Це вже напевно!
І нова поема про повстання українського селянства та козацтва звучить і зараз, як заклик до боротьби проти панів, проти неправди і насильства. Гонта, Залізняк, Ярема Галайда – образи мужніх, сміливих людей, що над усе ставили волю і незалежність батьківщини, поступаючись для цього своїм особистим.
Ця поема, присвячена старому Григоровичу на пам'ять про день визволення з кріпацтва, довго не виходила в світ. Миколаївська цензура випустила її з викресленими і спотвореними рядками. Та й у такому вигляді ця книжка налякала багатьох панів, навіть знайомих Тараса, але багатьох людей порадувала.
А на батьківщині Шевченка прості бідні родини читали "Кобзар" і переписували рядки, написані простими рідними словами, про недолю, про неволю, і шепотіли уста:
Високії ті могили,
Чорніють, як гори,
Та про волю нишком в полі
З вітрами говорять.
І полинула чутка по всіх шляхах про дивного кобзаря. І чекали люди його пісень і говорили нишком про волю.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу