Якби хоч легкий вітерець, вони напали б несподівано на шістьох заколотників, які лишалися на судні, знялися б з якоря і вийшли в море. Але стояв цілковитий штиль. Та ще мало того, Гантер повідомив, що Джім Гокінс поплив з матросами на острів.
Чоловіки вийшли на палубу, де сиділи шестеро пройдисвітів. Дві причалені шлюпки було видно на березі коло гирла якоїсь річки, і в кожній вартував матрос. Лівсі з Гантером вирішили пливти невеличким човном на розвідини. Помітивши їх, матроси, що стерегли шлюпки, очевидно, щось запідозрили. Та вони не повідомили Сілвера, бо мали вказівки не відходити від шлюпок.
Прибувши на берег, Лівсі вискочив з човна й щодуху побіг у напрямку частоколу. Це була суцільна огорожа із паль. Ось як виглядала та місцина: майже на вершині пагорба було джерело чистої води, а біля нього стояла добряча рублена будівля чоловік на сорок. Навколо було розчищено широку ділянку, огороджену частоколом у шість футів заввишки, без будь-якої хвіртки чи іншого входу. Маючи добрих вартових і достатній запас провіанту, звідси можна відбивати напад цілого полку.
Раптом над островом розлігся передсмертний людський зойк. Лікар Лівсі подумав, що загинув Джім.
Гантер і лікар повернулися човником на борт шхуни. Сквайр був схвильований і з гіркотою думав про те, на яку небезпеку наразив усіх своїх друзів. У Лівсі виник план. Старого Редрута вони поставили в проході між каютою і баком, озброївши мушкетами та ще давши матрац для захисту. Гантер підвів човна до кормового віконця, і Лівсі з Джойсом заходилися вантажити туди порох, мушкети, сухарі, солонину, барильце з бренді й медичну валізку лікаря. Тим часом сквайр з капітаном вийшли на палубу. Капітан попередив стерничого, що має зброю, тому коли той подасть хоч який сигнал, його буде вбито на місці. Бунтівники спершу сторопіли, а потім кинулися униз, щоб через носову частину судна напасти із тилу. Та там вони зустріли Редрута з мушкетами. Отож пірати завернули назад і десь поховалися й принишкли.
Маленька шлюпка була навантажена, і Лівсі з Джойсом щодуху погнали до острова. Друга поїздка дуже збентежила двох матросів на березі. Один з них побіг на острів. Гантер і Лівсі розвантажили човна. Потім, залишивши там для охорони Джойса — самого, але зате з шістьма мушкетами, — Лівсі з Гантером повернули до шлюпки й знову навантажились. У такий спосіб, працюючи без перепочинку, вони перетягли весь вантаж. Джойс і Гантер засіли у блокгаузі, а Лівсі поплив назад до "Еспаньйоли".
Ніхто з бунтівників на березі не мав мушкета, тож возити вантаж було безпечно. Сквайр уже чекав на Лівсі біля кормового віконця. Вони знову почали завантажувати човна солониною, порохом, сухарями, взяли також по одному мушкету й кортику для лікаря, сквайра, Редрута й капітана. Саме тоді почався відплив, тож не можна було баритися. Редрут залишив свого поста в проході й теж скочив до човна. До них приєднався капітан Смоллет і ще один матрос, Ейбрегем Ґрей. Цього матроса капітан переконав перейти на їхній бік.
