От фурман Трандалєва розповів, що його пан продав бумаги Борулі, а тоді до нього додому приїхав Красовський і купив на Борулю папери. Тому і живе поручений, не знаючи біди.
Ява 2
Ввійшов Мартин. Він велів Омелькові принести для панича умивальник. Та думав, що раз Націєвський ще спить, треба і йому теж до сніданку спати. Навіть як важко і боки болять, усеодно треба лежати в ліжку, бо це по-панськи.
Тоді ввійшов Омелько і приніс ночви, а Боруля нагримав на нього, бо хоч учора і довго гуляли, панові не можна ночви давати вмиватися. Треба нести глечик і миску. Омелько сходив до панича, але він лише відмахнувся. Мартин подумав, що до двору треба знайти іншого наймита, бо Омелько надто старий.
Тоді прийшла Палажка. Вона готувалася до святкового обіду. Жінка розповіла чоловіку, що Марися патрає порося, бо наймички в цьому не тямлять. Мартин наказав жінці іти робити обід, а от Марися хай іде в хату. Вони вже вирішили з нареченим все про придане та весілля.
Прийшла Марися. Батько похвалився, що він уже вирішив на Трійцю грати весілля. Хоч донька з того не раділа, він говорив, що все краще за пана, ніж жити мужичкою. Він всадовив Марисю за п’яльця та наказав мило спілкуватися з женихом.
Ява 3
Марися, залишившись сама, вирішила, що батька вона злити не буде. Але наговорить женихові усе, що думає. Та так, що він, можливо, і сам одцурається та втече. А як ні, то нехай уже батько її хоч б’є, хоч ріже – не піде за Націєвського.
Ява 4
Входе Націєвський, гарно одітий у яскраву червону жилетку. Марися одразу відповідає йому гострим словечком, заявляє, що вона не панночка, не вміє вишивати, а знає лише просту роботу. Тому і руки у неї грубі. Націєвський почав розповідати, як добре їй у місті буде жити. Навіть почав співати пісню, бо від таких у місті всі дівчата тануть.
Але Марися мовила, що Націєвський їй противний. Вона його не любить і прямо йому це каже, а він усеодно до неї лізе. А хлопець і далі співа, що заживуть вони прекрасно, як тільки одружаться. Тоді ще й з поцілунками поліз. Марися на те відверто сказала, що любить іншого, що розлучить її з ним лише могила, а за Націєвського вона не піде. З цим дівчина швидко вийшла.
Ява 5
Націєвський, залишившись в кімнаті, думав, що просто любов — це дурня. А от якщо Марися виявиться вагітною – то це буде сором для нього. За дверима почулись голоси Мартина і Палажки. Вони про щось сперечалися, тому Націєвський вирішив сховатися за шафою у кімнаті та підслухати.
Зайшли чоловік із жінкою. Мартин, не побачивши жениха, вирішив, що він із Марисею гуляє десь. Двоє сперечалися про те, кого взяти за кумів. Мартин хотів полковника Лясковського і генеральшу Яловську, бо вони були багаті, а полковник ще й був бездітний. А от Палажку вони не влаштовували, тому вона кричала, що якщо вже він вибрав ім’я для онука, то хай дасть їй обрати кумів. Проте Мартин не піддався, тому Палажка пішла геть, а чоловік подався за нею, пояснюючи усе про кумів.
Ява 6
Націєвський вийшов із свого сховку. Він подумав, що Марися з приплодом, а йому така наречена не треба. Хлопець уже збирався йти, коли зайшов Омелько. Наймит хотів почистити пану чоботи, але чоловік не хотів чекати, тому збрехав, що в нього справа до жида і подався до корчми.
Омелько подумав, що в панича, напевно, голова болить, а старі затіяли сварку через кумів, хоча ще й весілля не було.
Ява 7
Знову повернулися Мартин з Палажкою. Вони нарешті домовилися, що першу дитину охрестять куми жінки, а другу – чоловіка. Мартин здивувався, чого Націєвський пішов у корчму? Ще й хотів вибити наймиту зуби, бо той розказує, що панич пішов похмелятися.
Він звелів кликати Марисю. Вони із жінкою чекали гостей, а наймички накривали на стіл.
