Лялечка залишився сам, а коли звірі виявили, що серед них є людина, то раптом розбіглися хто куди. Світло раптово згасло, тільки тупіт і вереск лунали в темряві. Лялечка залишився сам у темному лісі, йому стало так страшно, що й не сказати.
РОЗДІЛ XVIII, передостанній
Тим часом Олежикова мама відпочивала на морі. Коли вона йшла сама берегом, то відчула неспокій. Жінка прийшла у свою кімнату і дивувалася, чому їй так страшно. Невже щось трапилось?
Скоро прийшов її чоловік. Він дістав квитки додому, а зараз запрошував її піти в ресторан. Жінка вирішила піти, щоб розважитись і забути про тривогу. Їй так було добре з цим чоловіком, сильним, надійним, настирливим, якому всюди щастило і який в такому дусі міг виховати її сина: зубами виривати в долі кращі шматки.
РОЗДІЛ XIX, прочитавши який, читач більше не матиме сумніву щодо добрих намірів автора написати саме казку, а не щось інше
На крик переляканого Лялечки прибіг Мацько зі своєю подругою. Лис хотів показати хлопчикові свою картину, але той настирливо просився додому. Він сварив лиса: "Не треба мені вашого лісу! Досить з мене! Сам покликав, а тоді кинув ради цієї!" Мацько і лисичка засоромлено поопускали голови. Потім хлопчик сказав, що все це йому сниться. Щоб довести, що це не правда, лис вкусив Лялечку за палець. І вони пішли стежкою додому. Попереду Мацько, за ним Лялечка, а позаду лисичка.
Олежик прокинувся і побачив біля себе бабусю. Вона казала, що в онука брудні ноги, а хлопчику здавалося, що це казала лисичка. Хлопчик попросив бабусю пустити його сьогодні до лісу, бо він має подивитися на лисову картину… Лялечка не виспався цієї ночі, тому зручніше вмостився у ліжку І знову заснув.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу