Повернулися додому надвечір, і тут я дізнався, що Ромка зник. Мені було ясно, що Ромчине зникнення пов'язане з Козачком Ґулькою. Вдома у Ромки не було моїх окулярів.
Раптом я почув голос невидимого Козачка Ґульки. Він розповів, що Ромка показував йому комп'ютерну гру, і раптом задзвонив телефон. Дзвонив шофер його мами, щоб Ромка виніс мамі теплу кофту. Ромка вибіг і більше не повертався. Козачок сказав, що треба звернутися до Казкового Довідкового Бюро Надзвичайних Подій (скорочено Кадобнап). Кадобнап має інформацію про всі надзвичайні події, що відбуваються у світі. Керує там чарівник Іван Іванович Шукайло. Ми полетіли у космос до Кадобнапу, на мені навіть з'явився скафандр космонавта.
У Кадобнапі сидів Шукайло. На екрані швидко замиготіли страшні кадри, наче з американського фільму жахів, і враз виник стоп-кадр, на якому я побачив Ромку. Він лежав зі зв'язаними руками, ще й прикутий ланцюгом до батареї у напівтемному підвальному приміщенні. Поруч куняв коротко стрижений здоровило з бичачою потилицею. Ми взяли адресу і повернулися у Київ. Козачок зробив мене невидимим, ми проникнули крізь стіни до Ромки. Ми наблизилися до нього, і враз Ромка скочив на рівні ноги, звільнившись від мотузок і ланцюгів. А замість нього на підлозі опинився зв'язаний і прикутий здоровило з бичачою потилицею. Від жаху очі в здоровила зробилися, як колеса. А на лобі набрякли дві здоровенницькі сині ґулі – Козачок Ґулька вперіщив його своїм перначем.
Ромка теж став невидимий, і ми полетіли на Літайкові додому. Біля нашого будинку Козачок попрощався і відправився у справах. Ромка був стомлений, а я подумав, що все сталося через те, що Ромка без співчуття поставився до сліпої сестрички Ритки Скрипаль. Ромка ніби відчув це і віддав мені окуляри, котрі були у нього весь час у кишені.
Пригода чотирнадцята
Остання
Ми з Ромкою дуже переживали: жаль було Любочки, але й розставатися з окулярами не хотіли. Та Ромка хотів і сліпій Любочці допомогти, і чарівні окуляри не втратити. Вирішили піти до Маргарити Степанівни. Але в її дворі будинку вже не було. Він був знесений, а місце обгороджене високим парканом.
Ми пройшли ближче і раптом разом з Ромкою впали у глибокий котлован, виритий під фундамент нового будинку. Добре, що на дні були солом'яні мати. Я поліз у кишеню й витягнув окуляри. Але їх було двоє: у кожних одне скельце заклеєне. Я дав одні окуляри Ромці, й ми одночасно начепили їх. Враз настала абсолютна темрява. Я хотів зняти окуляри, але їх не було на носі. Козачок Ґулька і Маргарита Степанівна не озивалися. Ромка сказав, що все сталося тому, що ми хотіли залишити собі чарівні окуляри і не віддали Любочці. Ромка почав просити вибачення у мене, бо я хотів віддати. І раптом я побачив Ромку, який плакав. З'явився Козачок Гулька і сказав, що віднесе нас до Ритки. За мить ми злетіли вгору і опинилися біля будинку Ритки Скрипаль. Пішли до Ритчиної квартири.
Чекати довелося хвилин п'ять, бо Ритка чепурилася, перш ніж відкрити нам двері. Я почав розповідати з самого початку, коли одержав таємничого листа з підписом "Ритас". Ритка слухала, затамувавши подих, і тільки кліпала. Ритка попросила показати ті окуляри.
Я поліз у кишеню і… Серце моє зупинилося – чарівних окулярів у кишені не було! Ромка був здивований. А Ритка сказала: "Ну й фантасти! Брати Стругацькі!.. Я навіть повірила була!". І раптом задзвонив телефон. Виявилось, що після чергової операції Любочка нарешті почала бачити! Правда, зі спеціальними окулярами.
За хвилину ми вже були на вулиці. Ритка попрощалася з нами і побігла у лікарню. А Ромка сказав, що це, мабуть, Козачок Гулька окуляри забрав і передав Любочці.
Отак закінчилися наші пригоди з чарівними окулярами.
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.