Незнайомець був чоловіком-деревом, і в разі небезпеки кожен птах міг знайти в нього притулок. Він розповів, що люди ловили голубів, бо хотіли їх з'їсти.
Чоловік запросив Доню і Каспара до своєї кімнатки, стіни якої були обвішані малюнками птахів. Чоловік і діти сіли пити каву з молоком і їсти рогалики з маслом. А коли вже напились і наїлись, Чоловік-дерево сказав, що у сусідньому будинку живе Чоловік-комаха, але це виглядає дуже сумно. Цей чоловік має матір, дружину, дітей. Одного разу йому здалося, що він нікому не потрібний. І ось він став уві сні величезним чорним жуком, і так ним і залишився. Мати приносить йому їсти, а дружина з дітьми виїхала геть.
Чоловік подарував Доні малюнок синички, а хлопчикові – журавля. Дівчинка показала чоловікові фото, яке знайшла. і сказала, що це її сестра Ізабелла.
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
Розділ 10
Дощові розмови. Страх у ванній. Каспар і Доня випускають мертву рибу у мертву річку. Ожилі птахи.
1
Доні було сумно, у цьому місті безперестанку падав дощ. Дощ їх затримував, бо хіба далеко залетиш, коли кругом вода і холодно. Доня витягала фотокартку й дивилася на ту дівчинку, Ізабеллу. Волосся в неї ще не дуже підросло. Доня чула, що волосся краще ростиме, коли його мити дощовою водою, але Каспар заборонив це робити. Дощова вода нині отруєна. Каспар навіть хотів повернутися у ті давні часи, коли не було ні радіації, ні хімії, ні смітників. Та Доня просила не лишати її.
2
Коли діти вийшли на вулицю, їх наздогнав маленький хлопчик і сказав, що мами і тата нема вдома, і йому страшно. Хлопчик просив іти до нього додому. Доня трохи боялася, бо дорослі не люблять чужих дітей у себе в квартирі.
У квартирі горлало радіо, діти вимкнули його. Доня порадила хлопчикові пригорнутися до мами, і страх зникне. Доня завжди так робить. Але хлопчикова мама не любила, щоб їй заважали.
Хлопчик показав свою рибу, яка лежала у каламутній воді догори животом. "Вона спить, а ти боїшся" — збрехала Доня. Каспар сказав, що треба рибу випустити в річку. Вода понесе рибу аж до Моря. Доня і Каспар взяли рибу, а хлопчик лишився вдома.
3
Дорогою до річки їм стрівся дідусь з палицею. Він сказав, що в річці давно не живе риба. Та їхній рибі було все одно. Вона була мертва. Доня знайшла дерев'яну коробку для риби, настелила лопухів. Каспар витяг з-за пазухи свою нев'янучу білу троянду і поклав коло риби.
Дівчинка попросила не вертатись у місто. Каспар запропонував випустити їхніх птахів з малюнків на волю.
Хлопчик легенько дмухнув на журавля і птах злетів.
Розділ 11
Доня й Каспар стають бранцями бандитів-мисливців. Несподіваний порятунок від Чорної Блискавки. Зустріч з котом Феліксом і павуком Альфредом. Історія Безхатньої Бабусі. Доню кусає Змія. Річка, яку потрібно перейти.
День тривав, хоч мала бути вже ніч. З часом щось трапилось. Каспар занепокоєно глянув на бліде і немічне сонце. Діти йшли колією. Коли втомилися, то сіли на рейки. Доня задрімала на плечі Каспара. А коли прокинулась, над ними стояли троє чоловіків у шкіряних куртках з безвиразними обличчями. Вони схопили дітей і звеліли вести їх до Моря. Погрозили кинути у підземелля. Доня переживала, бо для Каспара це найгірше. Та хлопчик сказав, що це ті самі типи, що ловили голубів. Доня крикнула, що бандити не знайдуть Моря, бо в них немає серця.
