Франко Іван — Іван Вишенський

Стислі перекази

Іван Вишенський (стисло)

Під безхмарним небом у синьому морі височить зелена Афонська гора. Здається, що вона спить: не оживляють її ні спів, ні сміх, ні розмови. Лише тричі на день лунають сумні дзвони монастирів. "Ті ридання металеві — знак, що хтось розставсь із світом", і це "щоденна новина". Хто б не покинув світ — скитник, чернець, послушник (може, навіть колишній князь, пан), ігумен — усім однакова шана: "Со святими упокой!"
У височенних скелях темніють нори, як гнізда ластівок...

Читати скорочено за 4 хвилини →
Дивіться також