Стефаник Василь — Сини

Стислі перекази

Сини (скорочено)

"Старий Максим волочив яру пшеницю кіньми добрими, молодими". Був він добрим хазяїном, міцним чоловіком. Односельці про нього говорили так: "Старий пес, все лютий, але молоді коні ще міцно тримає; бригадир, іззамолоду добре годований, та втратив обох синів і відтоді все кричить і на полі, і в селі".
Він справді кричить, сам із собою розмовляє, бо вже ні з ким більше. Була у Максима сім'я, але тепер він залишився сам...

Читати скорочено за 4 хвилини →

Сини (дуже стисло)

Старий Максим працює на полі та лає все навкруги: коняку, що ледве рухається, жайворонка, щоб він не співав. Все дратує його.
Випивши горілки та з’ївши хліба, він знову починає сердито вигукувати. А потім у розпуці скрикує, що сини вже ніколи не повернуться до нього, він втратив їх.
Навіть Божа Матір не принесла такої жертви, бо мала одного сина, який воскрес. Максим же віддав двох синів, і ті не повернулися. Пішли воювати за Україну. Стара мати заклякла від горя біля воріт, проводжаючи їх...

Читати скорочено менше, ніж за хвилину →
Дивіться також