Журавель повагався і теж поклав. Сашко Циган густо почервонів і закусив губу. Хлопці розійшлися.
Вдома Марусик плакав, батько кричав на нього.
Зовсім інша картина спостерігалась у хаті Непорожніх. Син говорив батькові, щоб віддав білет, бо в Марусика справді було більше грошей. Сашко Циган ліг на горищі і думав, навіщо він забажав машину. Отак у муках і переживаннях і заснув.
А у сусідських хатах батьки не спали. Ну й складні ж ті дорослі!
Розділ шостий,
у якому наші герої задумують і здійснюють рішучу операцію. "На! Тепер ти загадуй…"
Заснув Сашко Циган і… одразу ж прокинувся. Наче й не спав зовсім. Сонечко, як завжди, усміхалося з неба. Хлопець подався до Марусика.
Марусик іще спав. Уві сні обличчя його було печальне і скорботне. Циган розбудив його і сказав, що треба тікати з дому. Марусик сказав, що на кілька днів можна втекти, щоб провчити батьків. Вирішили втекти у ліс і сховатися у македонському курені. Журавель мав приносити їм їжу.
Друзі побігли до Журавля. Побачивши хлопців, він здригнувся – дуже вже рішучий вигляд вони мали. А коли друзі виклали йому суть справи, Журавель сумно зітхнув, бо його не брали: він мав роботу вдома.
Македонський курінь хлопці виявили торік зовсім випадково, коли ходили по гриби. Він стояв на краю западини серед густих кущів і був майже непомітний. Сплетений з міцних гілок, укритий товстим шаром почорнілого злежалого листя, він, здавалося, стояв тут цілу вічність. Журавель тоді саме читав книжку про Александра Македонського, тому курінь так і прозвали.
До куреня йшли мовчки, обминувши Бакай і зробивши великий гак. Сашко Циган і Марусик несли по великій торбі з харчами. Журавель ніс дві ковдри. У лісі було тихо. Журавлеві не хотілось розлучатися з друзями, тому хлопці вирішили ще гайнути по гриби.
Сьогодні хлопцям щастило як ніколи. А коли щастить, і час летить мов на крилах. Сонце вже повернуло на вечірній пруг, коли вони нарешті схаменулися. Грибів у кожного було – повні торби. Журавель залишив свої гриби друзям і пішов додому, а Циган і Марусик вляглися спати. Хлопцям було лячно. А потім до Цигана прийшов незнайомець і сказав зранку передати талісман іншому. Незнайомець зник. Сашко Циган наче полетів у чорну безодню. І одразу прокинувся. Він не міг навіть збагнути, чи то наснилося йому, чи справді зазирав уночі в курінь незнайомець. Настільки чіткою була згадка про нього, настільки виразно чувся його голос.
Прокинувся й Марусик. Циган уже розпалив вогонь. Ніде так смачно не їсться, як ранком у лісі. Хлопці навернули трохи не пів торби харчів.
Сашко Циган силоміць сунув жаб'ячу лапку Марусику в кишеню, щоб тепер Марусик сам загадував.
Розділ сьомий,
у якому наші герої переконуються, що дорослі – дуже складні люди. На Бамбурах знову співи
У ліс до хлопців прибіг захеканий Журавель. Він сказав, що матері плачуть, а Циганів батько поїхав у міліцію. Марусик перелякався. А тоді Журавель витяг лотерейний білет і розповів, що після втечі хлопців батьки вже не думали про білет і віддали його Журавлевій матері. Вона теж його не хотіла і віддала синові, щоб віддав вчительці. Журавель дав білет Циганові, але той теж не хотів. Марусик теж не брав.
Хлопці вирішили повернутися додому. Верталися повз Бакай, найкоротшим шляхом.
Вдома батьки все зрозуміли і не били хлопців.
А ввечері, коли всі посходились і лаштувалися до вечері, на дорозі раптом з'явився Кузьма-поштар. З розгону вгнався на подвір'я Циганів і розповів, що у газеті вчорашній поправка. У таблицю лотерейну вкралася помилка. Замість трійки вісімка була надрукована. Сусіди зрозуміли, що машини вже ніякої не буде і почали реготати. А хлопці аж вищали від реготу.
Павло Максимович сказав, що це треба відзначити. Бамбури знову сповнилися дзвінким співом. Тільки пісні були вже не ті, що напередодні. Співали "Ой, сусідко, сусідко, сусідко…", "По опеньки ходила…". Тільки замість "По опеньки ходила, козубеньку згубила" співали: "По опеньки ходили, "Запорожця" згубили…".
Розділ восьмий,
у якому ви знайомитеся з кіногрупою, а також з феноменальним талантом шестикласника Гриші Пасічного. "Ех ти! Артист!" Сварка
Минуло кілька днів.
Пригода з лотерейним білетом потроху почала забуватися.
Якось Сашко Циган поїхав з батьком на мотоциклі у район. Марусик і Журавель сиділи на колодках біля воріт і лузали насіння. І враз побачили, як дорогою, здіймаючи куряву, прямо до них мчить машина. То була "Волга"-таксі. На лобовому склі була табличка "Кінозйомочна". З машини вийшли троє чоловіків і одна жінка. Одному дуже сподобалося село, яке підходило для зйомки. Чоловіки планували тут знайти і головного героя. Один з чоловіків показав на Журавля й Марусика. Люди підійшли до хлопців, привіталися. Жінка виявилася режисером, а чоловіки були головним оператором, художником і директором картини. Жінка сказала, що зніматимуть фільм для дітей. Про пригоди сільських хлопчаків. Вона запитала, чи є в селі гарні хлопці, жваві, з характером, щоб і в самодіяльності виступали, і вчилися добре.
