Мусили поспішати до "Буревісника". Бариль і Петимко розуміли: "Колумб" іде до "Каймана". Відстань від шхуни до пароплава була вп'ятеро коротша, ніж відстань від "Буревісника".
"Розвідувач риби" прилетів до есмінця і кинув записку. У записці були координати "Колумба". Командир Трофімов наказав чим швидше пливти до "Колумба". Адже коли не доженуть "Колумба", злочинці перейдуть на "Кайман" і в нейтральних водах взяти їх буде неможливо.
У Марка підгиналися ноги. Цілу ніч простояв він біля штурвала, не маючи жодної хвилини відпочинку. Капітан піратського човна і шпигун нервувалися. Виявилось, що шхуна має мізерну швидкість і не встигла своєчасно прибути на умовлене місце. Все ж поспішали до потрібного їм місця.
Одна річ дратувала як загарбників, так і полонених: рубка.
Марко палав обуренням, що в темряві ночі Андрій Камбала не зумів вийти з рубки й напасти на піратів. Анч кілька раз пробував підслухувати під дверима рубки. Шпигунів насторожив і "Розвідувач риби", і чорна крапка у морі, яка означала, що пливе якесь судно.
Загарбники радились, що робити з полоненими. Вони вже могли без них обійтися. Двох куль вистачило на обох, але все ж у рубці залишався свідок. Шхуна наближалася до пароплава "Кайман". Рудий пірат негайно взявся подавати сигнал "Кайманові".
В цей час знову почулося гудіння літака. Це був "Розвідувач риби". Тепер він кружляв поблизу. Це нагадувало слідкування. Пірати захвилювалися. Розуміючи, що тепер уже нічого критися, пірати повитягали револьвери.
Обидва полонені вирішили не допустити шхуну до пароплава. Левко виключив мотор. Анч підскочив до моториста й кілька разів сильно вдарив рукояткою револьвера по голові. Левко упав на мотор, прикриваючи його собою. В цю мить літак, мов яструб, налетів на шхуну. Рудий пірат помітив у бінокль, що з "Каймана" подають сигнал. Він скочив на ніс і почав семафорити, викликаючи пароплав на допомогу. "Кайман" негайно пішов до шхуни, що стояла тепер на одному місці. Одночасно далеко-далеко на обрії з'явилася ще одна ледве помітна цяточка – "Буревісник".
З "Буревісника" помітили літак і шхуну, а за півхвилини й пароплав. Трофімов наказав приготувати на всяк випадок кулемети.
Віддаль від "Каймана" до "Колумба" була в сім раз коротша, ніж віддаль від есмінця до шхуни. Есмінець мав завдання або підійти до шхуни раніше, ніж це зробить пароплав, або перетяти шлях між шхуною та пароплавом. Це завдання Трофімов поставив перед собою, коли виявилось, що шхуна стоїть на місці без руху. Знаючи із слів Ясі, що на "Колумбі" є човен, він боявся, щоб пірати не поспішили човном назустріч пароплаву.
Командир есмінця дав наказ йти "повним бойовим". Старший механік Абдулаєв за допомогою комісара вмовляє капітана піти в повний хід за своїм проектом.
В цей час "Кайман" рушив до шхуни. Але не дуже швидко. На вантажному пароплаві так скоро збільшити швидкість, як це роблять військові кораблі, не можна.
А Бариль все кружляв над шхуною. Він намагався дезорганізувати своїх ворогів на шхуні, і це йому вдалося. Він не дав їм більше запустити мотор, хоч як вони намагалися. Він пролітав боком так низько, що, здавалося, ось-ось розсіче крилом комусь із них голову. Анч не витерпів і вистрілив останньою кулею.
"Буревісник", завляки Абдулаєву, помчав з помітно збільшеною швидкістю. З розгону есмінець міг по інерції промчати між шхуною та пароплавом, і поки б він повернув назад, пароплав встиг би забрати людей з "Колумба". Командир хотів закинути на шхуну буксирний гак і потягти її за собою, але зважив, що пірати могли виплигнути в воду. Есмінець промчить, а пароплав підбере їх з води.
Командир наказав кинути шлюпку на воду. Ось озброєні моряки вже в шлюпці, моторизовані шлюпбалки висунули її вбік, за борт, а потім спустили до самої води. З "Каймана" спостерігали спуск шлюпки і зрозуміли, для чого це, але пірати на шхуні цього маневру не помітили.
На "Колумбі" бачили, що "Кайман" рушив на допомогу, тому облишили Левка і мотор. Але коли помітили "Буревісника", знову повернулись до мотора, щоб зрушити "Колумб" назустріч пароплаву. Але заважав непритомний Левко. Він лежав на моторі і був зв'язаний. Рудий пірат ножем розрізав мотузки. У Анча мигнула думка постріляти полонених і підпалити шхуну, але на це й часу не залишилося, і жодного патрона в нього не було. Залишалося чекати.
Марко розумів, що есмінець підійде до шхуни першим. Шпигун і пірат стали край борту. Анч кинув свій револьвер у воду. Пірат витяг з синього конверта папери і ховав їх за пазуху. Конверт викинув. Револьвера рудий з рук не випускав. Тепер Марко зрозумів, на що розраховують пірати. З розгону есмінець не зможе зупинитися: він проскочить, підійде пароплав, і пірати враз перескочать туди. Треба було б їх затримати.
Раптом "Буревісник" з страшною силою збурив воду і промчав повз самий борт "Колумба". Шхуна загойдалася, а люди на ній примружились од раптового вітру. Але то була лише мить. Есмінець, припиняючи хід, проскочив далеко вперед. "Кайман" наближався до шхуни, але між пароплавом і шхуною вже стояла шлюпка з озброєними червонофлотцями, одрізаючи піратам шлях до втечі.
