Олежик почав просити не вбивати звіра.
Залишившись сам в темній кімнаті, Лялечка ніяк не міг зрозуміти, для чого такому гарному лисові малювати себе тою фарбою, якою дід малював паркан.
РОЗДІЛ IX, що міг би видатися занадто фантастичним, коли б до "лиса-куща" ще не існувало "людини-ящика"
Ніхто не знає, чому лису спало на думку намалювати себе смердючою олійною фарбою. Того дня після озера він пішов до лісової сторожки. Йому чомусь хотілося піти поруч з дідом до села. Потім Мацько зустрів Павука . Лису дуже кортіло з кимось відвести душу. Павук не вельми йому подобався, але вони розговорилися, і Мацько сказав, що хотів би бути зеленим кущиком. Павук розповідав, що ставати людиною не радив би, бо люди − як перекотиполе. Сьогодні тут, завтра там. Бігають, як навіжені. Павук втік у ліс, бо тут всюди спокій. "Мабуть, краще бути кущиком..." − вирішив лис. Павук зауважив, що колір шерсті у лиса мусить бути зелений. Мацько вирішив, що йому, як художнику, легко буде зробити це.
РОЗДІЛ X, в якому теж нема нічого фантастичного, окрім полювання на лиса
Сонце вже заходило, а Лялечка чекав на лиса. Сидів собі в садку на стільчику і був певен, що лис, коли перемалюється, обов'язково зайде йому показатись. Коли він розповів Славкові про лиса, той спочатку теж не повірив. Раптом Олежика запросив покататися на рамі велосипеда Роман, Славків старший брат. Він ходив уже у сьомий клас і мав свій велосипед. Хлопці поїхали до річки. Роман почав курити і розпитувати про лиса.
Коли Лялечка приїхав додому, то не хотів іти спати і все ще чекав на лиса. Вже геть стемніло, а хлопець і далі вибігав надвір. А коли баба засвітила у хаті світло, то всі побачили на підлозі кілька зелених слідів. Баба вважала, що то прибігав пес, дід почав кричати, що то сліди кота, і тільки Лялечка знав, що то був лис.
РОЗДІЛ XI, про те, як погано бути лисим лисом, а ще гірше фарбованим, коли не володієш силою переконання
Коли всі вже спали, Лялечка нарешті зустрів лиса. Мацько сам прийшов до хлопчика. Лис був увесь зелений і розповів, що його шерсть чомусь починає облазити. Хоч він і став зеленим, на нього не сіла сьогодні жодна пташка, та й фарба дуже неприємно пахне. Лис щосили чухав себе лапою, у нього пропав нюх і смак. Лялечці аж шкода його стало.
Хлопчик на прохання Мацька приніс їжі. Згодом лис вирішив переночувати на горищі. Олежик був радий, що лис залишиться. Мацько навчив хлопчика, що коли на душі кепсько, треба повторювати слова: "Сонце все-таки зійде!".
РОЗДІЛ XII, де Мацько знайомиться з сучасним акселерованим котом і з куща, мусимо сказати, досить звичайним шляхом знов перетворюється на лиса
Зранку лис прокинувся на горищі і усвідомив, що тут йому загрожує небезпека: варто комусь піднятись по драбині − і кінець. Раптом Мацько наштовхнувся на кошеня. Вони розговорилися, і лис попросив не видавати його, бо він чекає на хлопчика, який має допомогти вивести фарбу. Кошеня вважало хлопчика найжахливішою людиною, бо той часто його мучив. Коли кошеня збиралося йти снідати, Мацько попросив принести чогось поїсти і йому.
Дуже скоро до лиса прийшов Олежик і приніс ацетон, щоб змити фарбу. Хлопчик полив на ганчірочку ацетону і взявся терти лисові спину. Ганчірка зразу стала зеленою. Друзі довго говорили про своє життя. Лис розповідав, що з'їв Сороку, а хлопчик жалівся, що дід багато йому обіцяє, а нічого не виконує, а баба не має часу, бо весь час має роботу.
