Мама дала синові кусник причерствілого хліба. Миколка з Найдою ще довго сиділи у сараї. І ось побачили крізь щілини дощок, що у вітчима і його друзів почали боліти животи. Усі трималися за животи і бігали в туалет. Особливо погано було Вітчимові. Мама відпоювала його водою, годувала якимись таблетками і винувато слухала тиради на адресу свого "байстрюка" та байстрюкового "шолудивого пса". Коли Вітчим зомлів, мама побігла до сусідів викликати "швидку".
Миколка з Найдою побігли до Халабуди. Ніч спали погано, хоч животи крутив не біль, а тільки голод. Зате коли наступного дня дізнались, що всі гостювальники на чолі з вітчимом оклигали й знову засідають у Миколчиному подвір'ї, навіть трохи пошкодували, що назбирали вчора тільки двоє відер.
Скорочений стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
НЕВДАЛИЙ ЖАРТ
До товстухи Миколка ходив уже з ложкою. Якось друзі пішли на підвечірок. Цього разу Найда гавкнув на Анфісу, і вона зашипіла та уп'ялася в голову пса зубами й пазурами! Миколка закричав, прибігла товстуха і схопила його за чуба. Друзі ледве втекли, і вже в халабуді помітили, що в Найди нема кінчика правого вуха. Після того обідати й підвечіркувати під товстушин будиночок вони не ходили аж три тижні.
ЗНАХІДКА
Якось та дівчинка, у якої Миколка колись вкрав конструктор, загубилася і дуже плакала. Її побачив Миколка і пообіцяв завести додому, бо знав, де її будинок. Дівчинка плакала ще тому, що загубила свою Терточку, з якою вийшла гуляти. Миколка з Найдою розгублено шукали ту Терточку, і тільки потім дізналися, що то хом'ячиха. Миколка визволив хом'ячиху з хащів, обібрав від реп'яхів і подав дівчинці. Потім друзі відвели дівчинку додому.
ПОРОЗУМІННЯ
Якось на контрольній з математики Миколка отримав 10 балів, і вчителька його похвалила. Хлопець хотів ходити на математичний гурток, але Найді це все не подобалося. Миколчин кросівок подерся, тож треба було зашити. Зашиваючи, Миколка сказав: "Воно й правда: нащо той гурток, якщо взутий ходиш, а сліди – босі? Теж іще, математик знайшовся!"
РОЗВАГА
Якось Миколка придумав зробити опудало і налякати товстуху. На її подвір'ї він поцупив віника, рядно, інший реманент. Голову опудала зробив з гарбуза, яких було багато у дворі. У халабуді Миколка взяв для опудала пальто, яке колись Найда знайшов для Миколки. Миколці воно не подобалося, тож на ньому спав собака. Навіть черевики Миколка прилаштував для опудала.
Ввечері товстуха подумала, що на її лавочці дійсно хтось сидить. Жінка довго розмовляла з опудалом, сварила його, питала, чи чоловік часом не хворий. Аж коли гарбуз упав із палиці і погуркотів асфальтом, до неї почало доходити. Вона вхопила дрючка… але Найда і Миколка уже тікали. В халабуді вони ще довго обговорювали пригоду, передражнювали товстуху і сміялись. А улюблене Найдине пальто завтра товстуха-чистьоха точно занесе на смітник, і друзі притягнуть його до халабуди.
ПОМСТА
Найда завжди мріяв якось помститися чіксі. Наприклад, поцупити з її сумки щоденника і розтерзати його серед шкільного дворища, вимочити її портфеля в найбруднішій калюжі, натрусити бліх до пакета зі спортивною формою, заразити глистами.
І нарешті це сталося. Якось зранку, коли всі діти завмерли на шкільному подвір'ї, бо машина привезла чіксу, Найда зосередив увесь свій гострий зір і вловив одну деталь. З чіксиних штанів визирали колготи, які вони, скинувши напередодні, ненароком залишила і там забула!.. Найда тихенько підкрався і потягнув. Проте дівчина не помітила, що її вчорашні колготи стали об'єктом здивованої уваги всіх присутніх. Вона ішла, як завжди, задерши голову й ні до кого не вітаючись. Перед сходами школи Найда знов ухопив зубами колготок. Чікса нарешті відчула щось не те і оглянулася. Пес тримав у зубах Чіксин капроновий колгот! Що тягнувся із її ж штанів! Чікса завищала. Уся школа зареготала ще дужче.
ЖІНКА ІЗ ЗАПАХОМ ЯБЛУК
Якось Найда загубив свого Миколку. Пес вже обганяв усі двори, вулиці й пустирище, навіть до Миколчиного дому забігав.
Миколка прийшов ввечері і розповів, що працював у якоїсь жінки, допомагав, а вона хвалила його. За роботу отримав торбу яблук. Найда обнюхав торбу і раптом згадав ту жінку, яка колись врятувала Миколку, коли той мало не вмер од вітчимової "науки"! Миколка просто її не пам'ятає! Тепер собака був радий, що Миколка допомагає літнім людям, як вчили у школі.
