А ще у лісі в нього є своє бугало – іскра з пенька, у якій уся його сила.
Туман, "Гонконг" і туї, що ганялися одна за одною
У Києві почалась епідемія грипу і 5-А відпустили на тиждень додому.
Женя прийшла додому і побачила маму, котра друкувала велику передачу про Вишгород, про Ново-Петрівці, де наші війська штурмували Дніпро…
Галина Степанівна сіла за роботу, а Женя за книгу. Згодом мама сказала дівчинці погуляти, не сидіти стільки вдома. Женя гуляла з Мотею. На стадіоні вони побачили, що хлопці зламали кущики туй і гралися ними у хованки. На Женю і Мотю полетіли цурпалки, сучки, кавалки глини. Вадька кричав Жені ставати на коліна і присягатися, що нікому не скаже. Кадуха ляснув її. Женя хитнулась уперед, шарпнула ненароком і Зайчика-Мотю. А дівчинку ще хтось ударив, ногою, і дуже боляче, вже сльози запекли їй очі, вона хотіла повернутися, двинути носаком, а тоді… Бен закричав не чіпати Женю. Вадька демонстративно штовхнув прищулену Женю в потилицю. Раптом з'явився дядько в чоботях, котрий пас козу на стадіоні. Ображена Женя крикнула, що хлопці поламали усі туї і дядько рушив на хлопців. Хлопці втекли.
Ябеда чи боягузи
У 5-А збори. Директор допитував учнів, намагаючись дізнатися, хто був на стадіоні в ту ніч. Ніхто не признавався. Раптом заговорив дід Андрон, запитав, чому учні притаїлись, покривають громителів парку. Женя встала і сказала, що знає, хто потрощив туї, і вказала на Бена.
Дід Андрон сидів приголомшений. Не сподівався дід, що коханий онук так осоромить його перед класом.
А коли в 5-А виявилось "вікно", директор ще раз пішов у клас витрушувати усю правду. Петро Максимович викликав Бена перед класом. Директор запитав, як Бен ламав туї. Бен відповів: "Просто. Брали дерево і так… викручували". Потім директор розповідає, як один з п'ятикласників, Коля Максюшка, разом з батьком-лікарем насадив сад на Березняках. На запитання директора, що робити з тим, хто дерево ламає, Коля сказав: відкрутити голову. Директор сказав, що це занадто, але лозинякою по спині можна.
Також директор сказав, що 5-А на місці знищених дерев посадить весною нову плантацію туй, посадка буде оплачена з кишені Бенових батьків.
Розмова за чаєм. Де легше – в місті чи в селі?
Найкраще Жені було вечорами, коли дома збиралась сім'я і пила чай. Мама говорила, що хотіла би в Маньківку, до матері в село. В селі було добре, люди там здорові, міцні. Ще довго батьки вихваляли свою Маньківку, де народилися, де разом бігали до школи й закінчували десять класів, де призналися, що люблять одне одного, і де таємно вирішили тікати у Київ.
Женя готова зірватися й летіти хоч зараз до баби Паші в село. Але якщо батькові і в Києві сниться Маньківка, то Жені, навпаки, і в Маньківці снився будинок на Стадіонній, снився двір, кочегарка, дорога до школи.
Женя заснула з думками, що колись побудує гібридне місто-село і всім буде добре жити у ньому.
Свято місячної ночі
Скоро Новий рік. Люди метушилися, бігали по магазинах і святкових базарах, запасалися продуктами, питвом, іграшками для ялинок. Готувався до Нового року і професор Гай-Бичковський. Він зрадів морозцеві й першому снігові, щоранку натирав собі снігом груди, спину, щоки, робив зарядку.
Будинок жив передноворічними клопотами. А в Цибульків наближалося подвійне свято, бо 30 грудня в мами день народження.
У тиху морозну ніч Женя думала, що подарувати мамі. Санько бешкетував, бо сьогодні у чортика велике свято – карнавал місячної ночі. Женя просила поради у Синька, що подарувати мамі. Чортик кудись побіг і приніс щось тверде й холодне – наче мерзлу картоплину. Це була цибулина з корінцями, яку треба було посадити.
Також Синько приніс своє бугало, адже там, де ховав його, копали пісок і землю. А бугало треба оберігати, бо якщо його хтось розтопче, Синько загине, а він останній такий чортик.
Коли настав день народження мами, і прийшли гості, Женя подарувала пролісок (той, що приніс Санько).
В кімнаті пахло весняним проліском, неголосно звучала музика, мати сиділа щаслива серед найближчих друзів. На жаль, це була дуже коротка мить щастя. Наступного дня Женя принесла з басейну грип, злягла в ліжко. Потім захворів батько і мама.
Стислий скорочений переказ по главам, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
Ще одна зустріч з професором: що таке антеїзм?
Женя з професором розмовляє про маму, яка стала частіше втомлюватись. Професор каже, що через гіподинамію, або ж малорухомість… А ще мама рідко буває на свіжому повітрі. Професор порадив мандрувати. А потім розповів, що досліджує проблему антеїзму. "Антеїзм" – слово від імені Антей – героя міфу. Антей – велетень, силач, істота неймовірної сили, тільки тоді, коли двома ногами стоїть на землі. Гай-Бичковський вважав, що самі люди, їхня інертність, лінь, звичка до кімнатного затворництва і призводять до апатії, до ліків. Головне зрозуміти: рух – ось що треба людині в нових, сучасних умовах.
Як проростає пролісок
Женя раділа, що вона таки витягла батьків у Пущу, у весняний ліс. Галина Степанівна посвіжішала на повітрі, і в неї ожили посмутнілі за час зимового грипу очі, налились теплом, жвавістю.
