Аля помітила, що не має пальта, шапки, а на ногах були сандалії. Сашко був у кросівках, футболці і літніх шортах. Дива!
За купою паперів дівчинка побачила декілька столів, за якими сиділи читачі і читали. Читачі були однаковісінькі, точно такі, як Сяк-так номер вісімдесят вісім, але з різними номерами на спинах.
Аля все зрозуміла: вони опинилися у країні королеви Сяк-Такеви.
Розділ десятий, в якому ми дізнаємося, хто такі престолонаслідники
Аля та Сашко непомітно вийшли надвір. Яскраво світило сонце, пахнув бузок і ясмин. У кущах бузку діти почули суперечку. Аля обережно розсунула гілки. На землі сиділи один проти одного двоє хлопчаків, схожих між собою, як дві краплі води. Тільки очі мали різні. В одного вони були блакитні, в другого – чорні.
Хлопчики сперечалися, хто з них напише ябеду. Хлопчиків звали Сякусь (голубоокий) і Такусь (чорноокий). Вони були престолонаслідниками – дітьми Королеви. Брати розповіли, що у їхній країні всі пишуть ябеди. Хлопчики здивувалися, що Сашко і Аля не мають ніяких документів. Такусь трохи підозрював Алю і Сашка, погрожував викликати Байдужа з байдиками.
Розділ одинадцятий, у якому Алю з Сашком заарештовують
Сякусь сказав, що може написати для Алі і Сашка усі потрібні документи. Такусь заперечив. Брати почали битися і опинилися в кущах. Сякусь аж ручку свою поламав. Такусь запропонував свого поламаного олівця. Сашко витягнув свого ножичка, якого подарував йому батько. Та раптом брати сказали, що Сашка засікли, тепер треба буде відписуватись. Аля сказала, що вони не вміють. Тому брати запропонували свою допомогу, але Такусь попросив ще й ножик йому за це віддати.
Раптом з кущів вискочили шість молодиків із замашними кийками в руках. А за ними виліз товстелезний, наче барило, отаман-Байдуж, як подумки назвала його Аля. Молодики зловили Алю і Сашка і повели до Королівської канцелярії. Сякусь і Такусь пішли за всіма.
Розділ дванадцятий, в якому його герої грають у дурня
Королівська Канцелярія була уся геть завалена паперами. Старі купи були жовтими, а нові білими. Папір був геть увесь списаний. За столом сидів Прокурорський Кріт – начальник Королівської Канцелярії. Кріт сказав, що на Алю та Сашка надійшла ябеда, ніби діти хотіли зробити в небі дірку для ворогів країни. Сякусь сказав, що це брехня і надав про це довідку. Кріт надав довідку про те, що в Алі і Сашка знайшли пилку. Сякусь знову вийняв папірця, що виправдовував дітей.
Все це нагадувало Алі гру в дурня. Вона навіть забула про небезпеку і цікаво спостерігала. Нарешті, дійшло до того, що всі вийшли сухими з води, всі були помилувані. І все завдяки Сякусеві.
Розділ тринадцятий, в якому з'являється граф О'Ман з бантиком
Сякусь і Такусь потягнули за собою Алю і Сашка. Брати попередили, що часу не треба гаяти, адже Байдуж знову може їх зловити, якщо хтось напише нову ябеду. В цей час всі почули, як Байдуж і байдики співали: "Приємно дуже, коли тобі – байдуже! Усе мине, а спокій – головне!". Близнюки розповіли, що відколи винайшли папір, у їхній країні всі пишуть ябеди, довідки, запити, посвідчення. Власних талантів жителі країни не мають, тому можуть писати тільки таке.
Місто, яким ішли діти з братами, було велике і гарне на перший погляд. Але газони були непідстрижені, фонтани не працювали, ніде не було жодного дерева. У старому саду, куди всі прийшли, були лише пеньки.
Сякусь і Такусь провели Алю і Сашка в палац. Раптом перед ними з'явилася пухкенька, рожева жіночка, дуже схожа на Сякуся і Такуся. Впершись руками в боки, вона вигукнула манірним тоненьким голоском: "Ах, ах, просто жах! Вони знову когось притягли! Може, це іноземні шпигуни, а ви їх тягнете просто до королівської резиденції!". Брати заспокоїли свою маму, адже Аля і Сашко не мали жодних документів, тому шпигунами і зрадниками не могли бути. Королева побігла далі, бо мала готуватися до війни, а її волосся було ще не накручене.
Згодом з'явився дебелий чолов'яга, галасливий і метушливий. Його біляве волосся було зав'язане на маківці у пучечок великим рожевим бантом. У руках він тримав перо і папір. Він писав вірші для дітей. Це був король. Як пояснили близнюки, їхній батько не королює, бо не королівської крові. Він просто граф. І батько його був граф, і дід – граф з роду О'Манів.
Увагу короля привернули Алині білі у великий синій горошок банти. Аля, не роздумуючи, розплела одну кіску і подарувала бант королю. Вона навіть зав'язала йому бант, скинувши його рожевий. Дівчинка подумала: "Видно, мені судилося мандрувати цими країнами з однією незаплетеною косою". Щоб віддячити, король почав читати свій найкращий вірш, але він був таким поганим, що брати і Аля з Сашком побігли геть.
Розділ чотирнадцятий, в якому Сашко натрапляє на слід Конструктора
Діти зайшли у класну кімнату, де було лиш дві парти: блакитна – Сякусева і чорна – Такусева. На стінах було багато чого: географічні карти, протигаз, друшляк, млинок, мідна духова труба… Це все залишилось від вчителів, які вчили братів, адже Королева боялася, щоб діти не були такими нездарами, як король. Раптом брати згадали про свого вчителя Конструктора, на якого написали ябеду ніби він винайшов таку машину, яка перетворює увесь папір знову в дерева, з яких він зроблений. А Конструктор і справді таку машину вигадав.
