Коли з лісу вискочив сільський парубок на старому мотоциклі й загальмував коло них. Він подумав, що вони сигналізували, бо хтось загубився у форті.
Він допоміг їм знайти Наталочку, плач якої лунав з колодязя, і її дістали живу і майже неушкоджену, якщо не брати до уваги обдертих колін.
Наталка кинулася до матері, а ту здивували доччині повні кишені каміння, які Наталка тут же викинула.
Сільський хлопчина розповів, що Наталці пощастило, бо якби вона пішла до сусіднього проходу, то впала би в колодязь з водою... Спочатку Наталка, подумала, що мабуть Антип не підозрював, які небезпечні ті ходи. Але коли мама розповіла, що Антип їх обманув, Наталка розгубилася і мусила розповісти батькам всю правду: що Антип зі своїми батьками теж шукає шаблю, що це він послав її форт... Батьки були вражені, ошелешені й сердиті. Антипові вчинки видавалися їм незбагненними. Батьки подумали, що Антип просто хотів перший знайти шаблю, тому вирішив таким чином їх затримати, а Наталочці прочитали лекцію на тему, як належить поводитись чемним дівчатам.
Руснаки нарешті рушили в Берестечко.
Розділ 6, у якому Наталочка бачить тривожні видіння на полі Берестецької битви
В Берестечку було дуже багато людей, всі були в вишиванках, продавали сувеніри, їжу. Батьки Наталки пішли на богослужіння, яке цього дня проводилося під відкритим небом.
А Наталочка повільно пішла навкруг майдану, і раптом побачила туман і ... козацьке військо. Наталочка збагнула, що вона якимсь дивом бачить саме ту трагічну п'ятницю 30 червня 1651 року, третій день Берестецької битви. Стояло 100 тисяч козаків з татарами, а Король Ян Казимир зібрав всіх, кого лиш міг аби здолати Хмельниччину.
Почався запеклий бій, але козаки почали програвати через зраду татар, які втекли з поля бою. Богдан Хмельницький — помчав навперейми, але марно... Це видіння минуло і Наталка знов була на святі в Берестечку, вона познайомилася з двома пластунами зі Львова — Сиверином і Васильком. Вони говорили про шаблю, вона розповіла їм все, а від них довідалась, що якийсь чоловік знайшов козацьку шаблю, збережену в поліському торфі. Але де вона ніхто не знав.
Наталка шкодувала, що не приїхала в Берестечко раніше, бо тоді сама могла б побачити цього чоловіка. Діти почали його пошуки, але все було марно.
Спочатку вони пішли в музей, але там було багато людей, які говорили про шаблю, але точно ніхто нічого не знав.
Згодом Наталка побачила видіння з минулого... Козаки сподівалися вирватися з оточення, деякі в паніці тікали.
Отямившись Наталка з хлопцями почали пошуки чоловіка, який знайшов шаблю. А Наталка почала хвилюватися, що з нею щось не так, адже здорова людини не бачить минулого, але Северин сказав, що це Берестечко так впливає на людей.
Наталка не могла зрозуміти, що такого в цьому місці, адже козаки програли битву, а Северин пояснив:
— Хіба війна або й будь-яке змагання бувають без поразок? — Треба вміти тримати удар. Може, це найважливіше...
Розділ 7, у якому з Антипом стається дивовижне перетворення
Наталка намагалася викликати видіння з минулого і таки побачила його... Козаків на полі битви стояло три сотні, поляки їх обступили, але вони відбивалися. Ян Казимир запропонував їм скласти зброю і пити до нього на службу, але козаки почали діставати з шароварів гроші і зневажливо кидати на ляхів. Лицарська смерть козакові дорожча.
Старий козак передав чорнявому побратиму малиновий згорток (корогву), яку треба було повернути Богуну. Козак кинувся в очерет і зник, а Наталка згадала, що він таки проб'ється до Богуна...
Бій завершувався, лишився єдиний січовик. Він озирнувся, метнувся до берега й ускочив у човен, схований в очереті. І сам один відбивався проти ляхів, які намагалися дістати його, але все ж загинув... Наталка побачила Яна Казимира, який був незадоволений, бо вони не покорили козаків, які залишили по собі невмирущу славу.
Наталка отямилась. Пластуни не знайшли чоловіка з шаблею, і діти почали думати як бути далі. Над ними сміявся Антип, і Наталка побачила під його волоссям два округлі ріжечки. Антип був вдячний Наталці, яка, через свою довірливість, розповіла йому все що знала, а він вмовляв її їхати в ті місця, де шаблі точно не було, що затримати їх пошук.
Наталка була розлючена, але Антип сказав, що тепер вони шаблі вже не врятують. Антип знайшов власника шаблі і дав йому адресу покупця. Шабля скоро поїде за кордон.
Дівчинці було соромно, але Антип запропонував спосіб її врятувати, Наталці потрібно було вгадати його загадку і вона б дізналася, де буде продаж шаблі! Наталка і Антип скріпили угоду кров'ю. Загадка була така:
— Не горіх, а тверде; не панни, а в узорах жупани; стрілець їх сватав, та й голову склав.
Якби Наталка не відгадала її і не врятувала шаблю, то мусила би брехати довіку.
Северин і Наталка почали думати над розгадкою, і вирішили, що то Олеський замок. Наталка пішла шукати батьків, щоб відправитися в дорогу.
Розділ 8, у якому відбувається шалена гонитва і ще шаленіший бенкет
Зі свята в Берестечку Наталка з батьками негайно відправилися в Олеський замок. Але їх почав переслідувати чорний джип Антипка і батьків. Їх машина була набагато гірше, але Машка мчала з такою швидкістю, мовби в неї вселився реактивний двигун! Джип нісся, мов чорний смерч; Машка летіла, мов блискавка!
