І поки йшли так дівчата, Олена все згадувала Халявського, який він був хороший. А біля самої церкви дружка розв’язала мішечок зі слідом Забрьохи і Олена ніби прокинулася. Аж закричала, що не піде за Забрьоху, стала тягнути дружку додому.
А от дружка підказує їй зайти і біля самого вівтяря кинути сотника, щоб геть засоромити. Стоїть Олена, переживає, боїться, щоб Уласович не прийшов та не потягнув її до шлюбу. Аж тут почали заходити свати, бояри, старости, а за ними наречений — Халявський Омелянович. В той час дружка в спину Олені вдарила реп’яхом та каже: "Причепися вп’ять". Тоді хорунжівна кинулася до судденка, він до неї та й пішли вони до шлюбу.
Розділ XΙΙ
Смутний і невеселий ходив по хаті пан Микита Забрьоха. Ще з вечора він приїхав до села, бо там домовилися вінчатися. Приодівся, гарно причесався та все ходив туди-сюди, не міг дочекатися, коли вже буде його хорунжівна. Як вдарив перший дзвін в церкві, збудив свого боярина – пана писаря, та стали вони виходити. Але не так все просто — лихо спіткало бідолашного нареченого. Хотіли вони відчинити двері, та не знайшли їх. Нема та й годі — гола стіна. Розійшлися у різні боки, потім зійшлися – немає дверей. Пан Уласович дуже побивався, ходив бідний вздовж стіни, та плакався, що Олена не дочекається його та додому піде.
Коли раптом в хату влетіла Явдоха і давай кричати, що вони вже давно мали піти до церкви. Забрьоха розказав Зубисі, що сталася якась чудасія, бо вкрали двері їхні. Тоді відьма стала брехати, що пан Халявський привіз із Києва відьму, ще злішу за Явдоху. Ось вона і вкрала двері. Але Зубиха була розумніша, її каверзи розкрила. Тому веліла Забрьосі йти до церкви і брати дівку, що стоїть із маківкою, хоч вона і страшна та на Олену не схожа. Нібито це мара, а Явдоха її після вінчання зніме. При цьому хитра відьма підморгнула Ригоровичу.
От наречений підійшов до церкви, а там стоїть Солоха, страшна і нефайна. Сотник завагався, проте писар підохотив брати дівку, бо ж Явдоха наказала женитися із молодицею, що має маківку. Тоді Микита Уласович підійшов до Солохи та попросив її до вінчання. А вона швидко погодилася. Панотець їх одружив, а Забрьоха такий був радий, що кинув йому іще кілька монет. І пішов із своєю молодою у Безверхий хутір.
А писар в той час живіт зі сміху рвав і побіг селом збирати людей.
Розділ XΙΙΙ
Сумний і невеселий стояв сотник Забрьоха під обійстям у Безверхому хуторі, коли побачив, що його наречена сидить на посаді із судденком. А він, бідолаха, стоїть під чужими вікнами із Солохою. Як зняли з неї усе вбрання, що було позичене, то стала дівка боса і голомоза. І нічого вже сотнику робити, не може розірвати шлюбу, бо поклявся не покидати жінки аж до смерті. З вікна дивиться на нього Явдоха, яка на весіллі замість матері, і глузує.
Пан Пістряк, якому дуже вже хотілось випити, став пхатися до чужого столу, проте його не пустили. Тоді скомандував він їхати в Конотоп та закінчити весілля так, як прийнято. Приїхали, дали якийсь порядок: приодягли трохи Солоху, на стіл накрили, горілку розлили.
Якось вже ніч перебув Забрьоха, жалкуючи за м’якими подушками, на яких би лежав із панною Оленою. Ще больніше йому стало, коли на другий день побачив Олену і Дем’яна у місті, коли приїхали покриватися.
А люди в той час стали обговорювати, що подарувати пану сотнику, як заведено було. Той хоче дати баранця, той порося, той телицю. Саме тоді і підоспів козак із Чернігова із листом від полковника. Почав писар читати лист, а там було сказано, щоб пана Забрьоху Микиту Уласовича знімають сотничества, за те, що не привів своєї сотні, а замість того взявся топити жінок і просто так погубив людей. А потім ще й піддався чортяці та сам почав займатися магією: літав наче птах над містом, аж перелякав і дітей, і дорослих. Люди були вжахнулися, а писар, який був певний, що поставлять його сотником, сказав, ніби так Уласовичу і треба та став далі читати весело. Проте, бідолаха, ледь не захолов, коли побачив, що сотником не його поставили, а пана Халявського. Так лист і упустив. Правда потім опам’ятався пан писар і пішов нового сотник обходжувати, та ще й і козаків з собою прихопив. Залишився Микита з Солохою, таке от весілля в них видалося.
Розділ XΙV
Сумний і невеселий прийшов на другий день до Забрьохи писар Ригарович. Сів на лаву та низько голову похилив. Став казати Микиті Уласовичу, щоб на нього не ображався, бо і його самого спіткало лихо. Звелів йому новий сотник Дем’ян Омелянович писати рапорт до полковника. Ну а Ригорович, за старою звичкою, став мудрувати, щоб одразу показати Халявському, хто головний. Не пронюхав лише, що сотник і сам писемний, то побачив, що щось не так. Наказав Ригоровичу переписати, а писар йому у відповідь став перечити. Тоді Дем’ян як розізлився, то прогнав геть писаря із прокльонами та лайкою.
Забрьоха, що злий був на Явдоху, яка їм так жорстоко відплатила за побиття над озером, хотів якось на неї поскаржитися, щоб посадили її за кривду. Проте Ригорович сказав, що тепер над нею влади ніхто не має, бо новий сотник їй і дарунки носить, і раба власного дав. Була ще в Уласовича думка побити стару відьму, але писар його заспокоїв, а натомість запропонував сісти та пообідати. "I пiсля того що день, то й сходилися журитися, та знай куликали, бо нiчого їм було бiльш робити… Минулося панство!"
Закінчення
Історію цю розповів автору Панас Месюра, тому він знає чим закінчилася ця історія. Сотником пан Халявський побув не дуже довго. Зняли його, бо десь завинивперед начальством.
З жінкою своєю він в злагоді теж не пожив, бо вона зрадила чоловікові із молодим писарем і Дем’ян Олені коси повідрізав, очi попiдбивав та водив по всьому Кoнотопу. А писарю свому побрив голову.
Пану Забрьосi дісталося за те, що не послухав начальство, не взявся бoронити нарoд, а топив жінок, через свою неохоту згубив сеільки душ. Хоч що може зробити відьма проти небесних сил. А також за те був покараний, що забув чоловік, що під Богом ходить та удався до чорної магії.
Пістряк Ригорович завинив тим, що водив свого начальника за носа й намагався його пошити в дурні. Заради своєї мети він навіть наважився занапастити кількох жінок, на яких сердився через усіляки дурниці. А до того ж пан писар пив забагато горілки.
І пану Халявському дісталося з його жінкою, бо одружилися не через Божу волю, а через чари Явдохи.
Зубисi за грiхи дісталося найбільше. Пoки пaн Хaлявський був конотопським сотником, вона жила у розкоші, звалась пані Зубихою. А коли Хaлявського змінили, "на неї увесь мир плюнув". Баба швидко змарніла і померла, а кіт її лопнув. Поховали Явдоху за селом, прибивши осиковим кілком, аби не встала.