ЯК НЕБО В РІЧЦІ ВТОПИЛОСЯ
Біля неглибокої річки Болотянки зібрались малята. Це приїхали друзі до дівчинки. Усі перелякано дивилися то на воду, то на Найдиного Миколку. Після того, як Миколка врятував хом'ячка Терточку, він здобув у дівчинки авторитет. "Дивіться, діти, небо втопилося!" — гигикнув Миколка. Так, аби що-небудь сказати цій пещеній дитсадківській громаді. "Гав!" — з гідністю потвердив Найда Миколчині слова.
Діти зажурено мовчали. Раптом котресь поглянуло догори. Небо вгорі було! "Ну, як вам сказати? — зніяковів Миколка. — Небо ж не все втопилося. Тільки шматочок, тільки нижнє бовтнуло… той, упало". Миколка говорив і говорив, пишаючись тим, що вперше у житті завоював таку увагу. Але непомітно підійшов хлопець з вулиці і сказав, що це просто відображення! Як у дзеркалі!
Діти полегшено відітхнули. Чужак гордо пішов стежкою далі. "Найдо, за мною!" — рушив і присоромлений Миколка.
Але діти вірили саме Миколчиним словам.
ГІАЦИНТ
Довгими вечорами в халабуді Миколка розповідав Найді, як вони підуть на контрактну службу. З них обох вийдуть добрі вояки. Скоро мав бути День українського війська, і хлопцям класу дівчата мали вручати гостинці. Проте ще в 1 класі жодна однокласниця не хотіла дарувати Миколці подарунок. Нарікали, що він ледар, бомж і що потім, на дівчаче свято, нічого нікому не віддарує. Цього року Миколка потайки сподівався на подарунок… від чікси. І він таки отримав подарунок: шоколадку і гіацинт. І це подарувала Катька, яка сама захотіла! Учителька скомандувала, щоб усім дарували однакове – по шоколадці. А Катька після уроків ще й гіацинт подарувала. Відтоді їх стало троє. Найда, Миколка і гіацинт. Миколка навіть поливав гіацинта в один і той самий час. Хлопець планував купити Каті гарний подарунок.
Скорочений стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ПРИМИРЕННЯ
Найда з Миколкою так ловко пристосувались цупити в товстухи з-під носа кицьчині обіди, а вони, ті обіди, були завше такими смачнющими, що хлопчик із собакою стали втрачати пильність. І якось товстуха зловила їх на гарячому. Вона повела друзів у будинок. Дружі вже думали про найгірші покарання, але раптом жінка налила їм супу і дала ковбаси. Поки Найда з Миколкою спорожнювали миски, товстуха розповіла, що вона зовсім одна. Тому дбає про Анфісу, яку колись відібрала в сусідів: хотіли втопити, бо нібито лазила по столах і збитки робила! Жінка просила приходити до неї їсти.
СВЯТО ПЕРШОГО СНІГУ
Випав перший сніг. Найда біля школи бігав, підстрибував, лизькав сніжинки. На перерві вибіг зі школи Миколка та інші діти. Найда не помітив, як і сам опинився у веселій колотнечі. Усі раділи снігові, а Миколка навіть склав вірш:
Сніг засипав цілу школу,
Сніг усім нам по приколу!
На сніг весь клас повибігав,
І навіть песик каже: "Гав"!
З дверей школи вийшла Катька. Але Миколка не кинув у неї сніжку. Він майже проспівав Найді:
І вийшла на поріг вона –
Та, що на цілий світ – одна!
Найда щось передчував. Любов! Від того, що хлопчик звірився йому, пес відчував гордість. А коли Миколка ще й почухав друга, Найді стало зовсім легко! Продзвонив дзвінок і всі діти побігли у школу. А Найда сидів обліплений снігом, наче якась північна лайка. Йому запахло святом.
СВЯТИЙ МИКОЛАЙ
Здається, Найда вже пережив щось подібне торішньої зими. Всі магазинні вітрини прибралися в блискучі витребеньки, засипалися снігом, який не тане, засяяли тисячами зірок. Пахощі ялинки стали якимись іншими. Смітник невдовзі мав поповнитися силою-силенною коробок, баночок, пакетів і кульків од найрізноманітнішої смакоти.
Нині Найда знайшов майже непочате морозиво. Його раювання перебив Миколка, що вихором налетів зі шкільних дверей і повідомив, що сьогодні особливий день. Сьогодні – Святого Миколая! А він підкладає під подушки дітям гостинці. Усім в класі приніс. А Миколка ж не дивився під свою подушку.
Уже три дні, відколи випав сніг, Миколка з Найдою ночують вдома. "Погнали, бо ще Вітчим припхається й перехопить гостинця!" — сказав хлопець. Уже кілька тижнів, як Вітчим десь завіявся, і мама поклялась Миколці, що більше ніколи його не прийме.
Що ближче було до хати, то більше кортіло Миколці дізнатись, який же гостинець ховається за її облупленими стінами й гіацинтовим віконцем, під зашмуляною Миколчиною подушкою. І палкіше вірилось, що гостинець таки є. Не може Святий Миколай забути про хлопчика – ще й із таким самим, як у нього, святого, іменем!..
Скорочений стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу