Не встиг Данило щось сказати, як його друг закрив долонею першу частину вірша, залишивши тільки перші літери кожного з шести рядків. І сталося диво! З перших літер згори донизу чудово склалося слово "ПІДВАЛ", а потім "МАЄТОК". Це був простий акровірш!
Щоб змогти піти до маєтку, хлопці вирішили задобрити дядька. І хлопці рішуче засіли за розумні книги. Потім так само рішуче накинулися з шваброю та віником на підлогу, тоді – на траву в саду. Коли по обіді дядько Семен повернувся, дуже здивувався старанності своїх підопічних.
Розділ 23
У якому є глупа ніч, темний підвал і чергове розчарування
Спати дядько Семен уклався рано. Хлопці вилізли через вікно. З собою взяли ліхтарик і коробку сірників. Ніч видалася на диво темна. Тінями ковзнувши до сарайчика, хлопці взяли лопату і дорогою до маєтку несли її по черзі. Ось і маєток. Богдан засвітив ліхтарик, передав Данилові лопату і пробігся променем по стінах. Потім посвітив собі під ноги. Данило думав, що підвал знаходився в кухні чи людській кімнаті, де мешкали слуги.
Підвал виявився під сходами на горище. Двері, котрі закривали вхід до підвалу, висіли на одній петлі. Це означало одне: жодних таємниць. Сюди міг зайти і точно заходив не один цікавий. А якщо так, то й скарб рано чи пізно могли знайти. Підвал виявився не такий уже й глибокий – усього десять сходинок. З останньої нога Данила ступила на втоптану земляну підлогу. Але втоптаною вона виявилася лише спочатку. Підлога нагадувала дбайливо перекопаний город. Якщо в підвалі був закопаний скарб, то їх уже хтось випередив і викопав його.
Розділ 24
У якому знаходиться підказка, якої ніхто знайти не міг
Данило почав обережно рухатися вздовж мурованої стіни і натискати на кожен камінець. Результату не було. Тоді Богдан пройшовся уздовж стіни, присвічуючи ліхтариком, і зупинився біля дальнього кутка. Він побачив якісь значки, цифри, букви. Запасливий Данько поліз у кишеню курточки, дістав клаптик паперу й шматок олівця і попросив Бодю присвітити. Потім провів пальцем по напису, а тоді старанно переписав усі значки та цифри. Данило зрозумів, що скарб точно не в підвалі і згадав, що козак Лиховій добре грав у шахи. Ці значки були звичайна шахова задачка! Лишається розв'язати її.
Хлопці вибралися з вологого підвалу. Данько згадав, що забули лопату. Але вирішили забрати іншим разом, бо було трохи страшно.
Розділ 25
У якому нарешті стає зрозуміло, що означає "під королем"
Щойно зранку дядько кудись пішов, Данько знайшов у шухляді старі татові шахи, розклав шахівницю і поставив фігури так, як було написано. Білі мали виграти. Богдан не вмів грати, та все ж, допоміг другові, назвавши шахове поле квадратами. Данило дійшов висновку, що якщо розкреслити якусь місцевість на квадрати і уявити її шаховою дошкою, на якій розігралася ось ця партія, то діжку з золотом треба шукати там, де стоїть чорний король. Це місце на карті – під королем! Про карту місцевості Данило вирішив спитати діда Гайдамаку. Зібралися хлопці на раз-два, і вибігли з хати.
Розділ 26
У якому друзі миряться з Галкою, а до скарбу лишається один крок
Але щось трапилося. Замість того, аби поспішати до діда Гайдамаки, Данько з Богданом, не змовляючись, завернули зовсім у протилежний бік, просто до Галчиної хати. Хлопці дружно полізли через паркан, зовсім забувши, що поряд хвіртка. А тоді, не давши Галці оговтатись, почали розповідати про все, що сталося за три останні дні. Хлопці помирилися з Галкою, і три руки міцно стислися, а зверху їх торкнувся дзьобом задоволений Футбол.
Друзі пішли до старого Гайдамаки. Богдан не стримався і сказав, що шукають скарб. Та дід не здивувався, бо у містечку усі той скарб пробували знайти. Навіть Данилів батько.
Данило запитав про карту. Виявилось, що вона є, дуже стародавня, у музеї. Дід завів друзів у музей. Під склом на видному місці лежав паперовий прямокутник. Упізнали друзі і маєток, і річку, і поле, і лісок. Хлопці попросили перемалювати собі карту. Але дід зробив їм копію на ксероксі.
Розділ 27
У якому друзі знову щось задумали
Коли Данько з Богданом і Галкою прийшли до них додому, дядька Семена ще не було. Друзі розклали карту. Від діда знали, що місцевість не змінилася: ліси, поля та річки лишилися на своїх місцях. Данило розкреслив карту у клітинку, написав по вертикалі цифри від одного до восьми, а по горизонталі – літери латинського алфавіту від A до H. Коли Данько скінчив свої креслення, перед ними постала вручну намальована шахівниця.
Розставивши фігури точнісінько так само, як того вимагали умови задачі, Данько повторив ту саму комбінацію, загнавши чорного короля в глухий кут через три ходи. Після цього друзі завмерли, втупившись у фігурку чорного короля. Квадратик, у якому він стояв, показував місце майже поряд із берегом річки. В тому місці, де вона завертає. Нижче пагорба, на якому височів старовинний покинутий маєток.
Домовившись, що всім треба подумати, хлопці провели Галку і страуса. І саме вчасно: дядько Семен повернувся майже відразу після того, як гості пішли. Обуренню його не було меж: хлопці навіть третини того, що він їм загадав, не зробили. Дядько сварився. Прикро стало друзям, а надто Богданові. Тому хлопці придумали, як спекатися дядька.