Хлопчик знову заходився терти шерсть лиса. Мацько розповів, що він художник, але зараз не малює, бо через свої картини набрався багато лиха. Ацетону вже не було, а голова, хвіст і лапки були ще зелені. Лялечка пообіцяв принести потім ще.
РОЗДІЛ XIII, в котрому нічого не відбувається, оскільки автор трохи забобонний
Думаєте, що все це було насправді? Звичайно, ви так не думаєте! І матимете рацію. Бо лиса Мацька вигадав сам Лялечка. Хлопчик хотів мати друга, і те, що він вибрав лиса, а не хлопчика, чи дівчинку, чи вас, батьки, скоріше сумно, ніж цікаво…
Минуло кілька днів. Про що тільки не говорили Мацько з Лялечкою! Олежику було нелегко добувати для Мацька їжу, а дід уже запитував, чого Лялечка так часто бігає до стодоли. Бабця написала мамі листа, а лисові потрібно було ще трохи ацетону.
РОЗДІЛ XIV, котрий містить в собі достатню кількість інформації
Спливло уже кілька днів, а може, й цілий тиждень. А Мацько навіть не думав залишати гостинне горище. Цілі дні валявся в соломі й бесідував з Лялечкою, котрий носив йому їсти. Лис соромився з'явитись у лісі після такої ганьби, до того ж він згадував про штраф − тридцять курей − і бажання вертатися зникало.
Старанням Лялечки фарба потроху злізала. Мацько жив відносно спокійно. Якщо Лялечка деколи й заводив розмову про лиса з дідом або бабцею, йому все одно ніхто не вірив. Лялечка навіть одного разу приніс лисові папір й олівці, щоб той щось намалював. На лисовому малюнку ліс вийшов мовчазний, нерухомий і порожній, але хлопчик ніколи не був у лісі, й малюнок йому видався чудовим. А в лиса раптом зіпсувався настрій, і він став небалакучим. Вони трохи не посварились, вперше за весь час.
Дід збирався йти косити, покликав хлопчика, і Лялечка побіг. Лиса це розсердило, бо хлопець виглядав дуже радим. Увечері лису стало дуже сумно. А вночі до Мацька прийшов їжак Грицько. Він почав сварити лиса за те, що покинув ліс і сидить на людському горищі. "Проміняв ти свою совість лисячу на недоїдки, а ліс − на горище", − говорив їжак. Потім він попросив лиса повертатися у ліс. Їжак розповів останні новини: Вовк більше не голова, на виборах ця посада дісталася молоденькому Вовкові. Скоро велике свято − День лісу, і Вовчик закомандував усі сили кинути на підготовку. Змагання різні спортивні будуть, концерт, карнавал і конкурс на кращу завісу для театру. Можна її намалювати, або сплести, або ще щось придумати. Почувши такі новини, Мацько відразу зібрався в ліс.
РОЗДІЛ XV, в якому лис частково витісняється велосипедом
Лялечка не дуже засмутився, коли не знайшов лиса. Найкраще, коли б лис приходив вряди-годи і вони розмовляли про різні речі.
Бабця написала мамі переляканого листа, що з дитиною щось не те. Мама відписала, що подібне з Лялечкою було у три роки, коли він уявив себе автомобілем, і що це мине, а відпочивати їй залишилось недовго, і скоро вона приїде.
Дід купив хлопчику велосипед, і він цілими днями роз'їжджав по подвір'ї. Одного разу хлопець так захопився, що поїхав геть далеко від хати і заблудився. Дід з бабою тим часом його шукали. І коли знайшли, то бабця ледве врятувала від розправи. Лялечка знову почав згадувати про лиса і сказав, що втече до лісу. Згодом він підслухав розмову бабці і сусідки про маму. Баба розповідала, що мама буде виходити заміж, бо самій виховувати дитину важко.
