Чорна Пантера і Білий Ведмідь — п'єса Володимира Винниченка 1911 року.
У п'єсі чотири дії.
Це історія молодої сім'ї: невизнаного генія Корнія Каневича і його дружини Рити. Вони потрапляють в залежну ситуацію — їхня маленька дитина, Лесик, хворіє, його потрібно вивезти з Парижа в Італію або гори. Батько хлопчика, Білий Ведмідь, почав малювати геніальне полотно (свою дружину з дитиною на руках). Тут проявляється егоїстична натура митця, він відмовляється їхати, бо треба закінчити свою роботу. Полотно замінило йому цілий світ. Він помічає зміни на обличчі Лесика, і тут же мчить до полотна, щоб внести ці зміни фарбою. Корній впевнений: для того, щоб дати щось сім'ї — сім'я повинна дати щось йому. Лікар каже Корнію, що треба терміново везти Лесика в Італію, але грошей у сім'ї не має. Рита просить продати полотно, але воно не закінчене і Корній не збирається його продавати, не погоджується навіть отримати за нього аванс, а потім закінчити.
Окрім цього навколо героїв точаться різні інтриги за участю Сніжинки та Мулена. Сніжана — спокусниця, прагне розбити сім'ю Каневичів, влаштувати особисте життя. Вона володіє засобами психологічного впливу, легко впливає на думки Корнія, постійно говорить йому про важливість самовіддачі заради мистецтва.
Як і кожна жінка, Рита прагне бачити свою сім'ю щасливою та здоровою. Хворобу сина вона переживає болісно, особливо не отримуючи підтримки чоловіка. У полотні жінка бачить ворога, прагне знищити його. У момент відчаю Рита покидає рідний дім, але невдовзі швидко повертається до сина. Кульмінацією п'єси стає момент, коли Сніжинка і Янсон планували позичити сім'ї гроші і відправити матір із дитиною за кордон. Чоловік пропонує жінці віддатися Мулену за гроші, які "вилікують" Лесика. Для нього важлива душа, вічне, вище, а тіло — це щось зовсім не потрібне.
Змучений хлопчик помирає. Рита не хоче втрачати сім'ю, тому підлаштовується під чоловіка, дозволяє йому докінчити свій шедевр. В кінці твору вона дає Корнію сонних крапель і знищує полотно.