Командир піратського підводного човна пустив останню кулю собі в голову. Він упав за борт. Юнга стрибнув за ним, щоб взяти документи. Це було не легко, бо Марко був спутаний. Шлюпка стала поруч "Колумба". Червоноармійці зловили Анча.
Марко побачив на кормі "Каймана" "одноокого" матроса. На шхуні червонофлотці допомогли очуняти Левкові.
Есмінець уже зупинився, зробив поворот і повільним ходом повертався до шхуни. Тим часом на "Колумбі" червонофлотці пробували відчинити двері в рубку, де мали бути Андрій і Стах.
Майже одночасно з цим над "Колумбом" стих гуркіт літака, і "Розвідувач риби" зробив посадку, біжучи по хвилях до шхуни та намагаючись випередити есмінець.
Мати зустріла нарешті Марка. Яся кинулась до Левка. Анча перевели під варту на корабель.
У рубці знайшли Стаха Очерета. Він був живий. У Андрія голова була загорнута у шмат старої парусини. Його винесли абсолютно нерухомого. Лікар сказав, що він мертвий. Дід Махтей узяв тютюну і підніс його до носа Андрія. Той чхнув. Марко зрозумів поведінку Андрія Камбали, почав трясти його і кричав, що піратів уже нема, усі свої. Нарешті Андрій Камбала розплющив очі. В Андрій з ран виявилось лише прострелене вухо. Стерновий чесно признався, що, вдавав мертвого. Андрій доглядав Стаха.
"Буревісник" виконав своє завдання. Шхуну взяли на буксир. "Розвідувач риби" полетів на маяк і дав звістку батькові про врятування сина. Мати й дід теж приєдналися до нього.
До командира есмінця привели Анча, який рішуче відмовився відповідати. Коли Анч виходив від командира, до нього підійшли Марко та Яся. Юнга спитав, де Люда. Шпигун мовчав.
Команда "Буревісника" запевняла, що підводний човен потоплено. Це підтверджувала також втеча командира-пірата й шпигуна. Мабуть, лише ці двоє врятувалися.
Схилившись над бортом, задумливо дивився в море Марко. Він думав про Люду, і жаль стискав йому серце. Прийшла Яся і показала, що на морі плавають масні блискучі плями. На думку Трофімова, з підводного човна спливала нафта. Трофімов сказав, підводний човен витягнуть не скоро.
Частина 4
Стислий скорочений переказ по главам, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
За сотню кілометрів від Лебединого острова на глибині вісімдесят п'ять метрів лежав підводний човен. У ньому розмовляли Люда та Антон – помічник Анча. Люді і піратові було ясно, що їх разом з тими, хто перебував у інших приміщеннях корабля, залишили вмирати на морській глибині. Антон сказав, що водолази на таку глибину не спускаються. Та й повітря тут скоро закінчиться. Люда пам'ятала, що є ще аварійний буй, його можна звідсіля викинути і сповістити про себе. Антон сказав, що це їх може врятувати.
Дівчина знайшла папір, ручку і написала записку про те, що підводний човен затонув, командир і Анч втекли, є інші люди на човні, але зв'язок з ними утрачено, запас повітря обмежений. Це вона прочитала Антонові, а не прочитала решти: як Люду захопили пірати, як допитували про торіаніт, про пораненого пірата Антона.
Люда вийшла в пост центрального управління і знайшла буй та шахту, якою його викидають. Туди вклала записку. Дівчина випустила буй. Почалося гнітюче чекання.
Люда легко обчислила, що повітря вистачить на чотири доби. Можливо, їм доведеться пускати сюди стиснене повітря з балонів. Так можна було збільшити кількість кисню, але одночасно в приміщенні збільшився б і атмосферний тиск, а це загрожувало їм загибеллю від кисневої хвороби.
Марко, Яся, Левко і Андрій розповідали усім про свої пригоди. Найбільше слухав, розпитував і сам розповідав Грицько – брат Марка.
"Буревісник" пішов у Лузани з пораненим Стахом і піратом Анчем.
Зранку на шхуні Марка вибрали шкіпером "Колумба". Яся попросилася бути юнгою замість Марка.
За десять хвилин "Колумб" залишив Соколину бухту. Шхуна йшла під мотором і парусом, приладнаним до обламаної щогли. Всі взялися до своєї роботи.
На Торіанітовому горбі робота не припинялася і на хвилину. За кілька днів професор Ананьєв постарів, голова стала майже біла. Він ходив згорбившись, спирався на палицю. Ананьєв остаточно довідався про загибель своєї дочки разом з піратським підводним човном.
Та одного дня до професора прибіг Грицько – брат Марка. Він добіг до професора і звалився з ніг. Встиг викрикнути, що несуть лист від Люди.
Люда зняла телефонну трубку. Дзвонили з якоїсь частини човна і говорили, що старший механік знепритомнів, бо не вистачає повітря. Люда сказала, що човен тепер належить Радянському Союзу, а капітан – вона.
Потім Люда сказала Антонові, що він має підписати акт про здачу підводного човна Люді. Дівчина почала складати документ, який вважала необхідним залишити тут. Вона виклала історію захоплення підводним човном полонених у бухті Лебединого острова, описала допити, поведінку її товаришів, занотувала все, що пам'ятала з розмов між командиром підводного човна і Анчем та іншими піратами, коли ті розмовляли при ній. Люда розписалася і простягла папір та ручку пораненому. Антон неохоче розписався.
В посту центрального управління знов подзвонив телефон.