Самопал цілу ніч готував Федько. Він радий, що така важлива подія відбудеться за його участі.
Дуель
25 липня 1964 року. Сьома година ранку. Самопали вже заряджені. Секунданти уточнюють останні деталі дуелі. Федько говорить, що першим стріляє Вітька. Потім пропонує ще в останню хвилину помиритися. Вітька відмовляється. Секунданти роздали супротивникам по коробці сірників. Дуелянти звели самопали й націлили один на одного. Федько кричить до Петрового секунданта Юрка, щоб відійшов, бо його може садонути. Побілілий Юрко, хлопчина років дванадцяти, Петрів сусід, котрий, власне, й пішов у секунданти тому, що був винен Петру п'ятнадцять копійок, позеленів, позадкував, а тоді кинувся тікати до села.
Раптом закричав Петро, чи це насправді справжня дуель. Федько крикнув: "Вогонь!" і, впавши на землю, обхопив голову руками. Тріснув сірник, спалахнув. Вогник обхопив жовтяву порошину на запалі Вітьчиного самопалу. Вітька звів голову, глянув на Петра, який уже втік. Вітька в ту ж секунду відчув, як його руку з силою рвонуло вгору. Самопал не стрельнув, він вибухнув.
Коли Вітька розплющив очі, розірваний, чорний од пороху самопал лежав долі і все ще димів. Обличчя пашіло жаром, а на зубах щось тріщало. Вітька сплюнув – і до ніг випав почорнілий од пороху зуб...Виявилось, що Федько всипав більше пороху, бо хотів, щоб друг переміг. А самопал просто розірвало.
До місця дуелі прибіг чаплівський міліціонер Грицько Причепа і немилосердно сюрчав. Щоб дати змогу секундантові втекти, Вітька повільно побіг у протилежний бік, перечепився, впав. Доки він зводився, підбіг захеканий Причепа і схопив його за руку. Міліціонер сварився, назвавши дуелянтів двома дурнями.
Арешт
Від пострілу, арешту крутилася голова, болів вибитий зуб, і що найгірше – настрій був нікудишній. Вітьку посадили у сараї. Привели і Петра, котрий прийшов з повинною. Петро говорив, що Гальки й бачити не хоче, а про дуель подумав, що це така гра. На городі він полов кукурудзу. Вітька від несподіванки впав на солому і розреготався на весь сарай: "Ха-ха-ха!.. Кукурудзу полов!". Вітька спитав, чому Петро раніше це не сказав, не було б дуелі.
Зайшов міліціонер Причепа. Була сильна спека. Міліціонер скинув пояс з кобурою і сорочку. Він сказав, що прочитає хлопцям лекцію. Раптом хтось покликав Причепу. Вітька неуважно глянув услід Причепі і від несподіванки аж свиснув. Біля стільця лежав пояс з кобурою.
У Вітьки ростуть крила
Одним стрибком Вітька опинився біля стільця і тремтячими руками схопив кобуру. Але у ній виявились кусень хліба і два помідори. Петро і Вітька поділили їжу і пообідали.
Зненацька за глухою стіною сараю почувся сердитий крик Причепи і розпачливий вереск Федька Котигорошка. Виявилось, що Федько хотів підкопати сарай і звільнити дуелянтів.
Причепа побачив, що його кобура відкрита, а обіду вже нема. І в цю мить у сараї з'явилася Галя Козачок, яка кинулась до Вітьки і припала губами до його обпеченої щоки. Галя потягла Вітьку за руку з сараю до колодязя, щоб умити. Причепа, Федько та Петро мовчки переглянулися. Лекція відмінилася.
Біля колодязя Галя метушилася біля Вітьки, щось весело щебетала і хлюпала на Вітьку чистою водою.
Частина друга. Голуба куниця.
Чаплівський цирульник
Усі чаплівські чоловіки стриглися у діда Левонтія, який у молодості стриг овець. До нього пішов і Вітька, бо збирався на побачення. Левонтієва машинка почала сердито шамкати. Жуючи, засмикала Вітьчине волосся, в хлопця рясно потекли сльози. Машинка повисла на потилиці з повними зубами волосся. Дід взявся ладнати машинку. А час побачення уже наближався. Може, Галя вже чекає на леваді. Вітька сьогодні збирався з дівчиною в кіно, та ще й на вечірній сеанс, як справжній мужчина.
Вже кілька тижнів минуло з часу дуелі, а Вітька все ще ніяк не міг заспокоїтися. Про дуель дізналося всеньке село. Усі потішалися над дуелянтами й вигадували різні комічні історії.
Стислий скорочений переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
Трагедія Федька Котигорошка
Федько стояв голяка біля корита і прав свої єдині штани. З Федьком сталася така жахлива історія, що навіть його, врівноваженого і спокійного, надовго вивела з себе.
Вітька не мав грошей на квитки у кіно, попросив допомоги у Федька. Котигорошок шаснув у сарай, набрав повну пазуху яєць і запихтів до сільського буфету. Він мав продати яйця, щоб були гроші на квитки.
Біля конов'язі тупцяла гніда коняка, яка не підпускала до себе маленьке руденьке лошатко. Таке несправедливе й брутальне поводження із меншим вкрай обурило Федька. Забувши, що в пазусі два десятки яєць, він рішуче підійшов до коняки. Але в ту мить впав на коняку голодний ґедзь. Коняка мотнула головою. Удар дістався Котигорошкові, і він з двома десятками яєць у пазусі покотився. Підтримуючи руками штани, з холош яких витікала яєчня, розлючений Федько чимдуж покурів додому.
Так, це була катастрофа
Але штани вже сохли, і до Федька поволеньки поверталися рівновага та спокій. Більше яєць у сараї немає, а Вітька ось-ось прибіжить.