Раптом прибігла Чорна Блискавка і кинулась за чоловіками. А коли Пантера повернулася, то сказала, що розірвала бандитів. Чорна Блискавка попрощалась, сказала, що потім зустрінуться біля Моря, яке вже недалеко.
2
Діти йшли і раптом потрапили в осінь. У лісі опадало листя, росли гриби. Стежка привела до соснового лісу, потім побачили дим від багаття й почули запах печеної картоплі. Біля вогню сидів кіт Фелікс, трохи змарнілий. Була ще й бабуся, замотана сивою хусткою. І ще троє псів у реп'яхах, чорне цуценя і дві кішки тигрястої масті.
Каспар сказав, що примандрував з Донею з літа. А кіт обрав собі нове ім'я – Матрос, бо вирішив стати матросом на Кораблі, який відпливе разом з новими друзями: цуценятами і кішками.
Доня розгубилась. Бабуся втішила, сказавши, що скоро скінчаться мандри Доні і Каспара. У футлярі з-під окулярів був і павук Альфред. Йому там було зручно і комфортно. У Зимовому будинку нікого не залишилось, тому його перетворили на дерево.
А потім Бабуся розповіла, як стала безхатньою.
Історія безхатньої Бабусі
Жила вона на четвертому поверсі. Як бачила десь покинуте напризволяще цуценя чи котеня, то брала до себе. Дуже швидко там стало тісно і пенсії не вистачало на харчі. Але якось перебивалися. Сусідам тим часом дуже не подобалося Бабусине сімейство. Вони наказали, щоб Бабуся порозганяла котів-псів, залишивши собі одного, якщо вже не може без них. На те вона відповіла, що, якби кожен узяв до себе котика чи собачку, то проблема зникла б. Дехто з добрих людей узяв до себе котів-псів, а шестеро лишилося з нею. І Бабуся мусила покинути хату. Так вони собі мандрували, аж доки зустріли Матроса.
3
Мандрівники вирушили далі. Вони вже так довго йшли, що могли незабаром прийти в зиму. Останній раз ночували в скирті соломи.
З Феліксом було щось не те. Він уникав не тільки Каспара, а й Доні. Може, сердився, що покинув Зимовий дім.
Натомившись, вони знову сіли відпочити. Доня слухала, як цвіркочуть коники у сухій траві, де цвіли рожеві кущики вересу. Коти-пси спали, цуценя гавкало на ящірок. Бабуся церувала панчоху. Доня вийняла лісовий горішок, розкусила і подивилась, кому б його дати. "Оце вже, напевно, і є самотність, коли нема з ким поділитися", — подумала дівчинка. Піднесла до рота зернятко і перед очима зблиснула срібляста змійка. Доня запропонувала горішок. І раптом відчула гострий біль у серці.
4
Доня прокинулась на березі річки. Друзі розповіли, що її вкусила змія. Каспар ніс її аж сюди. Залишалось лише перейти річку. Фелікс побачив у воді велику Золоту Рибу. В роті вона тримала білу троянду. Це була їхня, Доні й Каспара, риба. Каспар взяв на руки Фелікса і Міку. Бабуся — Лізу. А Доня — цуценя Графа. Дорослі пси Марс, Герцик і Тарзан почалапали за ними. усі зайшли у теплу воду.
Корабель відпливає
Розділ 12
Ріка усіх змінює. Клопіт з Бабусею. Сова завжди мудра. Корабель звірів. Прощання. А Доня повертається додому не сама. Небесні звірі.
1
Доня була у гарному лісі. Коли простягла руку до квітки, почула голос: "Я п'ю нектар". У дзвонику сиділа бджілка.
Доня обернулася до своїх друзів і вражено завмерла, не побачивши ні Каспара, ні Бабусі. На березі стояв сивий дід у чорному костюмі, а коло нього маленька дівчинка у пишній мереживній сукні.
Доня зрозуміла, що хвилину тому дід був Каспаром Гаузером.
