Але ж аплікацію Дружбонародівської музичної школи фундація ще не могла задовольнити. Отже, Мар'яна везла до Дружбонародівки свої власні гроші під виглядом гранту!.. Чого б то це? З якої радості? Все-таки божевільна любов існує...
Почався грудень. Співробітники фундації GIFTED CHILD INTERNATIONAL мали дуже багато роботи перед різдвяними канікулами. Лариса ледь встигала виконувати поточну роботу. Нема змоги ні пошукати даних про стипендіата фундації Альошу Рудченка, ні даних про Дружбонародівську аплікацію.
У жодній теці нема аплікацій з Дружбонародівки. Нема! Значить, аплікацію "загубили" у фундації. Але чому? Можна було б просто відмовити. Лариса ділилася з Чеканчуком своїм відкриттям, але він не сприймає тієї інформації. Він ще глибше поглинутий передріздвяною запаркою і здатний тільки сортувати й звітувати. До того ж референт Тетяна вагітна і лягає до лікарні на збереження. Її обов'язки розділили між Ларисою та іншою співробітницею.
Під час нетривалого обіду колеги розповідають Ларисі, що в порівнянні з минулим роком Біст просто сказився. А все тому, що йому потрібна жінка. На щастя, до Лариси подзвонила дівчина з Гірничого, що їхала тоді поїздом з американцем. Дівчина, яку звали Галею, розповіла, що з американцем нічого не вийшло, а вона саме в Києві. Галя добре розуміє англійську мову. Закінчувала Донецький університет. На стаціонарі! В Гірничому роботи нема. Навіть не влаштуєшся до школи. Тож Лариса запросила її до фундації.
Біст був просто в захваті від Галі, яку тут же взяв на місце референта Тетяни. На третій день Джері уже замикався з Галею у своєму кабінеті. Мар'яна ніколи не падала так низько. Але й Біст ніколи не сяяв так сліпучо.
У Києві пішов сніг. Щодня Риженко чекав дзвоника від Лариси або в крайньому разі від Сашка Чеканчука, але вони мовчали. Лариса пропадала на роботі. Тож Риженко задумувався знов і знов над смертю Мар'яни: Мар'яна прибула в Новожахів до Козових, передала їм гроші від фундації та відсоток від продажу картин Любоньки в Німеччині, отримала розписку від них, відібрала частину картин для себе – розписки про придбання картин серед її документів не було. Гаразд, Мар'яна взяла картини для себе, можливо, вона купила їх за власні гроші, нехай. Але ті картини зникли. А сумку з її речами убивця не взяв. Отже, Мар'яна переночувала одну ніч у кімнаті для приїжджих у приміщенні Новожахівської школи мистецтв і їй там дуже не сподобалось. А потім вона збиралась до Анатолія, в якого спочатку не планувала лишатися на ніч, але якому везла якісь гроші. Може, вона хотіла відкупитися від нього, може, він шантажував її, погрожував, що розповість Бісту. Але ж Біст не ревнував Мар'яну. Отже, вона збиралася переночувати в Комбінатному, бо там їй підказали жінку, що здасть їй на ніч хорошу кімнату, де вона зможе відпочити після Новожахова, перед Дружбонародівкою. Вони розповідали, що, як казала мати Козова, то була її знайома, в якої теж хвора дитина. Отже, мати Козова знає адресу, за якою Мар'яна збиралась ночувати в Комбінатному. Збиралась, проте не ночувала. І навіть передала через Кубова Анатолію Сумцову, що їде до нього на ніч, хоча раніше не збиралась. Чому Мар'яна не ночувала у Комбінатному, чому змінила свої плани? Треба знайти ту оселю в Комбінатному, де з якихось причин не заночувала Мар'яна Хрипович. Можливо, там можна пошукати нові відомості про її загибель.
Увечері Риженко пішов на роботу до Лариси. Він скучив за нею, навіть мимоволі був відчув ревнощі до Чеканчука, з яким вони весь час поряд.
У фундації увага Лариси і Чеканчука була прикута до програміста Роми Ручкіна, якому вдалося відновити видалені файли anatol.spec та rudchenko.spec.
Чеканчук сказав, що з Лондона їдуть подарунки для їхніх стипендіатів – три тисячі пакуночків. Далі їх треба розвезти по Україні. Чеканчук мав їхати до Херсонської області, Лариса – на схід, по знайомому маршруту. Лариса вмовила Риженка їхати з нею, тим більше, що Віст заплатить йому за поїздку, бо бракує людей.
Файли, які знайшов Ручкін, забрав Біст і відпустив усіх додому. Лариса з Риженком відправилися на квартиру до Мар'яни шукати рукавички, які Лариса колись подарувала Мар'яні, і які їй не давали спокою.
Чеканчук трохи образився на Ларису, яка так хутко зникла разом зі своїм Риженком. Він думав, вони знову посидять разом, поговорять, як раніше. А вони зникли й залишили його наодинці зі снігом. Та він спробує прочитати дискету, яку йому дав Ручкін, геній комп'ютерних фальсифікацій. Рік тому Ручкін допоміг їм видалити все про харківського хлопця, який виїхав вчитися до Кельна, але став наркоманом. Ручкін тоді відразу зрозумів, що від нього хочуть. Як виявилось, видаляти зайві дані зі зведених таблиць не так і просто, для цього потрібен відповідний хист. Але дані про харківського віолончеліста-наркомана безслідно зникли з усіх файлів. А зараз Рома Ручкін так само знищив усі дані, а також їхні сліди про дружбонародівські аплікації. І про Альошу Рудченка також.
