"Не було ні пошани, ні оборони владі. Тому вона й упала".
IV
Настя відчуває, що закохується в Сулеймана. Вона розуміє, що її кохання грішне, проте бажання забезпечити себе і наслідників переважає у її свідомості.
Дівчина знає, що якщо не прийме іслам, то втратить можливість допомогти тисячам людей.
Султан припускає, що Настя відмовиться від своєї віри. Він зізнається дівчині у коханні.
Кохання і віра борються в її душі. Хуррем не хоче відмовлятись ні від християнства, ні від кохання до молодого падишаха.
V
Коли Сулейман з Хуррем повертаються з монастиря, з’являється вихор. Йти далі дуже небезпечно, тому вони ховаються між скелями.
Двоє слуг падишаха гинуть: один падає у прірву, другого вбиває блискавка.
XII, "І два весілля, а одного мужа…"
І
Усі візири, аги, служителі бачать, що у гарем прийдуть великі зміни, бо Настуня, усупереч звичаям, повертається у палац з незакритим обличчям.
II
Всі жінки і одаліски ненавидять Хуррем. Вони підкидають їй чорного собаку з дерев’яним хрестиком і дощечкою, прив'язаними до спини. На дощечці написано: "Калим знайді з Керван-Йолі".
Дівчина розуміє насміх, бо не має поряд рідних, які б прийняли від султана калим.
Настю повідомляють, що за ту витівку побили її двох євнухів, а одаліску збираються втопити у Босфорі.
Настуня йде до кімнати прийому султана, де ніколи не ступала нога жінки, щоб просити для слуг помилування. Султан виконує, як просить кохана.
IV
Він каже Хуррем, що жінка, котрій вона врятувала життя, навіть не має бажання подякувати їй. Настуня розповідає, що її віра вчить любити своїх ворогів.
З кожним днем падишах ще більше закохується у Хуррем. Навіть вночі володар Османів не може спати, бо думає про неї.
Молода Ель Хуррем отримує від султана дві діадеми, одну з яких носила сама матір падишаха.
Начальника охорони яничарів, який одного разу не впустив дівчину до кімнат султана, Сулейман відправляє у Трапезунд.
V
За наказом володаря Мугієддін Мудерріс і муфті Пашасаде йдуть до кімнат Настуні. Вони розповідають, що Сулейман дарує їй свободу і запитує, чи хоче вона залишити його державу. Настуня тільки повторює, що визнає пророка Магомета.
Дівчина усвідомлює, що продає свою віру за любов і владу.
Учені розповідають султану, що Хуррем дуже розумна і мудра.
Муфті Пашасаде каже, що ця жінка принесе султану "велике щастя, або велике горе, або велике щастя і велике горе".
Мудреці не розповідають султану, що Хуррем постійно повторює рядки Корану, у яких йдеться, що чоловік повинен мати єдину жінку.
Вони припускають, що вона може знищити гарем, тому повідомляють про це Велику Раду, яка мовчки спостерігає, щоб не накликати гнів султана.
Всі люди знають, що керівник Османської держави готується до розкішного весілля з колишньою невольницею. Вороги нареченої мають надію, що матір султана все-таки перешкодить одруженню.
Ніхто не знає, що каже матір Сулеймана молодому подружжю.
Настуня згадує Стефана. Вона боїться, щоб весілля не закінчилось, як попереднє. Дівчині сниться, що Матір Божа Воротарниця просить її бути доброю до усіх людей.
Пишнота весілля вражає кожного.
Людям організовують видовища і змагання. Настуня вперше бачить сестер свого чоловіка. Всі вони з презирством оглядають дівчину і намагаються навіяти їй думку про самотність.
Сулейман приносить калим: золоті корони, прикрашені діамантами, прекрасні діадеми з дорогоцінним камінням. Але це не ще весь калим, приготований султаном. Їдучи на молитву до Царгорода, дівчина бачить величезну кількість дівчат і жінок одягнених по-українському. Вони співають для неї пісні. Хуррем плаче.
VII
Абдуллаг говорить Кізляр-азі, що Хуррем – найрозумніша султана. Серця улемів, хатібів та дервішів починають прихилятись до чужинки.
XIII, Уродини первородного сина Роксоляни
I
Ель Хуррем має скриньку, у якій зберігає свій хрестик, невольницький одяг, шлюбний черевичок і маленький камінець зі святого Афону.
До Сулеймана приходить один магометанський монах і каже, що якщо жінка падишаха народить сина у річницю підкорення Стамбула, то дитина матиме більше значення, ніж усі діти султана.
Роксоляна народжує сина у важливий для усіх османів день.
Коли нікого немає поряд, вона проводить таємне таїнство хрещення. Настуня називає свого сина Стефан.
II
Сулейман запрошує на святкування венеційського дожі Андрія Грітті. Він висилає почесне посольство на чолі зі своїм старшим сином.
Всі дипломати, урядовці вітають Сулеймана.
Посольство Венеції просить слухання і у матері принца. Ель Хуррем дуже здивована, побачивши серед вельмож свого колишнього учителя із Кафи.
Церемонія привітання триває недовго. Грітті дарує султані невеличку шкатулку. У ній лежить перстень і ланцюжок з діамантів, але на дні шкатулки султана знаходить мініатюрну книжечку Святого Письма.
Хлопчик одержує ім'я свого діда Селіма.
Сулейман запитує свого друга Ібрагіма-пашу чиє свято було розкішнішим: принца Селіма чи Ібрагіма. Паша відповідає, що його весілля було кращим, бо на ньому був присутній сам падишах Мекки і Медини. Султан сміється і розповідає про це Хуррем. Султана каже, що Ібрагім дуже розумний, усміхаючись так, наче знає про нього щось особливе.
