Диверсія! здавалося, що почалася війна між СРСР та Японією. А вчинили ту диверсію двоє сміливих і відважних — Наталка та Григорій. Поки палало Пашкове, через Біробіджан перетнули ці двоє кордон. Наталка плакала від щастя, цілувала Григорія, а він відповідав їй із неменшою пристрастю та палкістю. Погасла пожежа, стихли вибухи. Наталка дістала приготовану заздалегідь записку, прикріпила до Заливаєвого нашийника та скомандувала бігти додому. Пес чекав, доки вони підуть за ним, та розумів, що надії — марні. Тоді побіг із сумом.
***
На перших сторінках газет всюди виднілися дві молоді постаті. Розповідалося про велику озброєну банду, очолювану страшним державним злочинцем Григорієм Многогрішним. Нещодавно банда замордувала відважного та доблесного майора Медвина. У бік банди сипалися страшні погрози.
Інша ж історія була про диверсію на Маньчжурському кордоні. Водночас описувався героїзм начальника застави, присудження нагороди. Сірко поїхав із Грицем і тиграми до Хабаровська, де і прочитав усе те. Він знав, що то за велика банда! Поскупляв усі газети, щоб вдома перечитати, чи не написано ніде про продовження долі втікачів? Та читання завершилося тим, що всі газети згоріли в печі.
***
Наступного дня прибіг змучений, схудлий, здичавілий Заливай. Гриць обшукав його — знайшов записку. Сірко прочитав уголос: "ЖИВІ. ЗДОРОВІ. ОБІЙМАЄМ. ЦІЛУЄМ. ПЕРЕЙШЛИ ДО ТІТКИ!". Знову і знову перечитував він: ніколи цікавішого не читав ще. А мати сховала записку, молилася Божій Матері про зустріч із дітьми.
***
Гриць прив’язав Заливая, аби той не втік. Проте на п’ятий день мотузка була на місці, а Заливай — ні. Подався доганяти хазяйку.