Кубов подзвонив Чеканчуку і повідомив, що знайшли вбивцю Анатолія. Це Паня Бабченко, муж Зінаїди Андріївни, отої горластої учительки музики! Зінка робила йому дірку в голові: директор візьме гроші і знову витратить їх на себе. А ми лишимося з носом. З емоційної розповіді Кубова Чеканчук зрозумів, як загинув Анатолій Сумцов. Отже, Зінаїда Бабченко посіяла в колективі недовіру до директора Анатолія Трохимовича. І її чоловік, безробітний Паня, пообіцяв розібратися з брехливим директором. Потихеньку вони скопіювали ключ від його будинку з метою пробратися до нього і пошукати грошей. Паня вистежив, що директор пішов з дому, зачекав трохи і зайшов у темний будинок. Але виявилось, що директор прийшов додому городами, а не вулицею. Був собі вдома і сидів у темряві. Паня злякався бути викритим, схопив сокиру і вдарив директора по голові. Шукав грошей на очах у конаючого Анатолія. Нічого не знайшов, забрав скрипку і якийсь альбом ілюстрацій. Згодом Паня видрав першу сторінку і продавав той альбом на базарі. Коли його взяли, почав усе валити на жінку. А та сказала, що не просила вбивати, тільки пошукати грошей.
Чеканчук увімкнув комп'ютер, вставив дискету, яку дав йому Рома Ручкін. Так, на Альошу Рудченка, сина Таньки, було виділено індивідуальний грант. Зінаїда Андріївна могла не переживати: все із самого початку виділялось тільки на хлопчика. А тепер про кошти, які Мар'яна везла до Дружбонародівки у той фатальний день. Вона взяла 600 доларів з внутрішньої каси фундації і занесла ці дані до комп'ютера. Чеканчук знав про внутрішню касу. Кожен співробітник, що працює у фундації досить довго, може раз на два роки взяти одну тисячу з цієї каси для підтримки своїх особистих знайомих. Якщо комісія потім виділить ґрант особистим знайомим співробітника, його буде повернено до внутрішньої каси і співробітник зберігає право допомагати своїм іншим знайомим, якщо ні – то два роки не можна звертатися до внутрішньої каси.
Отже, Мар'яна з якихось міркувань вирішила допомогти школі, де директорував чоловік, до якого вона відчула щось незрозуміле. А чому Біст хотів викреслити з документації всі згадки про, як він вимовляв, Дружбородівку? Очевидно, на всякий випадок. Щоб ім'я покійної співробітниці ні найменшим чином не фігурувало в контексті зловживань посадою... Найцікавіше, звичайно, було б дізнатися про те, чому все-таки Мар'яна вирішила дати гроші на ту обідрану провінційну музичну школу. Невже то була любов?
Чеканчук подзвонив до Риженка, але дружина Люда каже, що нема його. Лариси вдома теж нема. Все зрозуміло. Вони десь вештаються разом. Чеканчук несподівано відчув себе великим сищиком і набрав телефон Мар'яниної квартири. Він вгадав: Риженко і Лариса були там. Казали, що шукають рукавички. Можна подумати, вони з Риженком ішли туди шукати Мар'янині рукавички. Чеканчук розповів їм телефоном про вбивцю Анатолія і вміст файлів на дискеті. А Лариса пояснила, що Мар'яна мала звичку ховати свої прикраси в рукавички!
У Києві вже давно розтанув той сніг, що тиждень тому падав так несамовито. У стінах офісу фундації GIFTED CHILD INTERNATIONAL свято. Новий референт Гірнича Галя тремтячими руками роздає співробітникам конверти з готівкою на дорожні витрати. Вчора благополучно відбула комісія з Лондона. Проклятущі дні лишилися позаду. Попереду тільки акція з розповсюдження різдвяних подарунків обдарованим дітлахам України.
Біст покликав Ларису до себе і підтвердив свої здогадки, що Лариса і Чеканчук шукають вбивцю Мар'яни. Виявилося, Біст давно знав про Анатолія. У Біста із Мар'яною були не ті стосунки, коли ревнують. Але варто було Бістові згадати про Анатолія, як Мар'яна робилася люта на себе і на Біста.
Біст сказав Ларисі, що до її маршруту не входить Дружбонародівка, але вони можуть їхати туди приватно і якщо щось дізнаються, хай звертаються до міліції. І, якщо знадобиться його, Бістова, участь – хай буде так!
Лариса і Сашко Риженко відправилися з подарунками у дорогу. Сашко відкрив у поїзді пляшку іспанського чері із самого Херес-де-ла-Фронтейра. Чи вийде в них цього вечора тільки пити вино і дивитись одне одному у вічі? Не говорити про загублені Мар'янині рукавички і вкрадені картини, про зниклі коштовності й потоптаний вінок на місці загибелі?
У них було багато божевільної їзди по розбитих дорогах, і всі пошарпані юнацькі мистецькі заклади, що отримали підтримку GIFTED CHILD INTERNATIONAL, були дуже схожі одне на одне. За два з половиною дні Лариса з Риженком об'їхали вісім населених пунктів. Ночували у місцевих жителів. Надвечір третього дня вони приїхали в Новожахів. Це був останній пункт їхніх офіційних мандрів. Завтра вони вирушать до Комбінатного, але то вже по тому, як закінчать з подарунками.
Марія Василівна, директорка Новожахівської школи мистецтв, зустрічає їх, запрошує в кімнати для гостей. Директорка розповіла, що невдовзі після смерті Мар'яни Миколаївни в Козових були люди з Києва, купили декілька картин Любоньки, добре розплатилися і поїхали. А потім всю ніч по тому Любоньці було особливо погано, її крутило і ламало, і вона кричала, і їй марився диявол. А на ранок на городі в Козових знайшли осквернену картину Любоньки – полотно, зідране з підрамника, де у намальованої Любонькою оголеної жінки в груди і в лоно було встромлено недопалки.