А керівничка говорила до Івася, говорила – спершу лагідно, тоді сердито, відтак кричала… Вона повела хлопця до директора. Там він теж мовчав. Нарешті директор, здається, збагнув, у чому справа, й сказав: "Ви ж бачите, Любове Григорівно, що дитина сама не своя. Він же хороший учень, досі з ним нічого такого не траплялося. Хай хтось проведе його додому, а ви зателефонуйте батькам. Ось побачите: завтра все як рукою зніме…". Проводив Івася Іванюк. Удома Івась найперше заховав зніщє в одне потаємне місце. Відтак роздягнувся, звалився в ліжко і знову заснув.
…Увечері з'ясувалося, що отой Максим Зайко, який найкраще в садочку б'ється і з яким через це дружить Любочка, – молодший братик Оленки Зайко. І Люба під великим секретом розказала Максимові про те, що Івась виношує під пахвою золоте яєчко, з якого має вилупитися маленький чортик. А Максим під великим секретом розповів це своїй старшій сестрі. Ну, а Оленка – вже всім іншим! І сьогодні Івасевій мамі зателефонувала спершу мама Оленки й Максима, а відтак – Любов Григорівна… Мама спершу говорила з Івасем лагідно, тоді сердилася, відтак кричала… Далі прийшов із роботи тато – і все повторилось…Івась мовчав. Тоді всі шукали в його кімнаті зніщє. Звісно, для того, щоб його розбити. Але не знайшли… Ніхто – навіть Люба! Хлопець мовчав. Івась просто не знав, що казати. Йому було ніяк…
Коли всі нарешті вляглися, його прорвало. Сльози самі побігли з очей… І разом із тими слізьми Івась, нарешті, зрозумів, у чому справа. У чортові! Недарма бабуся казала: "Він людині на цьому світі у всьому допомагає – а вже що буде на тому світі, то хіба Бог святий зна…" Якщо на цьому світі з ним так, коли він іще навіть не вилупився, – то що буде далі?!! І яким тоді буде той світ, про котрий Івась досі ніколи й не думав? Адже всі ці дні Івась не молився – навіть перед сном! Івась не думав про свого янгола-охоронця, не говорив із ним подумки, не питався в нього поради… Івась всі ці дні жив із чортом під пахвою – а сьогодні він навіть стрибнув йому за пазуху, щоб Іванюк його не розчавив! Живучі вони, чорти… Івася почала мучити совість. Він зрозумів, що усі хотіли його врятувати. Хлопець звернувся до свого янгола-охоронця.
РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ,
у якому гол Івась так і не забиває
Коли Івась прокинувся, вдома вже нікого не було. На його письмовому столі лежала записка: "ІВАСЮ! ДО ШКОЛИ СЬОГОДНІ НЕ ЙДИ. МИ ПОВЕРНЕМОСЬ ПО ОБІДІ Й УСІ ПОЇДЕМО В СЕЛО ДО БАБУСІ. НА СВІЖОМУ ПОВІТРІ ТОБІ СТАНЕ КРАЩЕ. МИ ТЕБЕ ЛЮБИМО. МАМА Й ТАТО". Івась дістав із пенала ручку й написав відповідь: "ДОРОГІ МАМО Й ТАТУ! Я ТЕЖ ВАС ДУЖЕ ЛЮБЛЮ! ВИБАЧТЕ МЕНІ!!! ДО ШКОЛИ Я ВСЕ Ж ПІДУ, ТАМ МЕНІ ТЕЖ ДЕ В КОГО ТРЕБА ПОПРОСИТИ ВИБАЧЕННЯ. ВАШ ІВАСЬ"
Хлопець вдягнувся, зібрав наплічник, підсипав зерна морській свинці, яка "захрюкала", побачивши хлопця, – і вже у дверях згадав про зніщє. Дістав його зі сховку. Воно було тепле й кумедне. До шкаралущі прилипли брудні шматочки вати. Хотів викинути крізь кватирку, та передумав – а раптом хтось підбере. Хто їх зна, цих чортів – може, випавши з другого поверху, вони не розбиваються?.. Куди ж його примостити? Усміхнувшись, загорнув у вату й тицьнув під куртку, під ліве плече – наостанок іще вирішив пожартувати…
Івась встиг до школи на другий урок. Назустріч йому йшла задерихвістка. Підійшла, усміхнулась. "А ти класний, Іване, – каже. – Я й не думала…" Відкрив Івась рота, щоби їй щось приємне у відповідь сказати, – та не встиг… Чує: під лівим плечем у нього тільки: ХРУСЬ! Завернув Івась до туалету, дістав тріснуте яйце – добре, що у вату загорнуте, бо куртку б заляпало, – викинув його в унітаз і спустив воду. А тоді добре вимив руки й рушив у клас. Усі, звісно, повитріщались на Івася. Найдужче – Оленка Зайко. Вже на своє місце повернулася. Іванюк сказав, що Івась сьогодні на футболі буде правим захисником. І подав руку…
Команда виграла 3:0. Гол Івась так і не забив. Але ж це не справа правого захисника – голи забивати. Для цього нападник є. А до бабусі хлопець того разу так і не поїхав. Усі канікули в ліжку провалявся. Кляте морозиво все ж "спрацювало" – наздогнала Івася ангіна по дорозі додому. Така люта була, що він ледве міг говорити!
Стислий переказ по розділах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу