Хлопець розповів про випадок з іноземцем і газетою. Люда і Марко вирішують, що їм може допомогти Знайда. Вони пішли кликати дівчинку на свято.
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
XIX. Анч здійснює свої плани
Анч заходить на подвір'я Стаха Очерета, поки нікого нема. Проникає у хату. Анч пам'ятав слова Ананьєва про те, що розв'язання технічної проблеми добування гелію з торіаніту лежить у його портфелі. Тому Анч міняє портфелі місцями і йде до хати Ковальчука, де інспектор уже приніс передачу – корзинку із чимось, і лист. Анч говорить, що сьогодні вночі вони з інспектором будуть вже на "Каймані". Ковальчук має сховати корзинку на "Колумбі", а потім показатися на людях. Ввечері шхуна відпливе, на борту буде професор і його дочка. А Ковальчук має швидше бігти до байдарки. У корзині була пекельна машинка – вибухівка. Від "Колумба" та пасажирів лише шматочки спливуть. Інспектор пішов, а в сінях Анч побачив Знайду, яка збиралася на свято. Анч попросив спершу витягнути йому малосольних огірків з льоху. Анч закрив її там.
Анч зібрав свої речі і востаннє вийшов з дому Ковальчука. Коли вже достатньо відійшов, почув, що Розбій виє.
XX. Розшуки Знайди
Марко й Люда йшли берегом понад бухтою і побачили, як хтось плив каюком попід берегом з боку Ковальчукової садиби. Марко впізнав інспектора, який, припливши, пішов на палубу "Колумба".
Марко і Люда поспішали до Знайди, раптом почули виття Розбоя. Коли прийшли до подвір'я інспектора, то нікого не побачили. Собака страшно гавкала, не пускаючи Марка і Люду. Та їм вдалося його перехитрити і закрити в хаті. Потім Марко і Люда знайшли у льосі Знайду. Дівчинка розповіла все, що підслухала в сінях. Вона сказала, що в 10:45 шхуна вибухне, і всі загинуть. Марко надумав запалити хату Ковальчука, щоб привернути увагу, щоб шхуна повернулася. Та в хлопця нічого не виходить, бо сірників у хаті не було.
Марко вирішив плисти до міноносця "Буревісника", щоб той догнав "Колумба". Хлопець і дівчата попливли.
XXI. Лігво в гущавині
У гущавині з розлогими кущами, осокою Ковальчук шукав Анча. Своє лігво диверсанти обладнали недалеко від морського берега, щоб можна було швидко перенести на воду байдарку, заховану в кущах. Інспектор шкодував, що не може забрати з собою Знайду та Розбоя, бо вважав їх за дешеву наймичку і вірного слугу.
Незабаром він знайшов Анча. Ковальчук сказав, що сховав вибухівку під палубою біля рубки, де зберігають харчі. Команда, професор, голова сільради, оркестр і кілька жінок тепер уже далеко від берега. А дочки професора і юнги не було. Анч і Ковальчук полягали і стежили за морем. Наближалася 10:45. В морі панувала тиша. Раптом з моря долетів звук вибуху.
XXII. На "Буревіснику"
Командир "Буревісника" Семен Трофімов вийшов з каюти, сперся руками на планшир і пильно вдивлявся в море, куди вийшли "Колумб" та дві шлюпки з "Буревісника" на нічну прогулянку. Капітан побачив, як троє плавців швидко наближалися до корабля. Коли вони дісталися корабля, то Марко, поспішаючи, розповів, у чім справа. До вибуху залишалося 18 хвилин. "Буревісник" знявся з якоря і рушив з бухти, розвиваючи найбільшу швидкість. Коли корабель підійшов до шхуни, командир подав команду усім спускатися у шлюпки. До шхуни підпливав Марко. Він теж кричав, щоб усі негайно залишили шхуну. "За дві хвилини шхуна злетить у повітря!" — кричав марко. Усі люди з "Колумба" опинилися на шлюпці. Та раптом на палубі покинутої шхуни помітили людину. Вона вискочила з кормової рубки. Ніхто не знав її. Всі завмерли. Людина на шхуні рухалася надзвичайно повільно. На останніх секундах наповзала страшна подія. "У воду!" — закричало кілька голосів. Людина кинула щось у воду.Ту ж секунду гримнув вибух. "Колумба" підкинуло вбік, поруч знявся невисокий стовп води і впав на шхуну, заливаючи її.
XXIII. Сплата готівкою
Після вибуху, що лише трохи пошкодив борт шхуни, до неї підійшла шлюпка. На палубі, під правим бортом, знайшли напівзалитого водою, приголомшеного вибухом Марка.
Юнга Марко розповів на "Буревіснику" все, що знав. На березі усі дякували Знайді. А вона запропонувала випустити Знайду, щоб знайти злочинців.Треба було шукати злочинців на східній частині острова.
Левко, Марко, Знайда, Тиміш та троє червонофлотців пішли до Ковальчукової хати, щоб випустити Розбоя. Люду батько попросив залишитися з ним удома.
Знайда наказала собаці шукати хазяїна.
Вони зійшли на берег моря.
Тільки зійшли на високий насип між морем та густими кущами, Розбій рвонувся вперед. Він спинився в тому місці, де лежали диверсанти, коли в морі стався вибух, постояв там і звернув, униз до кущів. Озброєні червонофлотці виступили вперед і пішли поруч Знайди. Враз Розбій жалібно завив. У кущі, обличчям до землі, лежав мертвий Ковальчук. Його задушили.
