Батько мав простити її вину, що не пішла в монастир. Дівчина мала дістати свою власну прислугу, своє окреме мешкання, і гроші з батьківської казни. А заміж мала вийти тільки за того, кого полюбить і котрому по совісті своїй заприсягне вірність. На диво, Кочубей погодився зі всім і відразу підписав документ.
НЕДОСПІВАНА ПІСНЯ
Вечоріло. Вітер, що ущух був в обід, зривався тепер наново, а Мотря збиралася від'їжджати з Бахмача. Чура їхав з нею.
До гетьманського кабінету увійшла Мотря, щоб попрощатися. Мазепі було важко, але вона сказала, що зараз йому час на діло, а вона зазнала щастя і мусить йти. Хотів пригорнути її до себе, не пустити, але Мотря вихопилася і вилетіла крізь двері.
Крізь вікно військової сторожівні визирав Чуйкевич. Гетьман довго стояв на ґанку. Вітер снігом загладжував сліди по санях, котрими від'їхала Мотря. Вийшов Войнаровський і попросив дядька, щоби йшов у хату. Вони знову залишилися вдвох. Мазепа попросив небожа засвітити і принести листи, що привіз сьогодні посланець, бо перед ними стоїть важливе діло.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу