Лікар закричав у телефон, щоб посилили вентиляцію. Минуло ще дві з половиною години, поки водолаз, нарешті, прорізав у човні отвір завбільшки з пів квадратного метра. На поверхні моря заходила ніч, коли Варивода сповістив, що переходить у підводний човен.
Варивода сунув ноги в люк і, тримаючи ліхтар над головою, почав спускатися. Він вдивлявся в темряву, намагаючись зорієнтуватися, і простяг руку вгору за ліхтарем. Не встиг він це зробити, як почув поруч себе смішок, що заморозив йому кров у жилах. На столі напівлежав божевільний чоловік.
X. Зліт на поверхню
Тепла південна ніч зайшла над морем. Мерехтіли і, дивився з неба місяць, освітлюючи флотилію маленьких суден: есмінець, пароплав, шхуну та два баркаси, між якими часом пропливали шлюпки або байдарки. Над морем панувала тиша. Ніхто ще не спав і не збирався лягати.
На баркасах, одягнені у скафандри й шоломи, схилились над трапами чергові водолази, готові щохвилини з першого наказу командирів поринути на морське дно.
Тихо, майже пошепки, переказував Марко телефоном на шхуну звістки, що йшли з глибини моря. На шхуні двоє рибалок і дівчинка не одходили від репродуктора.
З глибини лікар повідомив, що Варивода знайшов чоловіка, який збожеволів, і приголомшив його.
Згодом Варивода повідомив, що в посту центрального управління знайшов трупи, двері в командирську каюту замкнені зсередини, і він буде електросвердлом пробивати діру і дивитися, що там є.
Повідомлення про живого пірата сприйняли з цікавістю, але всі думали про ту, що писала записку, вкладену в аварійний буй.
Трофімов покликав професора поговорити. Комісар узяв його під руку і провів за командиром. Вони увійшли в маленьку каюту. Командир сказав Ананьєву, що зараз на поверхню підіймуть декомпресаційну камеру, там є Люда у важкому стані.
Та тут прибігли і сказали, що обірвався трос, що з'єднував камеру з понтонами. Заклекотіла вода, камеру підкинуло в повітрі аж над поверхнею моря. Вона ще раз, на секунду, поринула і спливла біля "Пеная". Марко кинув телефонну трубку, стрибнув за борт і поплив до шлюпки з "Пеная", що стояла біля камери. Там моряки великими важкими ключами одгвинчували дверцята. Марко підплив тоді, коли дверцята вже зняли, і під світлом ліхтарів він вскочив у камеру. Спереду схилився лікар і тримався за голову, поруч нього сидів божевільний, далі стояв на колінах Варивода і потирав чоло. А між ними лежала непорушна Люда
Епілог
Почалася весна. В море вийшли рибальські шаланди.
В Соколину бухту все частіш приходили пароплави і вивантажували будівельні матеріали. Поблизу хатини рибного інспектора ставили тимчасову пристань. Починалися роботи по прокладанню вузькоколійної залізниці до Торіанітового горба.
Наприкінці одного з тих днів напроти лебедино-острівського маяка кинула якір шхуна "Колумб". З шхуни спустили каючок, і він швидко наблизився до берега. Приплив Стах Очерет. Першим його зустрів маленький Грицько. Потім з хати вийшов батько хлопчика, а за ним показалися мати та дід Махтей. Стах привіз листа від Марка. В листі йшлося про те, що Марко достроково склав усі іспити на "відмінно" і на паруснику "Відвага" виходить в учбове плавання навколо світу. Марко ще згадав Люду і Ясю. Люда видужала, наздоганяє пропущене. Яся вступила на робітфак при технікумі і мріє стати першою дівчиною-командиром підводного човна. Анч та його помічник у всьому призналися.
Стах Очерет розповів про рибальські новини, попрощався і повернувся до шхуни.
Заходив вечір. Пахло весною і морем. З Африки на батьківщину поверталися лебеді.
Навколо маяка й хатини панувала тиша. Вночі старий Махтей прокинувся. На ліжку сидів Грицько. Він теж не спав і сказав, що виросте і стане командиром бойового корабля, як дядько капітан-лейтенант.
Стислий переказ по главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.