Вона стала невеселою, мовчазною, нещирою з чоловіком.
А Чіпці тепер не було спину. Коли він з друзями пропив усе, що було в хаті, вони пішли грабувати пана і вбили сторожа. Їх одразу забрали у волость і допитували, але відпустили, не змігши довести провину. Далі Чіпка з товариством обікрали голову, писаря… Довго тривало таке злодійське життя аж поки в селі не почались заворушення: після об’явлення волі, кріпаки вимагали, щоб пан заплатив їм за два роки. Прийшли москалі, зчинилась бійка. Чіпка вступився, коли побачив як впав дід Улас. Лушня, Матня та Пацюк втекли одразу ж, коли побачили, що можуть отримати на горіхи. Грицько теж не допоміг Чіпці. Москалі нещадно побили парубка, за те, що намагався оборонити кріпаків.
Ці події змусили Чіпку задуматись про своє життя. Йому приснився сон, де він бачив матір, діда Уласа, Галю, сторожа, якого він задушив… Він сказав своєму товариству, що відсьогодні вони повинні кинути пити і бешкетувати, знайти роботу і стати як усі поважні люди: "Станьмо краще такими людьми, як усі, — приймемось за роботу, вдень будемо працювати... а ніч-матінка — й научить і скаже, де наше лежить..." Твоариші пристали на його раду. На другий день Чіпка вибачився перед матір’ю і попросив її повернутись жити додому. Мотря, хоча і досі була ображена, пробачила сина, бо їй було шкода, що його побили, коли він заступався за кріпаків. Отже, Чіпка знову почав господарювати, дружив з Грицьком та Христею. Тільки вночі кудись пропадав, а по селу то тут то там траплялись розбої та злочинства.
Четверта частина
Однієї ночі Чіпчина компанія грабувала Гершка разом з ватагою Максима Ґудзя, який теж займався розбоєм. Чіпці довелося врятувати москаля від кацапа, який ночував у Гершка. Коли банда прийшла до Максимової хати, Чіпка побачив там Галю. Вночі, коли всі поснули, дівчина вийшла до Чіпки, вони цілувались і він зізнався їй в коханні. Виявилось, що Галя вже заручена з Сидором, але Чіпка вмовив його за гроші відступитись від дівчини.
Скоро Чіпка і Галя одружилися і стали господарювати. Робота горіла в Чіпки в руках, а Галя жаліла Мотрю і не давала їй роботи тяжкої роботи. Мати аж помолоділа біля щасливих дітей. Найбільше Чіпка і Галя дружили з Грицьком та Христею.
Серед селян Чіпка став поважним чоловіком. Через деякий час Чіпку вибрали гласним і він поїхав на збори разом з панами. Але панам не подобалося, що серед них з’явився простий селянин. Щоб позбутись від нього вони знайшли стару справу про крадіжку пшениці та вбивство сторожа. Чіпка знову з допомогою Пороха написав скаргу, але це не дало ніяких результатів. Незабаром Вареника звинуватили ще й у тому, що він бунтує людей, закликаючи на вірити панській брехні. До цього додалася ще й несподівана смерть Максима. Явдоха перейшла жити до Чіпки. Вони з Мотрею одразу незлюбили одна одну і в хаті почались постійні сварки. Зняття з посади гласного та домашні незгоди розбудили старі образи в душі Чіпки. Він повернувся до гулящого життя, почав пити, водився з поганою компанією. Галя благала його покінчити зі злодійським життям: вона не хотіла бачити крадених речей і жити в страху, але це не допомогло.
Однієї ночі Чіпка з ватагою повернулись додому в крові. Незабаром під вікном заплакала маленька дівчинка і попросила впустити її в хату. Їй відчинила Мотря. Дівчинка розповіла, що всю її сім’ю вбили, порізали. Мотря зрозуміла, хто це зробив і пішла до волості. Скоро товариство заарештували. Побачивши зв’язаного Чіпку та дівчинку в крові, Галя лише вигукнула: "Так оце та правда?! Оце вона!!!"
Коли до хати прибігла Христя, вона знайшла Галю повішеною. Наступного ранку, коли Чіпка, вже каторжником, проходив через село, Грицько побажав другові, щоб тому помагав Бог. Грицько і Христя забрали Мотрю догодовувати до смерті, але скоро вона померла. Хату Чіпки купив єврей Гершко і зробив з неї шинок. Недалеко від Пісок лишилась висока могила з хрестом, у якій поховано вісім чоловік, загублених однієї ночі: "ще й досі, під пізній вечір, подирає мороз поза шкурою веселих гуляк, як глянуть вони на хрест, що геть-геть здалека чорніє над Ромоданом..."