Розділ Ι
Смутний та невеселий сидів на лавці в своїй світлиці кoнотопський пaн сoтник Микита Уласович Зaбрьоха. Хоч хлопець був і чепурний, а тут і в неділю не вдів білої сорочки та навіть штанів на ніч не знімав – так і влігся спати.
Страшна журба оповила сотника. А яке ж таке лихо з ним трапилося? Пан сотник Уласович був із знатного роду. Сотенною старшиною завжди були Забрьохи і після смерті батька, якого любило козацтво, громада назначила Микиту за сотника...
І
Сумний і невеселий сидів собі на лавці у новій світлиці конотопський пан сотник Микита Уласович Забрьоха. Завжди чепурний, він тепер навіть у неділю не одягнув чистої сорочки, не знімав на ніч синіх штанів.
Пан сотник походив із чесного і важного роду. Усі його діди і прадіди "були у славному сотенному містечкові Конотопі сотниками".
От поховав Микита батька, схаменувся — а йому вже двадцять п'ять років. Ще при батькові він просив оженити його, але старий Улас не схотів, бо був дуже скупий...
Сумний та невеселий сидів на лавці у світлиці конотопський сотник Микита Уласович Забрьоха. Він із славного козацького роду, усі його діди й прадіди були сотниками. Коли не стало батька, Микита схаменувся, що йому вже двадцять п’ять, а він і досі не одружений. Вирішив поїхати свататися до багатої і вродливої хорунжівни Олени, яка жила одна з братом, що збирався у ченці.
Забрьоха приїхав на хутір Безверхий буцімто за брагою для волів...
І
Невеселий сидить у своїй новій світлиці конотопський пан сотник Микита Уласович Забрьоха. Хоч був він завжди охайним, зараз навіть не змінив брудної сорочки, сам невмиваний.
Був він чесного й поважного роду, всі предки були старшинами. Забрьосі вже 25 років — давно час одружуватися. Запала йому в душу хорунжівна Олена з Сухої Балки.
Забрьоха поїхав на хутір, розговорився з хорунженком, братом Олени, випив з ним. Олена мала приїхати тільки ввечері...