Та Школярка була задоволена, бо цілий тиждень мріяла, як хлопець притисне її в танці до себе і шепотітиме щось на вухо. Це було не схоже на несміливі потиски рук в темряві кінозалу з колишнім хлопцем. Вони провели у клубі цілу ніч, а потім він привіз її додому. Вона відразу ж побігла до бабусі, і вони довго говорили. А потім Школярка спала увесь день.
КІНЕЦЬ ЖОВТНЯ…
Тато призначив вечерю у своєї майбутньої дружини, запросивши Школярку і її бабусю. У цей день тато приїхав по них і помітно хвилювався.
Обраниця тата була тоненька чорноока жіночка з порцеляновим личком. Жінка гарно накрила стіл, але за столом усі почувалися трохи незручно. Тато почав розповідати про дитинство доньки, згадав про маму. Раптом у кімнату зайшов маленький хлопчик років трьох. І бабуся, і внучка відразу зрозуміли, що це дитина тата. Ніхто нічого не розпитував і не пояснював, бо все було ясно.
Дорогою додому бабуся сказала, що здогадувалася про хлопчика, бо якось тато дзвонив і питав про симптоми вітрянки.
Всередині у дівчини клекотів вулкан. Бабуся пояснювала, що таке життя: вони нічого не можуть змінити, а тато нехай собі тішиться сином.
Дівчину найбільше турбувало те, як розповісти мамі про тата. Другого дня на великій перерві вона розповіла все подрузі. Через всі ці події Школярка забула про сусіда. Але згодом довелося робити щеплення ротвейлерові. І щоб не вести його в лікарню, це зробив сусід.
Коли хлопець прийшов і зробив щеплення, бабуся запросила його на каву. Хлопець поводився дуже стримано. За столом бабуся прискіпливо поглядала на хлопця і внучку. Бабуся, як Штірліц, вивідувала у сусіда те, що хотіла знати. Наприклад, чого обрав такий фах: з любові до домашніх тварин? Тварин він любив, але не хотів бути кожного дня покусаним чи подряпаним, тому не збирався сидіти в якійсь ветлікарні. Значно перспективніше працювати на ринку – видавати дозвіл на продаж м'яса. Там завжди як не свіжа копійка, так шматок полядвиці… Бабуся погоджувалася.
Цілу ніч Школярка не спала і думала, чи добре бути дружиною базарного ветеринара… Щоправда, він не натякав про шлюб.
ЛИСТОПАД…
Наступного ранку дівчина хотіла обговорити з бабусею свого занадто прагматичного хлопця, який планує брати хабарі м'ясом. "Твої батьки також заробляють на життя непрестижною працею!" — сказала бабуся. Вона немалі нічого проти того, що хлопець хоче мати гроші і добре жити.
Коли Школярка прийшла додому зі школи, мама уже була вдома і відсиплялася. Коли ж вона прокинулася, дочка за 20 хвилин розказала усе. Не сказала лиш про тата.
За вечерею мама похвалилася, що незабаром переїде на роботу в Данію. Той літній грек так нічим їй і не допоміг, а вона сама через якусь фірму вийшла на бізнесмена, в якого дружина-українка важко пристосовується в тих обставинах, тому їй потрібна компаньйонка.
Згодом виявилося, що мама уже все знає про тата. Вона сказала дочці, що татові тепер буде добре, і та жінка – його колишня шкільна пасія. Вона відкрила невеличку кав'ярню. Школярка не чекала від мами таких схвальних слів…
Увечері прийшов сусід, і дівчина запросила його в свою кімнату. До півночі вони сиділи на дивані і цілувалися. А під ранок дівчина почула, як заграла мамина побілка, і мама розмовляла з кимось зовсім не по-діловому. Значить, мама теж сховала якийсь скелет у шафі?