Після обіду Олежик виявив, що його велосипед хтось вкрав. Баба з дідом почали шукати велосипед і сварити хлопця.
РОЗДІЛ XVI, де на долю художника Мацька випадає небачений тріумф і де розповідається також про лісові традиції і нововведення
І ось настав День лісу. Мацько надумав, було, запросити на свято хлопчика, але він брав участь у конкурсі на кращу завісу, тому забув.
Перед святом ліс добряче прибрали. Молодий Вовчик прагнув показати себе турботливим хазяїном і лібералом. Він заявив, що переходить на вегетаріанське харчування.
У День лісу ніхто нікого не їв, навіть коли це було дозволено конституцією. Свято починалося увечері й кінчалось аж уранці. Лісник, без сумніву, догадувався про нього, але не забороняв і, щоб не сковувати аборигенів, не з'являвся. У день свята всі жителі зібрались навколо галявини: дрібніші спереду, більші позаду. А птаство, за своєю старою звичкою,− на деревах. Спершу з урочистою промовою виступив Вовчик і запропонував створити мистецьку раду, яка б виявляла таланти серед жителів лісу. Потім пролунала святкова симфонія, а згодом відбувся конкурс на найкращу завісу. Звісно, у конкурсі виграв Мацько. Він намалював свою сонячну галявину. Проти такого малюнка завіса борсука Джуми з кривавим натюрмортом та завіса щурика Альцеста у чорно-сірих тонах виглядали зовсім невдало. Лісові жителі з захопленням вітали Мацька. Лис був водночас і приголомшений, і гордий. А граціозна юна лисичка повісила на шию переможцю вінок з соснового гілля. Лисичка йому дуже сподобалася.
Потім почалася театральна вистава, у якій розповідалось про браконьєра, котрого обдурювали звірі, доки кінець кінцем не вигнали з лісу. Після вистави почався карнавал. Всі ожили, поодягали свої маски й костюми, і коїлося щось неймовірне. Можна було побачити тигрів, скорпіонів, мавп, білих ведмедів, а також браконьєрів, лісників і туристів. Мацько усе шукав лисичку. Він ніяк не міг повірити у власне щастя: його визнали художником, до того ж найкращим.
РОЗДІЛ XVII, у якому йдеться про велосипед, атомну бомбу і про те, що негарно залишати малих дітей самих у лісі
Насправді велосипеда ніхто не крав, просто дід заховав його в малину. Лялечка ходив набурмосений, думав про лиса і навіть хотів зав'язати дружбу з кошеням.
Якось до них прийшов один дідусь, який був лісником у лісі. Він розповів про лиса, якого пригощав рибою біля лісового озерця. Дід точно знав, що то був той лис-волоцюга, що у селі курей краде. Лялечка радісно закричав, що то був його лис Мацько. Хлопчик розповів і про те,як лис хотів стати кущиком, і про його перебування на горищі, і навіть про їжака Грицька. Баба просила лісника не вірити хлопчику. Але лісник сказав, що знає про їжака, бо його внуки тамтого літа спіймали його в садку і Грицьком нарекли, а він потім втік. От дивина!
...Лис з'явився вночі, коли вже всі, крім Лялечки, спали. Ні сліду зеленої фарби не лишилось на золотій шерсті лиса. Він попросив хлопчика збиратися, бо зараз у лісі карнавал. Лялечка похапцем вдягнувся і пішов з лисом. Мацько попередив, що на святі не повинно бути людей, тому Олежик вдаватиме, що він лис, який перевдягнувся на людину.
На величезній галявині кружляли звірята в масках і дивовижних костюмах. Лялечка аж засміявся з такого. Звірята кружляли і співали: "Ми не боїмося браконьєра, Ми не боїмося браконьєра, Ми не боїмося браконьєра, Бомби атомної теж!" Весь час співали одну й ту ж пісеньку.
Усе було б добре, якби Мацько не помітив серед танцюючих юну лисичку і не кинувся до неї.