Ява 8
Прийшли гості: Дульський із жінкою, Протасій з сімейством, Сидорович. Усі балакали та розмовляли, чекаючи на нареченого, коли ввійшов Омелько. Він заявив, що Націєвський подався геть, ще й велів поклонитися Борулі та сказати, що панич пожартував.
Мартин аж за голову взявся. Та ще й гості, виходячи, стали над ним насміхатися. Жінка з Марисею плакали, бо осоромив їх міський наречений, а злий Боруля швидко одівся та кинувся навздогін Націєвському.
Дія 5
Ява 1
Входить Степан та Омелько. Наймит розповідає, як вони догнали Націєвського. На повороті повозка із паничом перевернулася, тоді вони і стали пороти його та жида. Добре хоч чумаки проїжджали мимо, а то б повбивали бідолах. Тоді Мартину стало погано, і ті ж чумаки відвезли його додому.
Ява 2
Степан, залишившись в кімнаті, все думав, що ж то стільки лиха на них напало. І в дворянстві їм відмовили, і земський суд скасували – залишився Степан без роботи. Тоді зайшла Марися, сказала, що батько слабкий і, напевно, помре скоро. Не встиг Мартин очунятися після пригоди з Націєвським, як прийшов Красовський і наказав з’їжджати. Тоді Боруля остаточно зліг.
Марися із матір’ю ледве його впросили почекати місяць. Ось тепер Палажка пішла до Гервасія, щоб він дав якусь мудру пораду. Степана вона попросила мовчати, бо ще одного удару батько не витримає. Бідолаха, коли заходив, аж затрясся.
Ява 3
Марися, залишившись одна, думала, що тільки Гервасій їх врятує. Тут увійшов Микола. Він сказав, що Палажка йде додому із його батьком, то може ще й їм усміхнеться доля. Тоді зайшов Степан. Вони поцілувалися, Микола заявив, що щасливий, адже Степан тепер буде жити у селі, тому вони знов затоваришують.
Ява 4
До хати прийшла Палажка, Гервасій та Протасій. Всі були раді бачити Степана. Палажка стала кликати Гервесія до Мартина, але він послав її вперед, щоб не шокувати старого.
Тоді Гуляницький спитав Степана, чи скоро стоначальником буде, на що той відказав, що земський суд відмінили і він без роботи тепер. Гервасій, як почув, яку зарплату давали Степану, обурився. Бо батько його наймитів бере, а син у місті за копійки здоров’я псує. Треба Степану переїжджати до села та братися за ремесло предків. Степан і сам це розумів, але вирішив, що з батьком згодом поговорить.
Ява 5
Протасій, коли Гуляницький із Палажкою пішли до Мартина, став розповідати Степану та Миколі про свою молодість, коли і сам працював у землеміра. Тоді Гервасій, Палажка та Марися внесли жовтого від розливу жовчі Борулю.
Ява 6
Боруля знесилений та ледь живий. Гервасій радить йому забути про дворянство, але Мартин усе не може заспокоїтися. Каже, що сам поїде в Сенат, бо ж зібрав купу документів і усюди Борулю було вписано, а лише через дурну бумагу, де написано Беруля, йому відмовили в дворянстві. Не слухає, що з нього тільки гроші витягнуть, що вже й так розгубив господарство та ще й з Красовським посварився. Лише коли він почув, що ні Палажка, ні Марися, ні навіть Степан не хоче того дворянства, Боруля наказав Омельку принести соломи, щоб усе попалити.
Всівся та крізь сльози став читати грамоти й накази. Наче дитина – усе милувався папірцями та не хотів палити. Тоді ще й спитав, а як Степан буде без дворянства працювати: йому ж не дадуть високого чину. Та вже коли почув, що його сина скоротили, став безжально кидати документи у вогонь, плачучи, що потратив купу грошей, а всеодно він бидло та теля.
Палажка була щаслива. Степан та Марися поцілували батька, а Мартин наказав називати його знову таточком, а не папінькою. Тоді Гервасій знову спитав про весілля і Мартин погодився одружити дітей. Ще й додав, щоб вчили онуків, то може хоч вони стануть дворянами.
Мартин заявив, що йому стає легше, ніби стара дворянська душа його покидає. А Омелько все ходив та бубнів, чого ті папери не дали йому на цигарки?