Марусик сподобався кіношникам. Але в нього відібрало мову. "Волга" уже й поїхала, а Марусик усе ще не міг прийти до тями. А потім розповів другові, що вчора загадав жаб'ячій лапці, що хоче бути кіноартистом.
Згодом приїхав Сашко Циган з батьком. Батько зсадив Сашка біля хлопців, розвернувся і зник за курявою. Журавель розповів Циганові про те, що сталося. Циган сказав, що треба було розповісти кіношникам про Гришу Пасічного, якого знало все село. Жодного свята не було, жодного вечора, щоб Гриша не виступав у художній самодіяльності. То був талант, справжній талант! Як то кажуть – од бога.
Марусик почервонів, а Циган присоромив його, бо друг сам слави забажав. Марусик сказав, що Циган просто заздрить. Сашко Циган розгублено завмер. Журавель зі здивованим переляком позирав на Марусика. Це був справжній бунт. Уперше в житті Марусик підняв голос проти Сашка Цигана. Циган сказав, що відтепер Марусик йому не друг. Журавель якусь мить розпачливо дивився вслід Циганові, а сам не знав, з ким залишитися: з Циганом, чи з Марусиком.
Отак несподівано побили горшки хлопці.
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
Розділ дев'ятий,
у якому ви дізнаєтесь про пригоду на річці Голубеньці, про те, що відбулося потім і чим закінчилася наша незвичайна пригода
Вже чотири дні хлопці були посварені. Журавель робив відчайдушні спроби помирити їх, але ті спроби лопалися, як бульки на воді. Журавель розривався навпіл. Половина тягла до Сашка Цигана, половина до Марусика. Журавель бачив, що хоч і приндилися його друзі, але обидва переживали страшенно: Циган нудив білим світом, а Марусик схуд, змарнів.
Кіношники ж десь пропали і не приїжджали.
Марусик пішов до Гриші і розповів, що кіношники приїздили і записали його на зйомки. Але коли приїдуть ще, то Марусик скаже їм записати і Гришу. Марусик втік додому. Дома не встиг Марусик відхекатися, як прийшов Журавель. Марусик віддав йому жаб'ячу лапку. Журавель закліпав очима, він уже й думати забув про чарівний талісман після тої сварки. Раптом прибіг Гриша Пасічний і почав детально все розпитувати. Марусик втягнув голову в плечі і, як спійманий горобець, зиркнув на Журавля. Але Журавель почав розповідати Гриші усе про кіношників. Коли Гриша нарешті пішов, Журавель похвалив Марусика за зізнання для Гриші про кіношників.
Коли того ж вечора Журавель розказав Сашкові Цигану про все, той сказав, що йому на це байдуже. Але настрій у Цигана одразу покращав, очі засвітилися, і навіть якась пісенька замугикалася на губах. Та коли Журавель заговорив про примирення, Сашко Циган мовчки заперечно похитав головою. Видержував марку.
Не захотів перший іти з поклоном і Марусик.
Минуло ще кілька днів. Був спекотний серпневий день. Хлопці були на річці. Журавель підпливав то до Цигана, то до Марусика. Хлопці плавали посеред річки на глибокому. Сашко Циган з одного боку, Марусик з другого. А Журавель між ними.
Зненацька Журавель зойкнув, що йому корчі схопили ногу. Він занурився з головою, потім виринув і вже перелякано загукав рятувати його. Першим кинувся до нього Марусик. Він був ближче. Підплив, вловив Журавля за руку, що на мить вистромилася з води, і не встиг опам'ятатись, як Журавель обхопив його руками. І вони вже удвох занурилися з головою.
Марусик замолотив руками й ногами, вириваючись. Та Журавель тримав його міцно, як у лещатах. Проте від тих, мабуть, одчайдушних Марусикових рухів вони почали випливати. Сашко Циган крикнув Марусику бити Журавля по голові і хапати за волосся. Але Марусик знову опинився під водою, там його вдарив по голові Циган, переплутавши з Журавлем.
Коли Марусик прийшов до тями і розплющив очі, то побачив, що лежить на березі. Його оточує цікава бамбуринська малеча, між якою стовбичить мокрий Журавель. Він сказав, що як тільки Марусик пішов на дно, корчі зразу одпустили його. Сашко Циган вибачався перед Марусиком за удар. Малеча зареготала. Марусику нічого не лишалося, як теж засміятися. А потім вони йшли додому й весело сміялися втрьох. І ніхто з них не згадував про сварку, наче її й не було. Найвеселіше сміявся Журавель, бо він загадав лапці, щоб друзі помирилися.
І тут де не взявся Бровко. Кинувся до хлопців, метляючи хвостом і припадаючи до землі.
Отака незвичайна пригода сталася в наших Гарбузянах. Хоча, якщо добре подумати, що ж у ній надзвичайного? Звичайнісінький збіг обставин. А втім. Якщо подумати ще раз, то хто його зна. Чесно кажучи, я дуже люблю надзвичайні події. Без них якось нудно жити на світі.
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.