Сашко розпитав престолонаслідників, де можна знайти Конструктора. Але брати відповіли, що усіх, на кого надійшла ябеда і хто не зміг відписатися, відвозять до Кар'єру – величезної ями, де всіх закопують екскаватором. Аля запитала: "Як? Живими?". "А хіба ти чула, що таланти закопують мертвими? Таланти закопують тільки живцем!" –відповіли брати.
Розділ п'ятнадцятий, в якому Такусь уперше розуміє, шо не все на світі можна замінити довідкою
Сашко сумував, адже стільки нещасть через два таких малесеньких слівця! Хлопець боявся, що через його слова "сяк-так буде" загинула людина, а він все життя житиме без таланту. Такусь запропонував написати для Сашка довідку з усіма можливими печатками, що в Сашка талант є. Та Сашко заперечив: а якщо хлопці попросять зробити літака, то що, показувати довідку? Аля сказала: "Є такі речі, які папірцем не заміниш, хоч хай на ньому буде сто печаток!".
До кімнати зайшов граф О'Ман і насварив Алю та Сашка за сумніви в силі довідки. Адже Граф має довідку, що він дитячий письменник, і справді пише гарні вірші. Граф попередив, що покличе байдиків, щоб дітей схопили. Сякусь запропонував відправляися до Кар'єру.
Розділ шістнадцятий, в якому до Кар'єру відправляють Манжетника
Сякусь, Такусь, Аля і Сашко йшли до виходу, як раптом надбігла Коолева. Діти сховалися, а Королева кричала та була сердита на Манжетника, який ще не випрасував її комірця та манжети. За королевою сунув натовп сяк-таків. Усі були однаковісінькі, зростом ледь нижче Алі. Серед них були худі і товсті, тобто менше і більше напхані паперами. Чим більше сяк-так був напханий паперами, тим поважніше він виступав і тим вище становище займав.
Сяк-таки привели блідого юнака з праскою в руці – Манжетника. Хлопець виправдовувався, що не попрасував, бо праска поламана, а Електрика ніде немає. Один із сяк-таків написав на манжетника ябеду і хлопця повезли до Кар'єру.
Розділ сімнадцятий, в якому Аля з Сашком дізнаються, шо інструкція для пиріжка – річ цілком можлива
Байдики потягли попід руки Манжетника, а за ними назирці підбігала наша четвірка. Манжетника повели до Королівської Канцелярії. Діти сховалися і чекали. Тепер Аля роздивилася, що що скрізь по місту купами було складено папери. Стоси паперів виднілися у дворах за парканами, на підвіконнях у будинках, навіть собача будка у дворі була вщент забита паперами. Уздовж вулиць, попід будинками височіли купи паперів, укриті від дощу поліетиленом. Престолонаслідники сказали, що усі дерева вирубали на папір.
Коли Аля трохи відійшла, то побачила свіжоскопаний город. На городі сяк-так садив у ямочку пиріжки з капустою, обгортаючи їх якимись папірцями! Аля з Сашком розреготалися. Сякусь сказав, що Агронома відіслали до Кар'єру, бо на нього надійшла ябеда, ніби він хотів отруїти королеву. Вирощувати капусту стало нікому. Нікому вже й хліба спекти.
Раптом вітер розвіяв листки, в які сяк-так загортав пиріжки. Аля піднесла один і прочитала інструкцію: "Капусто!1. Випускай корінець. 2. Піднімай пагінець. 3. Вилазь із землі. 4. Розкривай листочки". Тут над Алиним вухом хтось несамовито заверещав і вихопив папірець з рук.
Розділ вісімнадцятий, в якому з'являються Гравик і Бібл-Бабл
Це був сяк-так, котрий садив пиріжки. Діти кинулися тікати, а коли відбігли, сперлися на мур відпочити. Раптом мур подався назад. Скрикнувши, Аля кудись провалилася. Дівчинка побачила, що сидить у високій густій траві. Поруч сидів Сашко. А біля Сашка стояв кругленький чоловічок, схожий на м'яч. Крислатий солом'яний бриль кидав тінь на його кругле обличчя. А чорненький пасок ділив його навпіл: верхню – червону, і нижню – синю.
Аля побачила, що знаходяться вони у затишному дворику. З усіх боків його оточував високий мур. Посередині стояла гарненька хатка. Навколо неї росли соняхи. У дворі не було жодного листочка паперу.
На ґаночку з'явився ще один незнайомець. Він був худий і довготелесий. На його носі стриміли великі круглі окуляри. Скидався він на закладку для підручника. Круглого звали Гравик, а худого Бібл-Бабл.
Розділ дев'ятнадцятий, в якому Байдуж з байдиками ловлять облизня
Аля з Сашком зайшли в будинок, де було безліч книг та ігор з усього світу. Дівчинка розповіла новим знайомим усе з самого початку. Впродовж розповіді Бібл-Бабл сидів незворушно, а Гравик схоплювався, бігав, знову сідав. Було видно, що Гравик і Бібл-Бабл зраділи. Раптом з'явився Байдуж, та Аля і Сашко встригли сховатися. А Гравик сказав Байдужеві, щоб повертався і рапортував, що спіймав Облизня. Аля з Сашком хихотіли за дверима. Гравик зачинив двері за Байдужем.
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
Розділ двадцятий, в якому на допомогу приходить Канцелярський Пацюк
Гравик рушив у дальній куток зали, звідки з потаємного сховку виліз Канцелярський Пацюк. Усі пройшли у глиб довгого тунелю.