Біля хвіртки раптом зупинилася знайома гніда коняка з рудим лошатком і заіржала, а в сідлі сидів міліціонер Грицько Причепа, який приніс карбованець за яйця. Міліціонер бачив, що сталося і пожалів Федька.
Скільки буде двічі по два?
Ручного годинника Вітька не мав. Тому на побачення взяв хатній будильник, дарма, що кишеня відстовбурчилася.
Хлопець мріє про ту щасливу мить, як між вербами з'явиться Галя. Хлопцеві хотілося утнути для Галі щось героїчне, щось таке лицарське.
Замріяний, Вітька й не помітив, як підійшла Галя – струнка й висока, в білому платті, зашаріла від швидкої ходи, а очі сяяли ніяково й радо.
Ходили поміж вербами, і Вітька розгублено мовчав, бо не знав, як поводитись і що говорити. Галя, схиливши голову набік, задумливо перебирала в руках квіти.
Хлопець мовчав, і щоб він щось сказав, Галя запитала: "Вітю! А скільки буде двічі по два?".
"Казбек"
Йшли вузькою звивистою вуличкою, що вела з левади у центр села до клубу. Вітька був радий, що вірний Федько таки роздобув для нього карбованця, і він тепер купить Галі квиток, як справжній мужчина.
А поки що хлопець елегантним жестом (принаймні так йому здалося) витяг з кишені коробку "Казбеку". Він не курив і терпіти не міг їдкого тютюнового диму. Але всезнаючий Федько авторитетно заявив, що всі закохані неодмінно смалять цигарку за цигаркою у всіх романах, повістях, кінофільмах.
Подавивши в собі огиду до тютюну, запалив цигарку, затягнувся і хрипло закашляв. Галя здивувалася, а Вітя так закашлявся, що викинув цигарку. Ненароком підпалився тин Пріськи Деркач. Вона так кричала, що збіглося усе село. Вітька погасив пожежу. Тину згоріло мало, метрів з півтора.
Коли зайшли до клубу, докручувалася добра половина фільму. Довго в пітьмі шукали вільного місця. Вітька, водячи Галю за руку, волів, щоб те місце не скоро віднайшлося. Їх силоміць посадили. Вся зала принишкла в очікуванні поцілунку героїв фільму. І раптом у Вітьчиній кишені голосно задеренчав будильник, який все деренчав і деренчав, ніби хто проколював його шпагою. Поцілунок був зірваний.
Ой співали цвіркуни, заливалися...
Вони йшли, побравшись за руки, а куди – і самі не знали. Простували просто так, як просто так ходять ночами закохані. Слухали невидимих цвіркунів. І сталося чудо: якийсь цвіркун заспівав у Галиних косах. Вітька відчував себе найщасливішою людиною.
Стояли на тому місці, де зовсім недавно відбулася дуель і де гримів постріл кохання. Вітька поцілував Галю. І здригнулась планета Земля...
Стислий скорочений переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
Щоправда, в ту мить, як здригнулась планета і народився перший поцілунок, біля ставу пролунало здивоване і вражене: "Хі-і! Оце так Ві-і-тька-а! Ну й дає!".це був Федько. В першу мить Вітька хотів було розкричатися і кинутися на приятеля з кулаками та, глянувши на його безгрішну і сяючу посмішку, стримався.
Федько мав незвичайний вигляд: за поясом у нього стирчала сокира, в одній руці він тримав вила-трійчата, а в другій – великий кухонний ніж. Федько пояснив, що передавали по радіо, що з пересувного звіринця в Одесі вискочив лев і його вже три дні не можуть спіймати. Довелося під охороною Котигорошка повертатися в село.
Дарунок
Федько докоряв Вітці, що ще не подарував Галі жодного подарунка. Наприклад, міг би купити цукерок. Тільки не було грошей. І тут Федько придумав вкрасти у діда Свирида сливок.
Федько Котигорошко переліз через верболозний тин... Сливи висіли густо, апетитно, ледве тримаючись на пожовтілих хвостиках. Федько вже нашматував їх півпазухи, як з хати вигулькнув дід Свирид і закричав ловити злодія. Федько, незважаючи на свою вайлуватість і неповороткість, вилетів із садка і з усього розгону налетів на комірника Сидора Гуску. І раптом з комірникових штанів і пазухи так і сипонуло зерно! Де не візьмись – Грицько Причепа. Причепа побачив, що діється і просив Федька прийняти подяку за затримання злодія. "Потім, потім з подякою", – скромно відмахнувся Федько й, підтримуючи руками пазуху з потовченими сливами, шмигнув у бокову вуличку.
Народні прислів'я про кохання
В ніч на 25 серпня 1964 року доля Галі Козачок була вирішена. Федько вирішив, що треба її сватати, бо народна мудрість говорить: "Коли любиш – так женись, а не любиш – відступись!" Вітька був приголомшений, вкрай здивований і вражений. Але погодився.
Котигорошок сказав, що буде сватом і зробить так, що Галя й писнути не встигне, як буде засватана. Федько відразу побіг у сільмаг по хлібину.
Турецький охотник
25 серпня 1964 року у чотирнадцятилітньої Галі трапилось диво: до хати прийшов маленький і товстенький весільний сват з білою хлібиною в руках, став на порозі і привітався. Соломія Кіндратівна, Галина мати, низенька рухлива жінка років сорока, кинула на прибулого веселим чистим оком і співуче відповіла на привітання. Федько почав, за давнім українським звичаєм, говорити про князя, який шукає куницю, а Федько-мисливець йому допомагає.
Галя так знітилась, що не знала, що й діяти. Виручила Галю мама: "Народна мудрість говорить: поспішиш – людей насмішиш".