Начальника митниці відправили виконувати свої обов'язки, а Джіму дали повечеряти. З розмови лікаря і сквайра хлопець довідався, що Флінт — найкровожерніший пірат з усіх, що будь-коли плавали по морях. Сквайр вважав, що пірат мав багато грошей, і саме їх шукають ті пройдисвіти, що влаштували розгардіяш у заїзді. Містер Трелоні уже планував найняти судно, щоб шукати скарби пірата.
У присутності Джіма доктор Лівсі відкрив пакет з документами. Усередині були дві речі: зошит і запечатаний конверт. На першій сторінці зошита було кілька уривчастих слів. Тут знайшовся і той напис, що був витатуйований у капітана на руці: "Нехай щастить Біллі Бонсові". Були й інші написи. Сторінки зошита були заповнені якоюсь дивовижною бухгалтерією. З одного кінця рядка стояла дата, а з другого — сума, між датою і сумою стояло різне число хрестиків. Записи велися майже 20 років. Зафіксовані суми весь час зростали. А в самому кінці було підбито загальний підсумок і підписано: "Бонсова пайка". Доктор Лівсі нічого не зрозумів, але містер Трелоні пояснив, що це прибуткова книга пірата Біллі. Хрестиками позначено назви потоплених кораблів та пограбованих міст. Цифри означають частку цього розбишаки в загальній здобичі.
У конверті була карта якогось острова з позначенням довготи й широти, глибини моря біля берегів, з назвами пагорбів, заток та бухт і взагалі з описом усього того, що треба знати, аби безпечно підвести корабель до берега й об'якоритись. Острів своєю формою нагадував гладкого дракона навстоячки. На карті було позначено дві добре захищені від вітру гавані й гору в центрі острова, названу "Підзорна Труба". Крім того, на карті були різні додаткові позначки, зроблені пізніше. Найбільше впадали в око три хрестики червоним чорнилом: два у північній частині острова і один у південно-західній. Біля цього останнього хрестика почерком, дуже відмінним від капітанових карлючок, було написано: "Більша частина скарбу тут". На зворотному боці карти та сама рука додала ще деякі пояснення.
Сквайр заявив, що завтра рушає до Бристоля, щоб дістати найкраще судно і найдобірнішу команду на всю Англію. Джіма він візьме юнгою, Лівсі буде корабельним лікарем, а сам сквайр буде адміралом. Лікар погодився їхати, але попросив містера Трелоні тримати язика за зубами. Лікар, сквайр і Джім домовилися мовчати про їхню знахідку.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ЧАСТИНА ДРУГА
КОРАБЕЛЬНИЙ КУХАР
РОЗДІЛ VII
Я ЇДУ ДО БРИСТОЛЯ
Поки вони готувалися до відплиття, минуло набагато більше часу, ніж гадав сквайр. Доктор Лівсі мусив поїхати до Лондона, знайти іншого лікаря, що заступив би його. Сквайр мав силу всяких клопотів у Бристолі. А Джім жив у його садибі майже як бранець під опікою старого доглядача дичини Тома Редрута. Хлопець багато годин просидів над картою і вивчив її до найменших подробиць.
Через кілька тижнів з Бристоля надійшов лист від містера Трелоні. Джім прочитав про такі важливі новини: судно з назвою "Еспаньйола" придбано й споряджено. Придбати його допоміг Блендлі, приятель сквайра. Джім відразу зрозумів, що сквайр розповів у Бристолі про скарби майже всім. Хлопець знав, що це не сподобається лікарю Лівсі. Містер Трелоні писав також про підбір команди. Якось на набережній сквайр зустрів старого моряка без ноги, який тримає шинок і знає усіх моряків у Бристолі. Той хотів найнятися хоч би й кухарем на яке-небудь судно, щоб знову піти в море. Звуть його Довгий Джон Сілвер. Сквайр найняв його за кухара.
Разом з Сілвером містер Трелоні за кілька днів дібрав команду справжніх моряків, страшенних відчайдухів. Довгий Джон навіть порадив позбутися двох із шести чи семи чоловік, що сквайр найняв передше.
Джон Трелоні згадував у листі і про капітана, якого знайшов Блендлі. Капітан здавався сквайру надто великим упертюхом. Довгий Джон Сілвер сам знайшов штурмана на ім'я Ерров.
Цей лист сильно схвилював Джіма. Наступного дня хлопець разом з Томом Редрутом вирушив до "Адмірала Бенбова", адже Джім хотів попрощатися з матір'ю перед дорогою. Жінка була у доброму здоров'ї і непоганому настрої. Сквайр на власні кошти полагодив усе поламане в заїзді, наново пофарбував стіни й вивіску, ще й додав деякі меблі. Він знайшов також хлопчину, що допомагав би жінці на час відсутності Джіма.
Наступного дня Джім з Редрутом сіли в поштовий диліжанс і поїхали до Бристоля. Хлопець спав усю дорогу, а коли прокинувся, був уже в Бристолі. Доктор Лівсі прибув ще вчора, і от уся команда була в зборі. Трелоні повідомив, що завтра вони відпливають.
