Пугач ніс щось сліпучо-зелене. Це була Смарагдова Книга буків. З берега друзі вітали пугача переможними вигуками.
Приземлившись, Понтій віддав Оберіг Гаврикові. Всі збуджено оточили буку. Та не встигли друзі роздивитися такий дорогоцінний і жаданий скарб, як почули злорадне гарчання безлічі песиголовців.
В'язень Карликової вежі
Гаврик похапцем запхнув Смарагдову Книгу за пазуху. Зовсібіч оточені грізними конвоїрами, Шмигун і Гаврик попленталися в Місто. Понтій сидів на плечі в буки, а Петяка – у Шмигуна. Процесія увійшла до Міста. Невдовзі песиголовці підвели своїх бранців до замку.
Лишалося тільки перейти через міст над широким бездонним ровом. Та раптом тролі, що вартували біля воріт, якось дивно заметушилися. Вони кидалися від щойно відчинених воріт до мосту, з жахом тицяючи дубцями в небо. Всеньке небо над ними заполонили дракони! Їх було щонайменше сотні дві, а на чолі летіли Джульєтта і Спарт! Джульєтта схопила за одяг Шмигуна з Гавриком і закинула собі на спину. Понтій і Петяка зринули в небо за ними.
Раптом над замком де не взялася сила-силенна мітлетунів. Це була славнозвісна Блискавична Ескадра. Дракони відреагували миттєво: сотні вогняних струменів умить знесли багатьох відьмаків з їхніх мітел.
Джульєтта підлетіла до Карликової вежі. У ній мешкала незліченна кількість карликів. І кожен курдупель прагнув учинити якусь гидоту непроханим гостям. Джульєтта не витерпіла й дмухнула полум'ям. Карликам умить перехотілося бешкетувати, і вони позабивалися в усі шпарини в залі.
Гаврик і компанія спустилися до підвалу. Там, прикутий ланцюгами, стояв… Нарит.
Серце Книги
Усі були шоковані тим, що замість короля буків побачили в темниці Нарита. Певний час ніхто не міг отямитися.
До темниці ввійшов Геліус і забрав друзів до великої зали. Увійшовши до неї, всі побачили старого, змученого, обірваного буку, який сидів на лаві. Він мав довге, сотнями літ не стрижене сиве волосся й таку ж бороду. На руках і ногах буки були кайдани. Гаврик запитав люда, чи це він звільнив Крива і зловив Нарита. "Не зовсім так. Гадаю, я можу вам дещо розповісти, перш ніж ви помрете" — сказав люд.
Гаврик і компанія не знали, що й відповісти на загадкові слова блазня.
Геліус почав розповідь про те, що мільйони років тому ця планета була царством Пітьми. Та якось із далекої галактики сюди занесло блакитну зірку Добра. Пітьма намагалася зупинити її й спрямувала на ворожу гостю всю свою силу. Зірка вибухнула, та не загинула. Сім сліпучих уламків упало на всі сім континентів. Уламки зірки Добра в кожній частині світу утворили Джерела світла. На планеті почалася епоха Джерел, які випромінювали потужну енергію Добра. Тоді й з'явилися народи, що стали проповідувати магію світла. Почали виникати Міста.
Та Пітьма не загинула. Її тінь – Темрява – мала владу. Її час наставав уночі. Минуло багато тисячоліть, і почали з'являтися ті, кому набридло дотримуватися законів світла. Це були перші чаклуни.
Однієї ночі народилося джерело Пратемряви, яке тепер називається Чорне озеро. Воно виродило сім найвірніших слуг – Баронів Пітьми. Кожного було послано на окремий материк: протистояти силі Джерел.
Найнебезпечнішою виявилась Атлантида. Атли, яких пізніше стали називати атлантами, досягли найвищого розвитку світлої магії. Їхнє Джерело було найпотужнішим, тому на континенті не народилося жодного чаклуна. Щоб побороти загрозу, спільними зусиллями всіх Баронів Атлантиду вдалося знищити разом із Джерелом.
Залишалося ще шість вогнищ, розпалених блакитною зіркою Добра, проте Баронам вдавалося їх контролювати й поступово поширювати свою владу серед народів. Чаклунів ставало щораз більше.