РОЗДІЛ XVII
РОЗПОВІДЬ ВЕДЕ ЛІКАР: ОСТАННІЙ ПЕРЕЇЗД ЧОВНОМ
Цей п'ятий переїзд дуже відрізнявся від усіх інших, бо маленька шлюпка була страшенно перевантажена. Та ще гірше було те, що течія відносила човен убік від того місця за виступом берега, куди вони мали причалити. Раптом капітан згадав, що на шхуні залишилась гармата. Втікачі побачили, що п'ятеро бунтівників вовтузяться тепер біля неї. Трелоні взяв мушкета і вистрелив у піратів, цілячись у Гендса. Але пірат нахилився, і куля поцілила його товариша. Тим часом від берега відчалила одна з двох шлюпок, щоб наздоганяти капітана з друзями. Тут гримнув зі шхуни гарматний постріл, той самий, що його почув Джім. Ядро просвистіло над головами Лівсі та інших чоловіків у човнику. Після гарматного пострілу їхній човен поволі пішов під воду. Лівсі з капітаном щасливо стали на дно один проти одного — глибина тут була всього три фути. А решта троє беркицьнулися головою вниз і повиринали, відпльовуючись і відсапуючись. Вони дісталися до берега, але загинули всі їхні припаси, і тільки два мушкети не підмокли. До цього всього з лісу, вже зовсім недалеко, почулися людські голоси. Кинувши напризволяще шлюпку з доброю половиною пороху й харчів, Лівсі з друзями побігли на берег.
РОЗДІЛ XVIIІ
РОЗПОВІДЬ ВЕДЕ ЛІКАР: КІНЕЦЬ БОЇВ ПЕРШОГО ДНЯ
Капітан віддав Трелоні свою рушницю, бо той добре стріляв. Вони дісталися узлісся й побачили частокіл просто перед себе. Раптом семеро бунтівників з боцманом Джобом Ендерсоном на чолі вискочили з заростей. Побачивши втікачів, вони розгублено зупинились. Друзі вистрелили, один пірат упав, решта поспіхом чкурнули до лісу. Та несподівано з кущів пролунав пістольний постріл, бідолашний Том Редрут поточився й упав на землю. Сквайр і Лівсі відповіли на постріл, але стріляти довелося навмання. Лівсі зрозумів, що Тома не вдасться врятувати. Пірати відступили, друзі перетягли Тома через частокіл і занесли до блокгаузу. І ось тепер цей неговіркий старий і вірний служник помирав у друзів на очах. Сквайр упав перед ним навколішки і просив пробачення за те, що взяв його в подорож. Тим часом капітан розшукав ошкурену соснову жердину і підняв на ній прапор. Коли Том помер, капітан накрив його другим прапором. Зробивши підрахунки, капітан сказав Лівсі, що пороху й куль досить, але харчів мало.
В цю мить високо над дахом блокгаузу з ревом і свистом пролетіло ядро, впавши десь оддалік у лісі. Почалось бомбардування. Сквайр сказав, що зі шхуни зовсім не видно будівлі, отже пірати ціляють у прапор. Та капітан навіть слухати не хотів, щоб спустити його.
Бомбардування тривало весь вечір, але ніякої шкоди не наробило. Коли відплив посилився, капітан викликав охочих піти і позбирати запаси, які потонули. Та виявилося, що пірати прибули туди перші і витягували припаси. Сілвер стояв на кормі й командував. І кожен з них був тепер озброєний мушкетом.
Згодом капітан занотував усіх, хто не зрадив свій обов'язок. Отож, у блокгаузі були: Александер Смоллет — капітан, Девід Лівсі — корабельний лікар, Ейбрегем Ґрей — тесля, Джон Трелоні — власник корабля, Джон Гантер і Річард Джойс — челядники власника корабля. Останнім з глибини острова прибіг Джім Гокінс.
РОЗДІЛ XIX
ЗНОВУ РОЗПОВІДАЄ ДЖІМ ГОКІНС: ЗАЛОГА В БЛОКГАУЗІ
Перед тим, як потрапити до блокгаузу, Джім біг з Беном, і вони побачили британський прапор. Бен сказав, що там точно Джімові друзі, бо Сілвер підняв би піратського прапора. Та островика неможливо було заманити туди, бо спершу він хотів отримати слово сквайра. Якщо Трелоні дасть слово, то Бена могли б знайти на тому самому місці, де Джім знайшов його сьогодні. Також Бен дуже просив, не виказувати його Сілверу, якщо Джім зустріне пірата.