Вигулькнула папуга Алегорія і сказала, що Доня тепер бачить його справжнє лице: старе і бридке. "Замість упорядковувати світ, він зруйнував його своєю огидною Книгою! Замість радіти життю, він оплакував його. І ось наслідки. Усі тікають, як було задумано. Корабель збудовано. Зараз — відплиття" — говорила папуга.
Прийшов Фелікс, і папуга відлетіла. А Бабуся тепер була Дівчинкою з гладенькою шкірою, пишними кучерями й маленькими пальчиками.
Нарешті озвався Каспар: "Я думаю, що в цьому світі ніколи не було ладу. Його не може бути без милосердя і доброти. Серед нас багато каспарів гаузерів. Єдине, що ми можемо зробити, вийшовши з темниці, це визволяти інших з неї і бути добрими до них. Далі ти підеш сама, Доню. Нам не можна йти разом до Єдинорога". Каспар пішов без стежки, а за ним Фелікс і Альфред.
2
Звичайно, ту дівчинку звали Ізабелла, бо вона була копією тієї, чию фотокартку Доня знайшла на смітнику.
Доня, Ізабелла, пси-коти вирушили до Єдинорога.
По дорозі їм стрілася Сова і сказала Ізабеллі, що її шукає мама. Ізабелла побігла у будиночок. Але на прощання запитала Доню, яке її ім'я. Доня нахмурила чоло, намагаючись пригадати, а потім засміялася: "Мене звати Лада".
3
На березі було багато звірів, так багато, що Ладі хотілося заховатись. Осторонь стояли несміливі безхатні коти-пси, старий кінь з облізлою гривою, бездомна коза з одним вухом…
Дівчинка вирішила приєднатися до них зі своїм товариством.
Тут було стільки дивовижних звірів, про деяких з них люди вже зовсім забули… Ось білий Олень зі сліпучими золотими рогами, Мамонт, гігантська Черепаха, Журавлі з яскравими віночками на голівках, Чорний Лелека…
Звірі терпляче чекали часу, коли можна буде сідати на Корабель. То тут, то там чулися зітхання, тихе ревіння, щебет, уривки розмов.
Лада подумала, що ось і все.
Раптом прийшли Каспар і Єдиноріг. За ними летіли Сова й Папуга Алегорія. Каспар ніс товсту Книгу. Каспар розкрив Книгу і прочитав: "Врешті-решт, усі інші живі істоти, ніким не зрозумілі, покинуть свою одвічну домівку. Вони збудують ковчег і відпливуть на ньому туди, звідки нема вороття". Єдиноріг сказав: "Там теж буде сонце". І на плече йому сіла Папуга Алегорія.
Тепер уже ніхто не побачить, як на кінчиках золотих рогів Оленя повисне сонце, як Єдиноріг спочиває під кущем шипшини, як Левеня пильнує першу здобич, як блищить роса на пір'ї Райського Птаха, як Дракон лишає сліди на піску. Не почують гудіння Хруща на квітучій вишні, співу Сирени на Дністрі, обережних кроків Дикого Лісового Коника.
Звірі пішли до Моря, грузнучи в піску. Заграла музика, грав русявий юнак на сопілці. Звірі зупинились і прослухали пісню до кінця.
Коти-пси почали хвилюватися, чи про них не забули. Раптом з'явився і Небесний Звір Осмомисл – Фарбований Лис. Але Папуга Алегорія сказала, щоб він не квапився. Цього разу він не попливе: трохи змінять казку, щоб Лиса ще більше полюбили діти.
Тоді Лада запитала, чи візьмуть котів-псів. "Команді давно час бути на кораблі", — сказав Єдиноріг. І дівчинка побігла до своїх товаришів. Збоку стояв Фелікс з Павуком Альфредом і нареченою павука. Вони вирішили залишитися у Зимовому домі.
Коти-пси були на Кораблі, коли Марс сказав Ладі забрати собі цуцика Графа.
Доня похилила голову й пішла плачучи.