Постовий міліціонер з дива отетерів. Джип і вітчизняна тарадайка їхали майже з однаковою швидкістю, від здивування він навіть не оштрафував їх.
Джип почав притискати Машку до краю дороги, а згодом звернув у село Бовдури. Наталка з батьками їхали по дорожніх вказівниках, хоча мама помітила, що вони не сходяться з картою. А це було діло рук Антипка, який зміняв вказівники.
Коли стемніло вони доїхали до замку, але це був не Олеський замок, а замок в Підгірцях.
Нічого не лишалося, як ставати на ночівлю, так як було пізно і Машка проколола шину. Вони поставили намет, повечеряли і лягли спати.
Наталка не могла заснути і почула звуки старовинної музики. Вийшовши на вулицю вона побачила, що в замку був бал, і подумала, що там знімають кіно.
Карети під'їжджали до входу, виходили панянки, за якими вона і пішла до розкішної зали. Там зібралося добірне товариство: пані у вечірніх сукнях з коштовними прикрасами, пани в оксамитових жупанах начіпляли на себе важкі золоті медальйони й численні перстені. Наталка подумала, що то бенкет бізнесменів, які таким чином розважаються. Офіціанти розносили напої, пани й панянки пішли танцювати, але то були якісь скажені танці.
А коли Наталка побачила, дивні прикраси у гостей (на шлейфі однієї пані сиділа справжня жаба, у іншої на шиї теліпався золотий кістячок, в когось голову обвивав вуж, в того на зап'ясті зблискував череп, а замість ґудзиків біліли кістки), то їй стало моторошно, вона хотіла тікати...
Але до неї підійшов офіціант, припрошуючи випити щось, щоб відкараскатися, вона взяла чарку з крюшоном і пригубила її. Напій був холодний, шипучий, з приємним ананасовим запахом.
З розмови Щуровського Наталка зрозуміла, що всі присутні — чорти, відьми й відьмаки. А сам Щуровський в минулому козак Щур, який і зрадив козаків. Щуровський скаржився, що у нього виріс хвіст, а вуса стирчать, як у .... щура. Тепер він не міг бути серед людей, ховався в свинарниках! Але панству до нього діла не було, бо зрадників ніхто не любить.
В залу занесли торт, запах якого був неймовірний. Наталка зраділа, коли їй подали чималий шматок полунично-вершкового дива. Раптом вона помітила, що хлопчина в чорному фраку щось шепотів на вухо панові Обжорському, показуючи на неї рукою.
Наталочка похолола: то був Антипко. Похапцем загорнувши торт у серветку, вона всунула його в кишеню й стала пробиратися до виходу. Але її помітили і почалася погоня, бо тепер відьми і чорти знали, що Наталка хотіла врятувати шаблю.
Її ловили з усіх боків, вона розуміла, що до батьків бігти не можна, щоб вони вціліли і побігла в темряву навмання. Але хтось уже ловив її за кофтину... вона лише встигнула крикнути "Рятуйте"...
Раптом сталося щось дивне, у вухах стояло голосне гудіння: бі-біп! Це була Машка, яка котилася до неї, пронизуючи темряву світлом фар. А за кермом нікого не було. Машка їхала сама собою! Відьомське кодло розбігалося в різні боки...
З намету вилізли сонні мама й тато, вони не могли зрозуміти як Машка могла сама поїхати?
Наталка подякувала Машці, і вийняла з кишені торт... Ой леле! Замість полуничновершкового дива вона тримала шматок свіжого коров'ячого гнояка, загорнутий у лопух. Наталка пішла спати...
Розділ 9, у якому Олеський замок перетворюється на пасту
Зранку Наталці було погано: вона не виспалася, її нудило. Вона здогадувалася, що то через крюшон на нічному бенкеті.
Мама побачила плями від учорашнього "торта", але Наталка про нічні пригоди не розповіла.
Наталочка заходилася коло Машки: витерла пилюку з приладної дошки, витрусила килимки з-під ніг, до сліпучого блиску начистила лобове скло. Так вона віддячила їй за допомогу вночі.
Але їхати далі вони не могли, вночі Машка проколола й другу шину. Тато зайнявся ремонтом, а мама готувала сніданок, але Наталка їсти не могла і мама приготувала їй цілющого чаю.
Згодом вони вирушили в Олеський замок, і приїхали ще до його відкриття. Біля входу було чимало туристів, і автобуси ще прибували. Тато подзвонив до пана Євгена, і той розповів, що привид більше не шаленів, але був засмучений і дуже наполегливо малював у повітрі щось схоже на косий язичницький хрест.
Руснаки увійшли до замку, розпитали музейних працівників про шаблю, але, ті розводили руками. Тут вони зрозуміли, що загадка Антипка не про Олесько. Але екскурсію замком вони пройшли... Наталка вже почала шкодувати про угоду з Антипком. Батьки захоплювалися красою замку, експозицій, але вийти з нього не змогли. Їх затримали за підозрою у викраденні картини.
Поки батьки намагалися пояснити, що це непорозуміння, але їх вирішили затримати. Наталка, щоб не гаяти часу вирішила втекти, і змішалася з групою туристів. Вона сподівалася покинути замок і самій відправитися на пошуки шаблі. Екскурсія проходила через увесь замок, але біля виходу Наталка побачила охоронця і подумала, що вийти не зможе. Коли туристи були в замковій кухні, то стали прощатися з екскурсоводом.