Ввечері Богдан прокрався до Галки і коротко розповів про їхню задумку: пустити на дядька страуса.
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
Розділ 28
У якому страус на прізвисько Футбол доводить, що він – не курка
На ранок під вікнами бабусиної хати з'явився страус. Друзі з дядьком Семеном саме сіли снідати. Данило попросив дядька нагнати страуса, який міг принести сюди якусь хворобу. Дядько рішуче вийшов за хвіртку. Футбол зацікавлено подивився на нього і аж прикліпнув. Данько порадив дядькові покликати страуса, як курку. Дядько Семен промовив: "Іди-но сюди, птичко! Ціп-ціп, ці-і-па!". Почувши ненависне йому "ціп-ціп", гордий страус на прізвисько Футбол, зробивши кілька кроків назад для розгону, войовничо клацнув дзьобом і помчав на кривдника. Дядько Семен ледве встиг відскочити. Страус промчав мимо, збивши куряву. Тоді розвернувся і знову погнав на ворога. Дядько Семен рвонув від переслідувача.
Не минуло й півхвилини, як набридливий дядько та його розлючений переслідувач зникли в хмарі сірої куряви. Данько добре знав капосну натуру свого родича: навіть якщо дядькові вдасться втекти від Футбола неушкодженим, він почне розбиратися, шуміти на все місто, вимагаючи покарати винних. Хлопці могли бути спокійні: найближчим часом занудному дядькові Семенові буде не до них. Прибігла Галка. У бабусиному сараї друзі знайшли металевий ломик. Взяли мішок. Лопату з маєтку вирішили забрати по дорозі.
Розділ 29
У якому нарешті розгадано таємницю козацького скарбу
Лопату таки підібрали під вікном маєтку. Тепер Данило ніс лопату, а Богдан лом та мішок. Аби не збитися, трималися річки і рухалися за течією. Ось і місце, де вона повертає і далі береги робляться ширші. Звірилися з картою, Данило довго розмірковував, а тоді друзі знайшли серед зеленого поля невеличкий горбок. Богдан стукнув по ньому ломом. Металевий стержень зайшов у землю, та зовсім неглибоко – стукнувся об щось тверде.
Не кажучи один одному ані слова, хлопці заходилися біля каменюки з ломом та лопатою, очищуючи її від дерну й товстого шару землі. Галка теж хотіла допомогти, але Богдан поважно мовив: "Це чоловіча справа".
Нарешті каменюка набула своїх обрисів, і друзі тепер змогли побачити: вона справді грубезна і дуже важка. Але не це їх збентежило. На очищеній від землі кам'яній поверхні був викарбуваний хрест. Друзі подумали, що тут могила.
Раптом позаду них опинилася банда Гайдамаки.
Розділ 30
У якому наші герої опиняються безвихідному становищі
Льонька сказав, що Харитон з Гобліном Два часто бачили Данила і Богдана біля маєтку. Та й до діда Богдан з Данилом часто навідувались. Виходу не було: доведеться посвячувати цю компанію у свою таємницю.
Але перш ніж у голові визріло якесь рішення, з-за дерев, від посадки, вигулькнула машина. Авто сунуло просто до хлоп'ячого гурту. Не було смислу тікати. З машини вийшли Немировський і Туман. Дядько Сашко підійшов до каменюки, відсторонивши Гобліна Два, Петю Рудого й Богдана, обійшов її, і навіть поставив зверху ногу. Тоді сказав, що треба було ховати лопати і вудочки. Виявилось, що Туман і Немировський вислідили друзів, коли вони брали лопату. Хлопці мовчали. Галка теж закусила губу. А Льончина компанія взагалі нічого не розуміла.
Туман вирвав лома у хлопців. Дядько Немировський узяв лопату заходився обкопувати камінь. Хлопцям, які збилися тепер в одну купу, нічого не лишалося, як стояти поруч і мовчки дивитися. Яма робилася все глибшою. Ось копачі у ній уже по коліна, ось – по пояс. Хлопці затамували подих: зараз вони побачать стару могилу і на них усіх упаде стародавнє прокляття. Але могили там не було, а була прямокутна ляда, яка вела у льох. Коли Немировський застрибнув туди, то зник там з головою, ще й лишалося досить місця. За мить з ями почувся радісний вигук, а тоді руки підняли догори і вистромили з ями невеличку круглу діжку, обмазану глиною і стягнену металевими кованими обручами. Нахилився Туман, підхопив із рук партнера знахідку.
Ось вона, розгадка таємниці козацького скарбу! Ось вона, не отримана Петром-зрадником батькова спадщина! Тільки в недобрих руках.
Туман раптом витягнув пістолет. Данько крикнув Галці тікати. Дивно, але дівчинка послухалася. Льонька голосно свиснув, і всі шестеро з банди теж порснули в різні боки. Туман наказав Богданові і Данилові лізти до Немировського. Туман говорив, що їх витягнуть, коли він зі скарбом і покупцем виїде з міста. Закрився кам'яний льох. І троє полонених опинилися у темряві, тісняві і безвиході.
Розділ 31
У якому є запізніла покаянна сповідь і чудесний порятунок
Спочатку дядько Сашко спробував зрушити руками ляду. Нічого не вийшло: дістати до неї міг, тільки коли ставав навшпиньки. Підсадити нагору когось із хлопців так само не вийшло. Доводиться стояти, тупцяти на місці й гадати: чи виконає цей мерзотник Туман свою обіцянку і як скоро повідомить людей про місце, де він залишив своїх полонених.
Дядько Немировський почав каятися, що зв'язався з Туманом, який причепився, наче реп'ях до собачого хвоста.