Хлопець знав, що їх мало бути двісті п'ять, та насправді було двісті вісім. Мишко хотів був повідомити про цю похибку капітанові Ненароку, але йому якраз звітували інші – й виходило, що жодних відхилень немає.
РОЗДІЛ ШОСТИЙ. ЖНИВА ТА ВРОЖАЙ
Клас вдягнув скафандри, озброївся лазерними мачете і вирушив обробляти корпус корабля від паростків зоряниці. Дехто вважав зоряницю чимось на кшталт місцевої форми життя – єдиної наразі відомої. Згідно з іншими теоріями, під час стрибка кораблі долали щось на кшталт перетинки між нашим простором і Вирієм. Зоряниця ж була залишками тієї перетинки.
Неборак під час роботи зателефонував Алісі, бо хотів спитати, скільки повинно бути відсіків. У цей час до Мишка подзвонив Ненарок. Тепер Мишкові доводилося водночас перемикати канали зв'язку й боротися з черговою зоряницею. Сашко кликав Мишка у сектор JLB-86. Мишко переключився і дізнався від Аліси, що відсіків має бути двісті вісім. Згодом Мишко прийшов до вказаного сектору. Сектор JLB-86 лежав у такій собі низинці. Зоряниця тут росла щільно, і Мишко з Ненароком стояли, оточені нею зусібіч. Сашко сказав, що теж звернув увагу на те, що відсіків двісті вісім, тому почав переглядати відсік за відсіком. Хлопці відкрили з допомогою мачете "неіснуючий" люк такого відсіку. Металева плита зрушила з місця, а щоб люк не закрився, вони підклали під нього руків'я мачете.
РОЗДІЛ СЬОМИЙ. КУТАСТІ ЛІТЕРИ
Хлопці зайшли до величезної зали, яка була заставлена якимись лискучими кубами різних розмірів і кольорів. Деякі розбилися, і їхні частини плавали. Дивні це були речі: уламки від глиняного посуду, нога, яка раніше могла бути частиною екзоскелета, меч зі скла й дерев'яний револьвер, чийсь чорний череп. Над цими предметами з'являлися примарні написи, зроблені кутастими значками. Абетки, яка б мала такі значки, Мишко не знав, хоча свого часу цікавився різними алфавітами.
Ненарок присів біля найближчого куба. У ньому була маленька, розміром із кулак, голова, яка явно належала розумній істоті: вона мала три ока і ніс, що нагадував тапірячий хобот. У її вусі похитувалася сережка.
Щоб не вертатися з порожніми руками, Мишко прихопив дерев'яний револьвер, а потім ще невеличкий циліндрик, схожий на хлопавку. Раптом Мишко побачив мачете, який вони лишили на вході. Він ухопив мачете, ретельно його оглянув. Там, де вони підкладали руків'я під люк, лишилися ледь помітні подряпини. Раптом пролунав сигнал виклику, пан Воллгейм поцікавився, чи довго ще на них чекати, бо решта вже впоралася із завданням. Хлопці вирушили назад. Виявилося, що за ними спостерігала Аліса Шелдон. Вона почала вимагати розповісти їй усе. Ненарок так і зробив.
РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ. ПОПЕЛЮШКИ І ТОРГИ
Ненарок і Мишко сиділи в ремонтному відсіку й виконували завдання, яке їм доручив імп-майстер, бо їхнє пізнє повернення не лишилося поза увагою: пан Воллгейм повідомив, що невчасно прибрана зоряниця погано вплинула на швидкість і маневреність "Стріляного горобця", тож позірний ворог наздогнав їх і завдав наступного удару. Внаслідок потужного пострілу було пошкоджено не тільки кухонний мультикомбайн, а й усю армію попелюшок.