Поки тривав гарматний обстріл, Джім перебігав від одного захистку до іншого. Над "Еспаньйолою" уже маяв "Веселий Роджер" — чорний піратський прапор. Біля гирла річки між дерев палало велике вогнище, а від берега до шхуни й назад безупинно сновигала шлюпка. З голосів матросів було знати, що вони встигли покуштувати рому.
Невдовзі Джіма дуже радо зустріли друзі. Розповівши їм про свої пригоди, хлопець оглянув блокгауз. Стіни, дах, підлога — все було складено з необтесаної соснини. До дверей вів ґанок, під яким дзюрчав невеличкий струмок, що стікав у штучний басейн. Усередині будівлі було порожньо, тільки в одному кутку стояла жарівня.
Капітан Смоллет скликав усіх і розподілив на дві вахти. До однієї потрапили лікар, Ґрей і Джім, а до другої — сквайр, Гантер і Джойс. Двоє пішли в ліс по дрова, а двоє копали могилу для Редрута. Лікареві приділили бути за кухаря.
Джім розповідав Лівсі про Бен Ґана. Хлопець вважав, що той чоловік не сповна розуму. Лікар мав схований кусень пармезану — поживного італійського сиру, і хотів віддати його Бенові, адже той говорив Джіму, що нічого так не прагне, як шматочок сиру.
Перед вечерею старого Тома поховали. Повечерявши, лікар і капітан зібралися в кутку на нараду. Єдиною надією залишалося перебити якомога більше піратів і змусити їх або здатись, або відпливти на "Еспаньйолі" в чисте море. З дев'ятнадцятьох їх уже лишилося тільки п'ятнадцятеро, причому двоє з них поранені. Друзі вирішили вбивати піратів при першій нагоді. Крім того, у них були ще два надійних спільники: ром і підсоння. Пірати багато пили та ще й отаборилися біля болота, і лікар вважав, що не мине й тижня, як половина з них захворіє на пропасницю.
Зранку Джім прокинувся від несподіваного галасу й крику, бо Сілвер з білим прапором наближався до частоколу.
РОЗДІЛ XX
СІЛВЕР-ПАРЛАМЕНТЕР
І справді, за частоколом зупинилося двоє чоловік. Один з них розмахував білою ганчіркою, а другий, Сілвер, спокійно стояв поруч. Капітан наказав усім не виходити, бо вважав, що тут якийсь підступ. Він розставив усіх на пости, а сам крикнув піратам, чого вони хочуть. Виявилося, що Сілвер хоче укласти перемир'я на шхуні. Довгий Джон говорив, що хлопці обрали його за капітана після дезертирства Смоллета та інших.
Отримавши від капітана запевнення, що його не вб'ють, Сілвер переліз через частокіл і підійшов до Смоллета. Пірат мав на собі найкраще своє вбрання: довгий, до колін, синій сурдут, усипаний мідними ґудзиками, і зсунуту на потилицю трикутку, обшиту тонким мереживом.
Сілвер і Смоллет почали перемови. Довгий Джон намагався поводитися якомога люб'язніше. Його умови були такі: Смоллет з друзями повинні віддати йому карту і перестати стріляти в моряків. Якщо вони це зроблять, пірати заберуть їх на шхуну і висадять десь, або залишать тут, на острові. Харчами пірати поділяться нарівно.
Капітан Смоллет пригрозив усім піратам шибеницею і сказав, що скарбів вони все одно не знайдуть, а втекти на шхуні не зможуть, бо серед них нема нікого, хто міг би її вести.
Після промови капітана обличчя Сілверове побагровіло, в очах його спалахнула лють. Пірат сплюнув у струмок і пообіцяв, що за годину знищить цей старий блокгауз. Кленучи усіх останніми словами, Сілвер пошкутильгав схилом униз до частоколу; кілька разів пробував він перелізти через нього, та все зривався, аж поки врешті йому допоміг чоловік з білим прапором, і за хвильку по тому вони зникли серед дерев.
РОЗДІЛ XXI
АТАКА
Тільки-но Сілвер зник, капітан побачив, що на своєму посту стоїть лише Ґрей.