XIV, "…А червона кровця на рученьках твоїх…"
І
Старі жителі сараю говорять, що Ель Хуррем – особлива жінка. Падишах ні в чому не відмовляє дружині. Він не звертає уваги навіть на нові звичаї, які вона заводить у гаремі.
Хуррем запрошує до палацу художників, учених, поетів. Перекладач "Шах-наме" Джелілі читає султані вірші Омара Хайямі. Хюррем бажає особисто познайомитись з філософом.
У палатах султани завжди людно, а у гаремі, де проживають інші жінки володаря, пусто і тихо.
II
Найчастіше люди приходять до хассекі Хуррем з проханням допомогти.
Старий дервіш Ггазалі розповідає про посла індійського князя Бегадіра-Шаха, який благає втрутитись у боротьбу з невірними. За це князь готовий заплатити триста скринь золота і срібла.
Дервіш каже, що до султани обов’язково прийдуть багаті жмикрути, які всіляко добиватимуться цих скарбів.
ІІІ
Припущення Ггазалі справджується.
Першим до султани приходить великий візир Агмед-паша. Він просить триста тисяч золотих дукатів. Султана каже, що це велика сума для держави, проте паша відповідає, що майбутнє принца Селіма дорожче за гроші. Він зізнається, що євнух Гассан розповів йому про хрещення дитини.
Жінка знає, що він до кінця життя шантажуватиме її цим, тому просить часу подумати.
IV
Султана разом із Селімом йде до Великої Ради Дивану. Вона з плачем заходить у кімнату і просить рятувати сина від кривд Агмеда-паші та євнуха Гассана. Ель Хуррем розповідає, що візир вимагає від неї гроші за мовчанку про хрещення Селіма. Султана звинувачує двох чоловіків у наклепі.
Хуррем дуже занепокоюється можливою смертю людей, проте впевнено захищається далі.
У Стамбулі ходять чутки, що Агмед-паша намагався викрасти Селіма. Він підкупив євнуха Гассана, щоб той дав сонний напій султанці. Але султана несподівано зіскочила з ліжка і забрала свою дитину.
Люди знають, що візир Агмед крав гроші, і тепер відповідатиме за це перед Богом.
XV, Султанка Місафір
І
З часом влада починає переходити до рук жінки.
Сулейману самому цікаво, що далі робитиме його люба Ель Хуррем, котрій він не може ні в чому відмовити.
II
Роксоляна не вважає себе винною, адже захищає життя сина.
Гріхом вважає не те, що убила людину, а те, що сказала неправду своєму чоловікові.
Султана зізнається падишаху, що це вона наказала німим охоронцям вбити візира. Сулейман розуміє, що вона не боїться його. Тим вона стає рівною султану.
Хуррем просить у Сулеймана грошей на будівництво мошеї – будинку молитви, як подяку Аллаху за відвернення першої небезпеки від їхнього сина.
III
Роксоляна розповідає султану, що в її рідному краї чоловік має лише одну дружину. "Любов не терпить товаришок!". Сулейман вирішує позбутися свого гарему. Такого ще ніколи не було.
Сулейман жартує, що вона здобула його гарем, і скоро візьметься за державні справи і таємниці. Жінка міркує, що таємниці держави вона дізнається лише на війні, тому ставить мету побачити її.
Жінці соромно, що вона майже не згадує про сім’ю. Вона вдруге посилає розвідників у Польщу, щоб дізнатися щось про своїх батьків. Але все безрезультатно.
IV
Євнуха Гассана зашивають в мішок і топлять у Босфорі.
V
Ель Хуррем готує на султанській кухні. Всі говорять, що працювати для жінки падишаха низько. Кемаль Пашасаде і Пашкепрізаде розповідають, що султанова прапрабаба теж сама доглядала за дітьми, куховарила і прибирала. У цьому жінці володаря немає ніякого приниження.
Султан знає, про важку боротьбу з прикметами та звичаями людей.
Ель Хуррем уявляє, що Селім посяде престол після свого батька. Проте Сулейман ще має Мустафу — дитину від першого шлюбу.
VI
Кемаль Пашасаде зізнається Мугієддіну Сіреку, що набрехав султану про його прабабу. Так він хоче вберегти людей султана від смерті.
Військо яничарів отримує звістку, що натовп розлючених людей йде до палацу Агмеда-паші. Воїни не можуть зупинити знищення тих палат. Повстанці хочуть зруйнувати "гніздо і рід того, котрий хотів украсти сина падишаха". Султана немає в цей час у Царгороді. Повернувшись, він викликає до себе Кассіма, коменданта Стамбула. Той припускає, що натовп підбурив хтось із сараю, але чоловік не має на це доказів. Тому вважає, що цей випадок стався через стару ненависть народу до Агмеда-паші.
Щоб залагодити справу, сім'я візира покидає Царгород.
VII
Матір Мустафи просить у Сулеймана дозвіл на виїзд разом з сином. Жінка відчуває, що з Мустафою станеться щось погане. Сулейман каже, що його наслідник повинен жити у палаці. Жінка звинувачує султана, що він у всьому радиться з Хуррем, тому назад забирає своє прохання.
XVI, Бог Всемогучий
І
Кожної п’ятниці молода султанка їде на молитву. Щоразу на дорозі біднота просить милостиню. Одного разу серед бідних Настуня зустрічає свою матір. Султана приводить її до палацу.
Уся столиця дізнається, що Сулейман має убогу тещу.
Настуня показує матері Селіма. Бабуся бавиться з дитиною і розпитує дочку про її стосунки з свекрухою. Хюррем відповідає, що чоловікова матір дуже добра жінка.
II
Мама Настуні розповідає, що батько помер, Стефан одружився з Іриною.