З усього класу пан Воллгейм відзначив тільки Шелдон. Вона, мовляв, повелася розумно, не покинула колег, дбала про всю команду. Аліса стала тепер капітаном. Мишко злився на Сашка, бо той відкрив їй таємницю. Ненарок сказав Алісі, що додаткові відсіки можуть бути частиною іспитів. Дівчина не розуміла, що ж робити. Сашко сказав, що просто не треба поспішати. Коли дівчина пішла виконувати капітанські обов'язки, Мишко отримав повідомлення, що його чекає адмірал. Усіх інших негайно збирали на капітанському містку, бо до них наближався космічний корабель класу "колібрі".
РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТИЙ. НАДСЕКРЕТНА ІНФОРМАЦІЯ
Адмірал запитав Мишка, чи не хочеш він йому нічого повідомити, чи не ставалося останнім часом на "Горобці" чогось дивного. Мишко стенув плечима. Потім адмірал показав хлопцеві на екрані те, як Сашко і Мишко зупиняли повучів. Оксеник хотів уточнити, чи Мишко уявляє собі, над чим насправді працюють його батьки. Мишко ставився до адмірала прихильно, та не міг сказати, що довіряє йому на всі сто. Він сказав, що його батьки створюють побутовий телепортер, який переправлятиме обсяг вдвічі більший, ніж звичайний. Тато якраз допрацьовує в лабораторії експериментальну модель, а мама на Марсі налаштовує параметри для перших позаземних стрибків. Адмірал кивнув так, наче Мишко щойно склав іспит або й два, і сказав, що хлопець скоро побачить маму, бо до них наближається "Зухвалий колібрі" з мамою Мишка на борту. Мишко зрозумів, що татові досліди вдалися, але про це нікому не треба знати.
Пізніше Мишко зустрівся з Сашком у Колодязі Спогадів. Ненарок сказав, що "Стріляний горобець" брав участь у Великій сонячній війні з люстерниками, був виведений з ладу, потім відремонтований, але на той момент війна закінчилася, тож використовувався в мирних цілях. Хто його перебудовував? Хто ремонтував? Хто використовував? І хто власне побудував? Мишко закляк, а Ненарок сказав, що за всіма ознаками виходить, що "Стріляний горобець" належав люстерникам. І та абетка, якою підписані контейнери, – це секретний алфавіт люстерників. Отож, вони були на колишньому кораблі люстерників, на якому за всі ці роки ніхто не зауважив наявність ще трьох відсіків. В цих усіх загадках Сашко підозрював дорослих, хоча декого з класу теж поки не виключав. Хлопець доводив, що будь-хто на кораблі може виявитися люстерником, який переховується серед людей усі ці пів сотні років, а тепер вирішив утекти до своїх і прихопити не тільки корабель, але й заручників. Причому (який збіг!) – звідкись у Вирії взявся ще один корабель, який прямує саме до них. Мишко сказав, що на тому кораблі – його мама.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ЧАСТИНА ТРЕТЯ. ВИДОВЕ РІЗНОМАНІТТЯ
РОЗДІЛ ПЕРШИЙ. КРОКОДИЛ У БІБЛІОТЕЦІ
Лишалося години півтори до того часу, поки "Зухвалий колібрі" вийде на зв'язок і треба буде поговорити з мамою. Мишко і Сашко прийшли у бібліотеку прихованого відсіку, тут вони мусили уникати крокодилів і шукати "іншопланетян", "новітню історію" або "люстерників". Мишко побачив шафу, яка завалилася уперед: книжки висипалися й лежали чималою горою. І на цій горі розлігся величезний крокодил. Вгледівши Мишка, він рушив йому назустріч. Хлопець втік від хижака, але тепер остаточно заблукав. Просто по полицях зміїлися справжні тропічні ліани, горобці влаштували гніздо між двома словниками. На верхній полиці, з-під моху визирали окремі літери: "Іншо...ане...ни", на інших книжках було написано: "Перші зоряні війни", "День триффідів", "Гра Ендера", "Війна світів", "Лялькарі". Хлопець зітхнув з полегшенням, бо нарешті знайшов те, що шукав.