XXIV. Звіт
Увечері, коли електрика залляла своїм світлом місто, повз сяючі вітрини ювелірів йшов стрункий елегантний чоловік у літньому кремовому костюмі. Він роздивлявся вітрини. Чоловік зайшов у будинок. Номер 22 прийшов до начальника, який прочитав звіт агента. У звіті йшлося, що після вибуху Анч і Ковальчук почули гавкіт собаки. Треба було вибиратися. Байдарка була надто мала. Ковальчук спіткнувся, впав і виявився мертвим. Єдина помилка – цигарка з отрутою, куди вона поділася, не зрозуміло. Начальник сказав, що папери з портфеля цікаві, але головного нема. Професор ховав головне в іншому місці.
Частина 2
І. Труп у бухті
Починався ранок жаркого серпневого дня. Прокидалися острів і виселок. Біля берега у воді бовталася якась темна річ. В цей час на берег зійшов хлопчик, восьмилітній Грицько Завірюха, син доглядача маяка на Лебединому острові, брат Марка. Літом Грицько жив не вдома, а в сестри Марії в рибальському висілку Соколиному. Сьогодні він устав дуже рано, щоб наловити бичків.
Грицько побачив у воді людину, яка була утоплена. Хлопчик чимдуж побіг до висілка. Всі мешканці Соколиного висілка збіглися на берег. Утопленим виявився новий рибний інспектор, що приїхав у Соколиний виселок десять днів тому, призначений на місце Ковальчука. Учора ввечері він поплив каюком, щоб засвітити вогник на плавучому бакені при виході з бухти. Інспекторів каюк перевернувся, а він, мабуть, не вміючи плавати, утонув.
Бригада Тимоша Бойчука залишилась у висілку і в море не вийшла. Рибалки збивали з дощок домовину для інспектора, а кілька дівчаток разом з Ясею Знайдою, що жила тепер у Бойчука, пішли збирати квіти на вінок.
II. Тривожна ніч
Того самого дня геологорозвідувальна партія професора Ананьєва заклала першу свердловину, щоб дослідити глибину торіанітових розсипів. Професор тепер жив у маленькому наметі на схилі горба. Люда допомогла батькові влаштуватися, створила з його намету затишну, зручну для роботи та відпочинку кімнату й покинула острів на кілька днів, вибравшись на "Колумбі" в море ловити рибу. Стах Очерет тепер привозив рибу для геологів, перш ніж іти в порт.
Останні дні професор цілком віддався геологічним справам. Перші досліди дали багатообіцяючі наслідки. Ананьєв досліджував монацит, з якого добувають рідкісні метали торій та церій і благородний газ гелій. Монацитовий пісок промивають на вашгердах. Вода вимиває легший пісок і залишає важчий монацит. Монацит також дає багато гелію. Крім того, монацит, як і торіаніт, має в своєму складі так званий радіоактивний мезоторій, подібний до радію. Радій має колосальне значення в медицині і тому ціниться дуже високо. Мезоторій має те саме значення.
Поштар з Зеленого Каменя приніс професорові телеграму, у якій сповіщали, що за два дні грецький пароплав "Антопулос" прийде в Лузани, і запитували, чи не вважає професор можливим, щоб "Антопулос" замість Лузан зайшов у бухту Лебединого острова. Професор знав, що на цьому пароплаві має прибути закуплене в США устаткування для торіанітових розробок на Лебединому острові.
Професор Ананьєв пішов до Тимоша Бойчука, щоб попросити зібрати всіх рибалок села для допомоги у розвантажуванні устаткування з США.
У дворі була Знайда і дружина Тимоша. Самого рибалки не було, бо поплив через бухту світити світло на бакені. Світло вже світилося, а Тимоша все не було. Усі побігли кликати його на березі. Яся Знайда хотіла сісти на каюк і попливти до бакена, та її не пустили. Рибалки шукали Тимоша на шаланді, але його ніде не було.
III. Остання здобич
Уже зійшло сонце, почався новий день, але ніхто нічого не знав про долю Тимоша Бойчука. Рибалки знову вийшли на розшуки. Один з човнів знайшов на західному узбережжі труп Тимоша Бойчука. Бригадир потонув, але за яких обставин і куди подівся його каюк – невідомо. Тимош був непоганий плавець.
Яся була сумна. Їй посміхнулась доля, коли вона, після тяжкого дитинства, потрапила в родину Тимоша Бойчука, де до неї поставились так чудово й тепло, мов до рідної. Родину спіткало горе, і Яся відчувала його. Вона хотіла підійти до Тимошевої дружини, обняти її, хотіла припасти, як до матері, але соромилась сторонніх, що стояли навколо.
Тимоша перенесли в його хату й почали готуватися до похорону. У правій руці він тримав ґудзик. Один рибалка сказав: "Остання здобич на морському дні". На ґудзику був якийсь незнайомий малюнок. Рибалка сховав його в кишеню, вирішивши, що це буде в нього пам'ять Тимоша.
Незабаром у бухту ввійшли шаланди. Рибалки повернулися з багатим уловом, але радість їхня була потьмарена сумною звісткою про загибель двох людей.
IV. Розмова на шхуні
Після трьох днів у морі "Колумб" натрапив на скумбрію. Четвертого дня шхуна рушила до берега, взявши курс на Лебединий острів. Марко з Людою вчили азбуку Морзе. "Колумба" наздогнав давній друг – есмінець "Буревісник". Він теж тримав курс на острів. Рибалки заздрісно дивилися, як швидко йшов есмінець. Люда планувала не сходити на берег, бо батько на горбах, а їй потрібно було в місто.
Шкіпер обіцяв послати на есмінець мішок скумбрії, тому Марко і Люда мали вибрати найкращу рибу. "Колумб" зупинився віддалік од берега. Шкіпер поставив шхуну на якір і наказав команді лягати спати. Ніхто з них нічого не знав про події останніх двох днів у Соколиному.
Першим на вахту став Марко.