Сахно Черняк спіткнувся, доганяє...
Мигтять на пульті електронні зорі. З комп'ютера чутно якесь потріскування. Крізь технічні шуми і потік інформації проривається трагічний речитатив думи: "Із города Боровиці (Черкаська область) то не тумани великі вставали, То Павлюка (гетьман нереєстрового козацтва) із Томиленком (початок XVII століття) уночі безоружних ізв'язали... Два брати кінних, а третій піший-пішаниця, За кінними братами поспішає, За стременечка хватає..."
Сахно Черняк, задихаючись, біжить па місці, спотикається об крижані вибої дороги. Йому тим тяжче, що руки скручені за спиною.
Сахно Черняк кричить навздогін Павлюку і Томиленку:
"Я все одно вас дожену... Це ж вам не у степу верхи...
Так той же тих... за стремена хапав...
А мені вас що... за кайдани хапати?..
Що ж ви мене... покинули... як обмерзлого журавля
на дорозі...
Мені ж там... з вами... тепліше..."
Повз нього пролітають стовпи високовольтної мережі – як скелети зачаклованих лицарів.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу