Деїфоб тихо просить сестру схаменутися, а потім просить її вбити елліна, якщо вона в чомусь його підозрює.
Кассандра уже мала у руках меч, та раптом Сінон впав на коліна і почав брехати, що його чекає наречена, що його лишили на місці табору навмисне, бо він прилюдно назвав Діомеда безжалісним Хароном. А коли Сінон ще й збрехав, що стояв на захисті молодого бранця, який вночі проник у їхній табір, Кассандра не змогла вбити ворога. Вона впала на руки Геленові, і її понесли в глибину храму. Гелен звільнив Сінона.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
VIII
Увечері в царському дворі було свято на честь перемоги. Чотири сторожі, які охороняли майдан, браму, храм і оселі, сумували, бо не потрапили на свято. З храму час від часу лунав голос Кассандри: вона кричала сторожі, щоб пильнували. Сторожі були на неї злі і вважали, що все лихо від неї.
До сторожів підійшли Паріс і Сінон. Вартові почали жалітися, що голодні, що їм холодно стояти тут у такий святковий день. Паріс наказав їм принести дров і розвести багаття. Сінон тим часом почав підмовляти Паріса піти до Гелени, яка, напевно, сумує сама у своїх палатах. Коли той уже намірився йти, з храму вийшла Кассандра і спитала, куди він йде, адже треба пильнувати. Брат почав виправдовуватися, що ніч холодна, і йому треба піти додому по плащ. "Брате, даремне ти так холоду боїшся, не в тім твоя погибель", − говорить пророчиця, але Паріс радить їй покинути ті речі про смерть, про горе, про марну погибель, бо війна скінчилася. Кассандра радить йому взяти меч, а він нагадує їй, що сьогодні вона мала можливість вбити Сінона, але не спромоглася. Тож Паріс пішов до Гелени, а Кассандра повернулася у храм.
Тим часом Сінон привів до вартових музик, приніс вина і м'яса, яке почали пекти на вогні. Флейтист і кітарист розважали варту грою, а Сінон почав співати і підливати вартовим вина. Ті почали пити прямо зі своїх шоломів. З храму знову доносився голос Кассандри, яка просила вартувати. Дедалі всі, окрім музик, зморені вином, вкладаються долі навколо вогню і засипляють. Сінон теж удає, ніби спить. Флейтист і кітарист допили решту вина і пішли до царського двору. Коли все затихло, Сінон помалу підвівся і сторожко оглянувся навколо. Потім він побіг до царського двору.
Кассандра вийшла з храму і побачила сонних вартових, та розбудити їх було неможливо. Пророчиця почала кричати і кликати троянців, та раптом з царської брами вийшов Сінон, а з ним узброєні елліни: Менелай, Агамемнон, Одіссей, Аякс, Діомед. Вони загородили Кассандрі дорогу. Одіссей впізнав пророчицю, дівчина почала кричати: "Троянції Зрада! Зрада! Гей, троянці!" Та було пізно. Її почали ловити, вона зачепилася вільною рукою за п'єдестал Палладіона, і статуя впала додолу.
Кассандру прив'язали до колони в храмовім портику над сходами. Тим часом Сінон, Менелай, Агамемнон та Одіссей відчинили Скайську браму, а Діомед забрав Палладіон з храму.
В одчинену браму лавою посунуло ахейське військо. Незабаром в місті почався великий лемент. Згодом зайнялася пожежа. Елліни почали гнати троянців і троянок.
Бранок з Пріамової родини посадили біля Кассандри. Андромаха ридала над долею свого сина, якого вбили вороги, Поліксена плакала, бо розуміла, що стане наложницею. Лише Кассандра була спокійною, і Андромаха почала проклинати її. Пророчиця сказала, що бачить троянок у неволі. Коли повз Кассандру проводили зв'язаного Гелена, він кинув сестрі, що вона перемогла зі своїми пророцтвами. Та сестра відповіла йому:
"Ти переміг. Ти вбив мене сим словом.
Мій розум зламаний, твій піде в світ,
ти ним і переможців переможеш,
а мій погасне вкупі з сим пожаром..."
Коли Менелай вбив Паріса і уже хотів зробити таке ж з Геленою, вона почала кричати, що її силоміць взяли у Трою, що жила тут бранкою і проливала кожного дня сльози за домівкою. Ахейці стали прислухатися до слів Гелени і сказали Менелаю, що Гелена не винна. Цар швидко помирився зі своєю царицею, а Кассандра, Поліксена і Андромаха заголосили за Парісом.
Дивлячись на пожежу у місті, Кассандра та решта почули голос старої жінки, яка ридала. Поліксена впізнала голос матері, а Кассандра сказала, що:
"То весільна пісня!
Се мати дочок виряджа до шлюбу!"
ЕПІЛОГ
Через довгий час після руїни Трої в Елладу повертається цар аргоський Агамемнон (найстарший ватаг ахейського війська, брат Менелая). У Мікенах його дружина, цариця Клітемнестра з царським намісником Егістом (він − коханець цариці) влаштовують цареві пишну зустріч, та Агамемнон повертається не сам, а з Кассандрою.
Цар каже дружині, що привіз з собою дочку Пріама, пророчицю Кассандру, яку в його домі усі мають поважати, як царівну і жрицю, бо тут вона не бранка. Кассандра при знайомстві сказала, що знає царицю − матір Іфігенії, яку колись Агамемнон віддав в жертву Артеміді після успішного походу на Трою. Цар був незадоволений, що Кассандра згадала про Іфігенію. Він спитав пророчицю, чи вона досі йому ворог. Та пророчиця відповіла:
"У тебе, царю, є сильніший ворог, −
то що тобі Кассандра?"
Агамемнон почав випитувати, хто ж його ворог, та Кассандра сказала, що він спізнився, про це треба було питати в Іліоні. Егіст згадав про Андромаху, яка тепер стала жінкою елліна. Кассандра сказала, що Андромаха − не еллінка й не троянка, а до Клітемнестри пророчиця сказала: "Так, як і ти. Ти, правда, і не жінка". Цариця пожалілася Агамемнону, що її зневажають, але він відповів: "Коли б же се була зневага тільки!.. Але тут, може, гірше скрито..." Він спитав, чи все гаразд у домі, а жінка відповіла, що нічого лихого не трапилося. Егіст сказав, що вже давно заборонив би Кассандрі так вільно говорити, а вона відповіла:
"Так каже той, хто звик тут буть царем
і звички тої втратити не може,
хоча для двох царів тісні Мікени".
Перед входом у дім Кассандра віщує, що вони і Агамемнон загинуть, але цар ще нічого не розуміє. Та коли пророчиця і цар, тримаючись за руки йдуть у дім, за ними рушають Клітемнестра та Егіста. Цариця пошепки каже йому:
"Нам треба два мечі. Ти нагостри.
Ти бий його, а я її потраплю".
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу