Першим говорив дід Андрон, бо вже третю добу нема онука. Другим дзвонив доктор біологічних наук, професор Гай-Бичковський, якого пограбували: з підвалу і сарайчика у нього вкрали туристський намет, два спінінги, надувний гумовий човен, кілька банок абрикосового варення. З третьої трубки лунав благально голос жінки, яка просила допомоги (це була баба-сторожиха, налякана хлопцями, що залізли у танк). В усі напрямки виїхала поліція.
А на Лук'янівці сновигав старий Дід Андрон. Розбитий, беззахисний у своєму горі, перед усіма винний (перед батьками, перед школою й людьми), дід плентався попід дворами.
А в професора Гай-Бичковського теж був траур: узяв в університеті відпустку, хотів порибалити, а тут грабіж. Вперше за багато років Гай-Бичковський не зробив ранкової зарядки і відмовився від кросу.
Коли Андрон Касянович добрів до свого двору і сів, то почув галас, що міліція когось везе. Дід побачив раптом Бена, усього в мазуті. Поруч були аж три міліціонери, Вадька Кадуха та ще два пацани-арештанти. Міліціонер витягнув з машини награбоване добро професора та речі хлопців: кеди, футболки, коробку з черв'яками, сірники, сигарети. Дід дізнався про все і заточився. За спиною його стояла Женя Цибулько і підсунула лавку. Діда схопило серце, бо все своє життя вкладав в онука, а тут таке. Він викликав батьків з Карпат. Приїхав батько Бена і ввечері Бен був уже вдома. З Кадухою було гірше – відправили в колонію. Батько вперше в житті побив сина. Дід захищав, не зважаючи на провину хлопця, але зять сказав, що дід Андрон в усьому винний. Старий мало не вмер.
Серед вечірніх вогнів
Женя закінчила 5 клас з похвальною грамотою, вся сім'я святкувала.
Ввечері дівчина вийшла прогулятися. Зараз вона жаліла, що не має коси, вирішила відростити волосся, тоді буде виглядати красивішою. На мить уявила: теплий вечір, каштани, і йдуть вони вдвох… з "генералом".
Був кінець травня, найкраща пора в Києві, коли надворі тепло й зелено. Женя глянула на сусідній будинок, на балкон, де колись висіла яскраво-жовта японська циновка. Женя переживала за Бена, котрий лишився сам: дід у лікарні, а батьків, як завжди, нема. Біля воріт стояв маленький Мотя, кликав "тьотю Женю", щоб погуляти. Та цього разу Женя відмовилась гуляти гуляти, бо для Моті вже запізно.
Женя йшла вулицями і бачила, що за нею біжить і ховається Бен. По дорозі помітила, що один з найстаріших кінотеатрів у Києві розвалили і будують новий, більший. Згадала про Вадьку Кадуху, котрий проникав у старий кінотеатр і на горищі безплатно дивився фільми. Тепер Кадуха в колонії.
Дівчина прийшла до скверика. Тут ввечері було дуже гарно. З Женею був Синько. Чортик трохи ображався через брак уваги. Адже тут крадеться збоку, страждає, ховається в кущах Бен. Та дівчинка купила суничного морозива, і Синько також трохи поласував, дарма, що один дядько дивувався собі, що бачить волохату ручку під кофтою дівчинки.
Згодом Синько і Женя вирішили поїхати на Володимирську гірку. От це була краса: гора, а під горою – Поділ, ціле величезне місто внизу на рівнині. Дівчинка і Синько покотилися крутим укосом, запищали, за борюкалися. Нареготавшись, вони заспішили додому.
У дворі чортик раптом закричав: "Моє бугальце!" Виявилось, що бульдозер ламає старий Кадушин будинок. Чортик вирвався і пошкутильгав до будинка, котрий розвалювали. Женя переживала, але підійти не могла, бо всюди було огороджено і велися роботи. Дівчинка помітила, що вже ніч і побігла додому.
Бен: зрада і самотність. Хто б знав, звідки прийде допомога?
Бен хотів би забути дві події зі свого життя: як заліз в танк Т-34 і сцену в міліції, коли хлопців вишикували як справжніх злочинців. Бен згадував, що коли вони залізли в танк, він був порожній (курсант збрехав, що танк може їхати). Ще один неприємний момент – коли швидка забрала діда Андрона. Одна сусідка сказала тоді Бенові: "Тиран: доведе свого діда до смертного приступу". Батько поїхав назад у Карпати, а Бен уже вісім днів сидів сам удома. Єдина була втіха – виповзти, коли стемніє на вулиці, і з кущів таємно поглядати на вікно… ну, тої… Цибульки. Або, маскуючись, іти слідом за нею.
Хлопець мало не вмирав з голоду. Запасів у квартирі не було ніяких. Одного дня Бен знайшов три пляшки, які здав і отримав якусь рідину, схожу на молоко. Хлопець думав, де ж його батьки. Уявляв, як помре голодною смертю.
В стані крайнього виснаження й душевного занепаду знайшла його Женя Цибулько. І сказала, що його кличе її мама. У квартирі Жені Бен виїв дві тарілки гарячого супу з фрикадельками, а потім поклав чуба на лікоть і заснув. Женя стояла і думала: сваряться, сваряться вони в класі, в дворі, а як трапиться біда – то разом…
Авіаквиток на Маньківку
Якось раптово приїхали Кущолоби і забрали Бена. Та й відправили у піонерський табір. Женина мама планувала відправити Женю і Бена на озера у Пущу-Водицю. І от нагрянули Кущолоби. А Женя летить у село до баби і там перебуде місяць чи півтора. Вже й квиток готовий – завтра о десятій годині літак.
Бен сидів на околиці Києва в піонерському таборі, думав про Женю. Через тиждень Бен утік з табору, але спізнився: Цибулька поїхала. Під конвоєм діда знову відправили Бена в табір.
Якби Женя знала, не поїхала б. Ні про що не здогадуючись, дівчина збиралась в дорогу. Мама все виносила нові пакунки для родичів. Нарешті все, здається, зібрано в дорогу, Галина Степанівна біжить на роботу. Дівчинка сама, подумки прощається зі своєю кімнатою. А потім витягнула свої дитячі кубики і почала будувати гібридне місто, в якому відразу і село мало б бути. Раптом з'явився Синько, котрому сподобався проект міста. Найбільше сподобалось йому, що трава росла на балконах, пнулась вгору по стінах будинків.
Чортик розповів, що зміг того вечора врятувати своє бугало, котре було в дерев'яній шпарці під вікном. Бульдозер лише зачепив бугало, тому Синько тепер кульгав. Женя пожаліла його, погладила кудлату теплу спинку. Чортик тепер ховатиме бугало лише у нових будинках.
Захоплені роботою, Женя і Синько цілу годину будували своє місто, куди має переселитися Пуща-Водиця, Маньківка, Дніпро, висотні будинки, старезні дерева з міліціонерами-регулювальниками в дуплах, і ставок, де відбуватимуться морські баталії.
А на тумбі під дзеркалом лежав розгорнутий авіаквиток.
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.