Хлопець ще довго шукав Настуню, але марно. Люди сміялися із старої, яка живе бідно, хоч має турецького султана за зятя. Одного разу до неї прийшли євреї. Вони пропонували їй поїхати і подивитись на Хуррем, що дуже нагадує Анастасію Лісовську. Матір погодилась. Вони дали розписку, що не вимагатимуть грошей від старої.
ІІІ
Матір розповідає Насті, що українці дуже ворогують між собою. Вони мають страшну ненависть один до одного. Навіть монастирі мають якісь конфлікти.
Жінка просить Настуню щиро вірити у Бога. Дівчина вирішує не робити зла Мустафі.
IV
Настуня розповідає матері про свого доброго чоловіка.
Сулейман просить Хуррем показати, як в Україні зять вітається з тещею. Настуня шепоче йому декілька слів. Після цього проводить чоловіка до кімнати, де вперше великий султан бачить матір своєї дружини.
V
Настуня щедро нагороджує євреїв, які привезли матір. Вони розповідають, як декілька років тому їхніх товаришів пограбували, тому просять відшкодування від своїх кривдників. Хуррем пише листа польському королю: "Іменем мужа, султана Сулеймана, прошу полагодити ту справу і в дарі залучаю кілька сорочок і спідньої білизни".
VI
Султана народжує сина Баязида. Вона просить чоловіка, щоб гроші, призначені на святкування, пішли на допомогу бідним. Також благає звільнити триста невольників і триста невольниць з її рідного краю.
Хуррем знову думає про Мустафу. Жінка зла, бо чує насмішки над Селімом, що він – син невольниці і внук жебрачки. Султані сниться сон, що на стінах палацу вона спостерігає події дванадцяти століть, таємні справи очільників держав. Жінка бачить княгиню Ольгу, яка таємно прийняла християнство, і всіх султанів, враховуючи сина Селіма.
XVII, Джігад
І
1526 рік. Султан рушає на підкорення землі "джаврів". Починається Джігад — святий похід султана Сулеймана.
Падишах призначає Хуррем комендантом Стамбула і радить знайти довірених людей.
ІІ
29 серпня 1526 p. Сулейман біля Могача зустрічає угорського короля Людвика. Султан за дві години перемагає військо короля, займає столицю Угорщини і вивозить усі скарби.
У столиці Хуррем вирішує багато державних справ.
Жінка думає над тим, що було б, коли султан не застав свого сина. Несподівано з походу повертається володар.
III
Кассім розповідає султані, що коли на престол вступив Сулейман, то військо повстало проти нього. Яничари зажадали від молодого султана величезні виплати золотом. Сулейман вбив трьох підбурювачів війська, і тоді воїни впали на коліна, благаючи прощення.
Військовий суд присудив усім повстанцям смерть.
Раніше Хуррем розраховувала на допомогу Кассіма, щоб посадити на престол Селіма. Але тепер знає, що він не допоможе.
IV
Під Віднем йдуть бої. Воєнна рада вирішує зробити великий наступ через холод і нестачу харчів.
Селім також бере участь у поході.
Ель Хуррем просить падишаха не продовжувати воювати, бо їхні діти ще не в змозі самостійно сісти на престол і зупинити бунт яничарів.
Сулейман оголошує відступ.
V
Військо повертається додому. Ель Хуррем помічає табір циганів. Вона кидає їм золоті монети. Одна циганка починає ворожити султані, але, побачивши її обличчя, тікає. Всі цигани кидають монети. Вони пояснюють, що жінка зустрічає султану вдруге, і перша її ворожба здійснилася. Від такої людини вони не можуть приймати ніякого дару, окрім корму для тварин. Циганам дають сіно й овес для коней.
Султан з дружиною приїжджає до замку угорських королів.
Хуррем каже, що якщо вони матимуть доньку, то назвуть її Мірмаг. Це ім’я означає Місячне Світло.
XVIII, Гаддж Роксоляни
І
Хуррем із Селімом і Мірмаг пливуть до Єгипту, щоб взяти участь у Гадджі — святій подорожі на прощу до Мекки й гробу Пророка. Вона навмисно вибирає цей шлях, щоб не зупинятись у Єрусалимі.
Сулейман не їде, бо має важливі державні справи. Султанка Місафір вже має план убивства Мустафи. Для відвернення будь-якої підозри наважується на цю важку й небезпечну подорож.
Шлях на прощу дуже складний. По дорозі каравана султани відвідує Гору Купелів Фараонських, копальні Маггара, святу гору Мойсея, Синайський монастир християн.
II
Відважна Місафір несподівано наказує повертатись до Каїру, щоб почекати Сулеймана. Посол приносить сумну звістку — померла мати султана.
Вдруге Хуррем рушає на Схід. Діставшись Медини, вона наказує покласти дорогі килими у Домі молитви, призначені колись на домовини її чоловіка й дітей.
Хуррем хоче допомогти місту, тому побудує у пустелі водопроводи.
ІІІ
Роксоляна відвідує святого дервіша. Чоловік розповідає, що вона уб’є Мустафу, підкупивши ученого. Він підроблюватиме листи Мустафи до Сулеймана. Баязид піде війною на батька і триматиме в облозі місто. Султан розіб’є повстале військо, і посли скинуть Баязида у прірву. Потомок Селіма утримається на престолі.
Місафір приїздить до Єрусалиму.
Проїжджаючи повз Стіну Плачу, султана зустрічає Кляру — подругу з Кафи. Вона розповідає, що два роки була невільницею, а потім її купив добрий єврейський купець та одружився з нею.
Хуррем каже Селіму подарувати євреям Стіну Плачу в Єрусалимі, коли він буде правителем.
Місафір покидає місто і "їде назустріч кривавим подіям, які має викликати. Так султана відбуває свій другий Гаддж. А третій Гаддж відбуде на Страшному суді, коли Бог зажадає рахунку від усіх".