Три дні маминого перебування перетворилися для школярки на суцільне свято. Коли ж мама почала збиратися в дорогу, то, здавалося, чомусь раділа. Дочка ж жаліла, що мама так швидко від'їздить.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ЛИСТОПАД – ГРУДЕНЬ
У школі в дівчини були проблеми з математики. Подруга, яка ніколи особливо не виявляла зацікавлення до науки, раптом "узялася за розум" і почала зубарити хімію, щоб поступити в медколедж. Колишній хлопець ходив у Малу академію наук і писав реферати. А бабуся після маминого від'їзду так плакала, ніби знала щось більше, ніж онука.
Поступово осінь перейшла в зиму. Сусід влаштувався на роботу – по суботах підміняв ветеринара на ринку, так що бачилися закохані у неділю з обіду. Класна керівничка вважала, що дівчина гуляє і втратила будь-який сором. Якось колишній вмовив дівчину сходити на морозиво і намагався їй пояснити, що її почуття до сусіда – "це своєрідний пошук батьківської опіки", яку вона втратила в дитячому віці. Дівчина вважала це маячнею.
Одного разу дівчина посварилася з хлопцем, бо він йшов на день народження друга в гуртожиток, а дівчини з собою не брав, мовляв, ще мала до таких п'янок…
Школярка готувалася до іспитів. Одного разу спитала бабусю: "Хіба можна вважати, що людина не знає літератури, якщо вона не пам'ятає, в яких чоботях сватався персонаж – червоних чи чорних?". "Доречно сказано. Я б таких питань у тести не давала… Але ж ти мусиш знати ці деталі, бо тобі йти на іспити, а не мені!" — казала бабуся.
Якби дівчина тоді відала, що за події спіткають її влітку, то не витрачала б даремно часу… Колір чобіт у сільського парубка так ніколи їй й не знадобився. І згодом, коли їм з бабусею хотілося розсмішити одне одного, вони питалися: "Із яких квітів був вінок на голові у Наталки Полтавки?"
З хлопцем вони не бачилися два тижні. Шкільні справи йшли без змін. Дівчину хвалила лише "англійка", решта педагогів махнули на неї рукою. Раптом захворіла бабуся: у неї піднявся тиск. Її забрали у лікарню, тож до Школярки прийшла ночувати подруга. Ввечері дівчата говорили про все на світі. Подруга випитувала, що було в дівчини з хлопцем. А потім подруга розповіла, що в хлопця було вже багато дівчат. Школярка намагалася вдавати байдужість. Вона не бачила в тому, що в хлопця були до неї дівчата, нічого осудливого. А коли подруга дізналася, що закохані ще не дійшли до ліжка, то розчарувалася.
У лікарню до бабусі, крім онуки, приходили і тато з новою дружиною. Бабусі не подобалося в лікарні, тому в голову Школярки прийшла ідея. Вона збрехала лікарю, що бабуся має ще одного внука, студента-медика, який вдома може міряти тиск і давати ліки. Цим "онуком" був хлопець дівчини. Лікар дозволив, тож бабуся знову була вдома. Вона так розчулилася, що мало не плакала. Сусід жартував, що він хоч і собачий лікар, та міряти тиск і робити заштрики здатен навіть людям.
СІЧЕНЬ – ЛЮТИЙ
Мамі про хворобу бабусі вони нічого не казали. А бабуся зізналася внучці, що мама планує для дочки освіту за кордоном. Дівчина була дуже рада, почувши це. Але відразу згадала про хлопця і засмутилася. "Але це – таємниця! Я й тобі не хотіла нічого казати, доки все не виясниться…" — говорила бабуся. Школярці було цікаво, що ж таке має вияснитися. Але це мала сказати мама.