Поміж берестками спустилися вони в балочку, де знайшли запізнілий пролісок. Женя згадала слова професора: "Від землі твоя сила. Бери!". І, роззувшись, ступила на землю босою ногою, поки батьки не бачили.
…А пізно ввечері, вже дома, Женя відчула, що їй трохи пошкрябує в горлі. Мама напоїла дочку солодким чаєм, і Жені хотілося води після солодкого. Коли всі лягли, прийшов Синько і приніс води, сказавши, що він телепат.
"Чи боїтесь ви грому?" Дві відповіді на одну анкету
У 5-А прийшов молодий чоловік з величезним портфелем. Старший науковий співробітник Інституту психології Олег Грицюта проводив цього дня анкетування у класі. Для Жені це було складніше, ніж контрольна. Адже тут треба замислюватись над питаннями, чи серйозна вона людина, чи легко плаче і чи швидко забуває образи. Під час того, як дівчинка записувала відповіді, за нею підглядав Бен і своїми відповідями перекривляв Женю.
Увечері Грицюта переглядав відповіді анкет і співставив анкети Бена і Жені. У них були цікаві відповіді. Котрі Грицюта хотів дослідити.
Науковий працівник Грицюта сколов ці дві анкети скріпкою і написав на них спільну резолюцію: "Вивчити. Особливо цікавий тип для дослідження Бен. Видно, натура неврівноважена, дерзаюча, але прикривається зовнішньою грубістю і хлоп'ячою розхристаністю".
Поки психолог Грицюта переглядав анкети, на вулиці Стадіонній сталася одна пригода. Дві скрадливі тіні вскочили в підвал і дещо викрали: парусину, рюкзак, якісь катушки й дерев'яні палиці. Навіть не закривши дверей, дві тіні втекли.
А зранку дід Андрон усіх питав, чи не бачили вони його онука. Коли пішов до сусідів Кадухів і дізнався, що і Вадьки нема, то подзвонив у міліцію.
Літні маневри. План захвату Т-34
Бен, Вадько кадуха, Костя Панченко і Родька Зінчук втекли на берег Дніпра. Бен вмовляв друзів захопити танк, покататися трохи, потім втекти. Вадька Кадуха трохи сумнівався в цій ідеї, але коли його призначили командирем екіпажу, погодився. Хлопці лежали у вкраденій палатці, їли вкрадене варення з абрикосів та ловили рибу.
А у міському відділенні міліції черговий Рябошапка майже одночасно отримав три дзвінки. Першим говорив дід Андрон, бо вже третю добу нема онука. Другим дзвонив доктор біологічних наук, професор Гай-Бичковський, якого пограбували: з підвалу і сарайчика у нього вкрали туристський намет, два спінінги, надувний гумовий човен, кілька банок абрикосового варення. З третьої трубки лунав благально голос жінки, яка просила допомоги (це була баба-сторожиха, налякана хлопцями, що залізли у танк). В усі напрямки виїхала поліція.
А на Лук'янівці сновигав старий Дід Андрон. Коли Андрон Касянович добрів до свого двору і сів, то почув галас, що міліція когось везе. Дід побачив раптом Бена, усього в мазуті. Поруч були аж три міліціонери, Вадька Кадуха та ще два пацани-арештанти. Міліціонер витягнув з машини награбоване добро професора та речі хлопців. Дід дізнався про все і заточився. Потім дід викликав батьків з Карпат. Приїхав батько Бена і ввечері Бен був уже вдома. З Кадухою було гірше – відправили в колонію. Батько вперше в житті побив Бена.
Серед вечірніх вогнів
Женя закінчила 5 клас з похвальною грамотою, вся сім'я святкувала.
Ввечері дівчина вийшла прогулятися. Зараз вона жаліла, що не має коси, вирішила відростити волосся, тоді буде виглядати красивішою. На мить уявила: теплий вечір, каштани, і йдуть вони вдвох… з "генералом".
Був кінець травня. Женя вийшла та глянула на будинок Бена, котрий лишився сам: дід у лікарні, а батьків, як завжди, нема. Біля воріт стояв маленький Мотя, кликав "тьотю Женю", щоб погуляти. Та цього разу Женя відмовилась гуляти гуляти, бо для Моті вже запізно.
Женя йшла вулицями і бачила, що за нею біжить і ховається Бен. Дівчина прийшла до скверика. Тут ввечері було дуже гарно. З Женею був Синько. Чортик трохи ображався через брак уваги. Адже тут крадеться збоку, страждає, ховається в кущах Бен.
Згодом Синько і Женя вирішили поїхати на Володимирську гірку. Дівчинка і Синько покотилися крутим укосом, запищали, за борюкалися. Нареготавшись, вони заспішили додому.
У дворі чортик раптом закричав: "Моє бугальце!" Виявилось, що бульдозер ламає старий Кадушин будинок, де заховане бугальце.
Бен: зрада і самотність. Хто б знав, звідки прийде допомога?
Бен хотів би забути дві події зі свого життя: як заліз в танк Т-34 і сцену в міліції, коли хлопців вишикували як справжніх злочинців. Бен згадував, що коли вони залізли в танк, він був порожній (курсант збрехав, що танк може їхати). Ще один неприємний момент – коли швидка забрала діда Андрона.
Тепер єдина була втіха – виповзти, коли стемніє на вулиці, і з кущів таємно поглядати на вікно… ну, тої… Цибульки. Або, маскуючись, іти слідом за нею.
Хлопець мало не вмирав з голоду. Запасів у квартирі не було ніяких. Одного разу його покликала Женя до себе додому. У квартирі Жені Бен виїв дві тарілки гарячого супу з фрикадельками, а потім заснув.
Авіаквиток на Маньківку
Якось раптово приїхали Кущолоби і забрали Бена.