Частина 1
Всі її звали каторжною. Навіть у родині так зверталися до дівчини. Батько, мачуха та її дворічний син жорстоко знущалися над нею. На вулиці не так часто називали її таким чином, проте деколи можна було почути її ім’я із додатком: "Ота каторжна Докія…".
Нелюдські страждання дівчини почалися відколи її батько привів у свою хату чужу жінку. Відразу дівчина не полюбила її, дивилася на неї не по-людському, а якось з-під лоба. У каторжної завжди був вовчий погляд...
Усі звали її "каторжною". І мачуха кричала на неї, і мачушині діти, навіть власний батько (який часто пив). А хлопці та дівчата на вулиці як звали, то також все ж із додатком: "Ота каторжна Докія…"
Та й було за що. В сім років у неї зявилася мачуха, Докія дивилася на неї з-під лоба. Що би мачуха не просила зробити — нічого до пуття не зробить: або поб’є що, або наплута, накруте й не так зробить. Сварила її мачуха, била. Та вона така: хоч ти її вбий, від неї слова не почуєш і ніколи не плаче!..
Її тільки й звали — каторжна. Мачуха примушувала виконувати всю хатню роботу, кричав п'яний батько, знущалися мачушині діти й хлопці та дівчата на вулиці.
Мала Докія тільки мовчала, дивилася спідлоба вовчим поглядом. Ніколи не плакала й не просилася, як не били, чим ще більше (гнівала мачуху. Одного разу підгледіла мачуха, як Докія гралася з її маленьким сином, просила поцілувати її, бо ніхто тут до неї добре не ставиться, не любить і не жаліє...