Тим часом Пітьма в Чорному озері набиралася могутності. Поступово було замулено всі Джерела, і невдовзі Пратемрява мала знову заволодіти планетою. До цього й ішло, та ба… Наймогутніші Жерці Джерел опісля їх замулення вмістили магічні знання й сили в Обереги. Кожен народ отримав свій Оберіг.
Щоб остаточно перемогти, Барони повинні були захопити ці святині. Один за одним Обереги потрапляли до їхніх рук, але деякі ще не знайдено й до сьогодні. До цього Міста було послано одного з баронів – Нарита. Він захопив більшість Оберегів, але випустив із рук Смарагдову Книгу. Тому замість нього прибув іще один Барон Пітьми. І прийшов, як звичайний смертний люд. Увійшовши в довіру до Крива, люд сподівався роздобути Книгу.
Люд був новим бароном. Він сказав, що дістати Книгу не міг, бо застосувати чари до озера означало б осквернити Пітьму й миттю бути знищеним. Тому залишалося одне – чекати і триста років блазнювати у Нарита, поки один з буків сам не принесе йому Кригу.
Гаврик через лапсердак притис Оберіг обома руками до грудей. Джульєтта хотіла захистити Гаврика, але люд підніс її у повітря.
Барон з долоні вирвав чорний струмінь чогось дуже схожого на магічну смолу, і, влучив просто в груди Гаврика. Упавши, Гаврик ударився головою об кам'яну долівку й відчув, що з-під розшматованого одягу вилетіла Книга. Вона урятувала буку, прийнявши удар на себе.
Гаврик лежав горілиць. Він чув кожен удар свого серця, що відлунював нестерпним болем у скронях. Книга падала додолу. Розкрившись у повітрі, вона впала просто на Гаврикові груди. Він тут-таки почув, що до ударів його серця приєдналися удари серця іншого. Вони теж почали пульсувати в голові буки, але вже не болем, а якоюсь незвіданою, всепоглинаючою цілющою силою. Це билося Серце Книги.
Гаврик побачив схилене над ним ненависне обличчя Геліуса й руку, що простяглася до Книги. Пальці люда ось-ось мали стиснутися на Оберегові буків, але Гаврик, як і Геліус за мить до цього, викинув наперед свою руку. Зелена блискавка вихопилася з долоні буки й ударила ворога в груди. Вона відкинула люда від Гаврика й притисла до стіни. Не відпускаючи Геліуса, бука звівся на ноги і викинув перед себе другу руку. Іще один промінь кольору Книги майнув до грудей Барона.
Геліус почав тремтіти й осідати на підлогу. Барон Пітьми перетворився на невеличку чорну хмаринку, яка вилетіла у відчинене вікно.
Коли до вежі увірвалися дракони, що знищили всіх відьмаків і песиголовців з тролями, Крива вже було розкуто, а Джульєтта осіла на підлогу, тільки-но Геліус випарувався.
До Гаврика підійшов Крив і обійняв його. Крив сказав, що Гаврик – новий король буків.
Дракониці стало жаль Нарита, який тепер не володів жодною магією. Крив запропонував відпустити його.
Коли Нарита розкували й повідомили йому, що він може йти, куди захоче, чаклун перелякався.
Наступного дня друзі зустрілися в кав'ярні у Марти. Вони довго обговорювали стан Міста, складали плани на майбутнє, розповідали одне одному про свої пригоди. Нарешті з'ясувалося, як Джульєтта переконала драконів воювати. Вона здогадалася, що вогнедишність їй повернув гоґоль-моґоль із яєць вогнедишних курей. От дракониця й почастувала Спартову братію цим напоєм.
Чорне озеро вирішили поки що обгородити неприступними мурами, а згодом придумати, як його знищити. Спарт і Джульєтта заручилися. Крив погодився допомогти Гаврикові поновити колишні порядки в Місті. Понтій став королівським ясновидцем. Петяка оселився поруч з пугачем. Шмигун, якому Крив подякував окремо, збирався до Співучого лісу, аби дати трохи перцю печерним помідорам.
Замість епілогу
30042 рік після замулення Джерел. Дощень. День 2-й
Я, король буків Гаврик, розпочинаю цей щоденник, бо відчуваю наближення кращих часів для Міста…
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.