"Отже, про глухе слово: Гапка — глухо, ми її не Гапка, а товариш Жучок. Це так, а то — глухо.
А от гаптувати — це яскраво, бо гаптувати: вишивати золотом або сріблом.
...А то буває гаптований захід, буває схід, це коли підводиться або лягає заграва.
Гаптований — запашне слово, як буває лан у вересні або трави в сіновалах — трави, коли йде з них дух біля плавневої осоки.
Гапка — це глухо. Ми її: товариш Жучок. І личить.
Ось вона. Це тип. Пам'ятає малюнки з дитинства — "кіт у чоботях"...
Читати скорочено за 9 хвилин →
<...> "Отже, про глухе слово: Гапка, Гапка — глухо; ми її не Ганка, а товариш Жучок. Це так, а то — глухо.
А от гаптувати — це яскраво, бо гаптувати: вишивати золото або сріблом.
...А то буває гаптований захід, буває схід, це — коли підводиться або лягає заграва.
Гаптований — запашне слово, як буває лан у вересні або трави в сіновалах — трави, коли йде з них дух біля плавневої осоки.
Гапка — це глухо.
Ми її: товариш Жучок.
І личить...
Читати скорочено за 4 хвилини →
Оповідач описує Гапку Жучок – їх полкову куховарку. Це проста дівчина з села, низенька, кирпата, з блакитними очима, в подертому одязі кольору "хакі", з голеною головою. Вона носить чоботи завеликого розміру, тому оповідач називає її "кіт у чоботях". Вона безпартійна, але вже має в торбинці товстеньку книжку "Что такое коммунизм". Коронна фраза товариша Жучка – "Дзуськи!". Оповідач розмірковує над тим, скільки іще таких товаришів Жучків по нетрях републіки і що з ними буде...
Читати скорочено за одну хвилину →