Другого дня дівчина мала такий гарний настрій у школі, що не звертала уваги на кєру й укралю, які переконували: випускний вечір розпочнеться у школі, а продовжиться в ресторані біля Опери, і це найдоцільніше рішення, бо власник погодився на знижки… Власником там був родич кєри, і про те знали всі. Школярці не подобалася ідея випускного із нещирими словами про шкільну дружбу, першу вчительку і широкий життєвий шлях, на якому їх чекають "злети і падіння". Саме останні слова доводили до сказу, бо їх директор промовляв з бринінням в голосі на кожній святковій лінійці що у вересні, що у травні. Йшлося про гроші, які треба закласти в ресторані як завдаток, про гроші на випускний альбом, про гроші на останній ремонт класу… А дівчина думала, як би зменшити усі ці витрати.
Того ж дня дівчата обговорювали плаття на випускний. Школярка сказала, що хоче коротке. Однокласниці ж хотіли довгі і пишні сукні. А щодо короткого плаття одна відмінниця сказала, що це не святково. "А для мене це – не свято!" — сказала Школярка, і почалася сварка. Колишній хлопець сказав, що для дівчини вже і клас байдужий. "Класу – потребую, вчителів і ваших батьків – ні!" — затялася дівчина. Сварка дійшла до того, що дівчина бовкнула: "Я все одно не прийду на випускний – їду навчатися за кордон! Мої діти теж житимуть у Флориді!". Усі вирячили очі.
Вдома дівчина покаялася бабусі, що язик підвів її. Бабуся лиш зітхнула…
Коли хлопець дізнався, що дівчина поїде за кордон, то сказав, що це нормально, коли є така можливість. Але його руки злегка тремтіли. Дівчині хотілося плакати через скору розлуку.
Наступного дня хлопець знову прийшов перевірити тиск бабусі, але уже не залишався після вечері.
БЕРЕЗЕНЬ
Бабуся одужала. Вона навіть поїхала до міста і отримала від мами переказ. Увечері ж довго говорила телефоном із якоюсь своєю приятелькою. Другого дня по тому дівчина зазнайомилася із бабусиною співрозмовницею, приїхавши на перший урок "поглибленого вивчення" англійської. І зразу прикипіла до неї. То була гарненька делікатна жінка з дуже доглянутою зовнішністю. Школярка ходила тричі на тиждень до бабусиної приятельки, як на свято. Ці уроки просто лікували дівчину. Вони розмовляли щораз на іншу тему, і це не були набридлі шкільні "топіки", від яких вже на зубах оскома… Дівчина настільки захопилася, що почала вдома сама з собою розмовляти англійською, аж бабуся стривожилася.
Бабуся не сварила онуку за "п'ятірки" з математики, а гуманітарні науки дівчина легко дотягувала до "десятки".
Сніги розтанули, сад віджив після зими, бузок запах, готуючись вкритися липкими листочками. Перед Паскою приїхала мама – вона схудла, але не втратила бадьорості. Її очі таємничо зблискували, коли дівчина заходила після школи до хати і заставала їх із бабусею за розмовами.
Одного вечора прийшов тато, і бабуся чогось раптом покликала онуку із собою до своєї давньої знайомої "на каву". У бабусиної знайомої дівчину зацікавили старі фотографії. На одній був гарний хлопець. Це був батько бабусиної знайомої. Виявляється, він мав старшого брата, і того німці захопили під час облави на молодь, щоб вивезти на роботу у свій фатерланд. Так їхня мати взяла свого молодшого сина і пішла до офіцера, що наглядав за вагонами з бранцями. Вона плакала і ставала перед ним на коліна, благаючи випустити старшого і забрати молодшого, бо цей сильніший і витриваліший, з нього буде кращий робітник. І німець погодився на такий обмін… По війні брати ворогували. Старший називав молодшого "рабом" і хвастався кількома медалями, що встиг здобути за півроку служби в армії – він втратив пальці на правій руці з необережності, а пояснював поранення "бандитською кулею"…
Приїхавши додому, бабуся і дівчина застали ще тата, хоч було пізно.
Тато лишився до ранку – йому постелили на дивані у вітальні, і дівчина чула, засинаючи, як мама все ще розмовляла з ним про якісь дрібниці.
Наступного дня Школярка прогуляла уроки, бо прокинулася пізно.