Пів години тому друзі обговорювали план дій. Вони знали, що люстерники отримали свою назву, бо здатні перетворюватися на будь-кого, хто був плюс-мінус їхнього розміру. І от перед Мишком і Сашком постало питання, як розрізнити людину і люстерника. Зараз Мишко піднімався драбиною до однієї з шаф, щоб взяти книгу. Він намагався робити це обережно, щоб не сполохати пташку, яка сиділа на гнізді. І раптом він побачив, як мангуст проковтнув яйця пташки. Горобці перестали кричати і самі пішли в рот мангуста. Потім з'явився бегемот і мангуст стрибнув йому в рот. Хлопець помітив, що на стелі є ліани з багряним листям, яке складається в літери. Він побачив напис у себе над головою: "Знайди вихід з бібліотеки. Врятуй мене". Мишко вирішив тікати з цього божевілля, та й Сашка ніде не було. Хлопець натиснув на єдину кнопку реальнізатора і вивіртнувся. Він почув, як голос адмірала промовляє в динаміках внутрішнього зв'язку про те, що "Зухвалий колібрі" от-от вийде в ефір!
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ ДРУГИЙ. РЯТІВНА БРЕХНЯ
Мишко розмовляв з мамою, і адмірал запевнив її, що хлопець – один із найкращих зоряних джур. Мишко дуже хотів, щоб "Зухвалий колібрі" пролетів, не стикуючись із "Горобцем". Та раптом адмірал попросив Мишкову маму, щоб "Колібрі" відхилився від маршруту, бо тут потрібна допомога. Пан Оксеник чомусь заборонив усім користуватися віртуальними капсулами і бібліотекою. Він сказав, що вчитель Воллгейм виходив у Грибницю і захворів, це може стати початком епідемії. Мишка дивувало те, що струму позбавлять тільки їхні колиски, а вчительські залишаться активованими. Одна з учениць спитала, чому ж не оголошують карантин. Пан Оксеник відповів, що поки ситуацію тримають під контролем, а пан Воллгейм ізольований. Мишко вирішив порадитися з Ненароком і відправився у його каюту. Там на нього вже чекали.
РОЗДІЛ ТРЕТІЙ. НЕНАРОКОВА КОЛИСКА
В каюті Сашка були Аліса Шелдон, Верджил Фінлей, Октавія Батлер та Ігор Росоховатський. Вони стояли вони біля колиски, крізь віконце якої було видно обличчя Ненарока, досі під'єднаного до локальної Грибниці. Шелдон сказала, що про все розповіла тим, що є у каюті. Учні не могли зрозуміти: якщо епідемія, навіщо стикуватися із "Зухвалим колібрі", навіщо забороняти вихід у Грибницю, при чому тут секретні відсіки. Аліса вважала, що Ненарок щось підхопив у відсіку, воно підсіло в його фродик, а потім перескочило в Грибницю і заразило пана Воллгейма. За правилами, Воллгейма мали перевести до медблоку, але дівчина вже перевірила – його там немає. Октавія Батлер вважала, що про це все треба повідомити адмірала, інакше вони вимкнуть струм у Ненароковій колисці, і він не зможе вивіртнутися. А ще Октавії не подобалося, що адмірал хоче зістикуватися з "Колібрі", бо якщо є загроза епідемії, навіщо наражати на неї ще один екіпаж. Мишко зрозумів, що пана Воллгейма залишили в колисці. Хлопець попросив друзів згадати все, що вони знають про люстерників. Ці істоти належали до мімікроїдів, тобто могли змінювати зовнішність, віддзеркалювати форму будь-якого створіння, яке побачили. Розмір і вага оригіналу й копії мають збігатися. Люстерники швидко засвоювали мови, уміли виживати у відкритому Вирії, їхні кораблі вміли стрибати між Вирієм і космосом...