РОЗДІЛ VIII
ПІД ВИВІСКОЮ "ПІДЗОРНА ТРУБА"
Коли Джім поснідав, сквайр попросив хлопця віднести записку Джонові Сілверу у шинок "Підзорна труба". Джім легко знайшов шинок з великою мідною підзорною трубою, намальованою на вивісці. У шинку за столиками сиділи переважно моряки. Поки Джім розглядався, з бічної кімнати вийшов чоловік, і з першого ж погляду хлопець здогадався, що то Довгий Джон. Ліва нога була в нього відтята по саме стегно; під лівою пахвою він тримав милицю і орудував нею на диво спритно. Був він дуже високий і міцний, з широким, наче окіст, обличчям.
Після перших слів про Довгого Джона в листі сквайра Джім потайдуші подумав, чи це не той самий одноногий моряк, якого так боявся капітан Білл. Та побачивши Довгого Джона, сумніви Джіма розвіялися. Хлопець вважав, що морський розбійник не такий, як цей охайний і привітний господар таверни.
Джім передав записку, і Сілвер дуже зрадів, що хлопець з'явився. Раптом якийсь відвідувач у дальньому кутку схопився з місця і шмигнув до дверей. Джім зразу ж упізнав, що то Чорний Пес, і спитав Сілвера, чи розказував йому сквайр про піратів. Сілвер сказав, що не знає цього чоловіка, але відправив за ним своїх помічників Гаррі і Бена, бо втікач не заплатив за випивку. Згодом Довгий Джон сказав, що той, що втік, часто заходив сюди з одним сліпим жебраком. Джім сказав, що знає сліпого: його звали П'ю.
Побачивши Чорного Пса в "Підзорній Трубі", Джімові давніші підозри знову ожили, і він тепер пильно придивлявся до кухара. Обидва захекані посланці повернулися й оголосили, що загубили сліди Чорного Пса в юрбі. Довгий Джон насварив їх, а потім сказав, що розповість капітану Трелоні про цю пригоду, бо справа ця серйозна.
Джім і Сілвер рушили до заїзду, де жив Трелоні. Кухар розповів сквайру і доктору Лівсі про пригоду у своєму шинку. Обидва джентльмени вельми шкодували, що Чорний Пес вислизнув. Коли Довгий Джон пішов, Лівсі сказав, що не дуже задоволений з більшості знахідок містера Трелоні, але Джон Сілвер йому до вподоби.
РОЗДІЛ IX
ПОРОХ І ЗБРОЯ
Джім, Трелоні і Лівсі пішли оглядати "Еспаньйолу", на якій завтра мали відправлятися в плавання. Їх зустрів і привітав штурман Ерров, засмаглий старий моряк, з сережками у вухах і трохи косими очима.
Капітан Смоллет виявився чоловіком прискіпливим, усе на шхуні наче дратувало його. У каюті він пояснив Лівсі і Трелоні причини свого незадоволення. Йому не подобалася команда, яку знайшов Трелоні, бо навіть останній матрос на судні знає про мету подорожі більше, ніж він. Усі тільки й говорять про скарби, а він не відчуває ніякого потягу до такої роботи, тим паче, коли вона має бути секретною, а секрет уже розбазікали навіть папузі. Капітан попередив, що може розпочатися боротьба не на життя, а на смерть. Ерров теж не подобався капітану, бо занадто багато попускає команді і пиячить з матросами. Також капітан вважав, що порох і зброю треба складати не в носовій частині судна, а під каютою Трелоні. А сам сквайр мав би поселити найближчих друзів поруч зі своєю каютою, а не на носовій частині. До цього всього капітан додав, що кожен матрос знає про якусь карту і навіть точно може вказати координати острова зі скарбами. Джім і Лівсі зрозуміли, що сквайр розбазікав усім про скарби. Лікар добре зрозумів капітана, який просто хотів, щоб не розголошували справи й розмістили охорону з надійних людей у кормовій частині судна біля складу зброї та пороху. Інакше кажучи, капітан боявся заколоту, бо відповідав за життя кожної людини на борту.
Після побажань капітана на шхуні усе переобладнали. На кормі, ближче до середини, було упоряджено шість кают. Спершу ці каюти призначалися для капітана, Еррова, Ґантера, Джойса, лікаря і сквайра. Потім дві з них віддали Джімові й Редрутові, а містер Ерров і капітан мали спати в тамбурі над міжпалубним переходом. Коли порох переносили, з'явився Довгий Джон і почав сварити матросів, навіщо вони це роблять. Та капітан сказав, що це його наказ, а кухара відправив на його місце, у камбуз. Потім капітан гримнув на Джіма і відправив допомагати Джону. Хлопець пройнявся до капітана найглибшою зневагою.
РОЗДІЛ X
ПЛАВАННЯ
Цілу ніч усі на шхуні працювали, а на світанку підняли якір. Довгий Джон, якого ще називали Тулуб, на радощах утнув пісню:
"П'ятнадцять хлопців на скрині мерця..."
А вся команда враз підхопила хором:
"Йо-го-го, ще й пляшечка рому!"
Джім відразу згадав, що цю саму пісню часто співав покійний капітан Білл.
"Еспаньйола" вирушила в плавання до Острова Скарбів. Подорож виявилася дуже вдатною. Але все-таки дорогою до Острова Скарбів сталися дві чи три події, про які варто сказати. Насамперед містер Ерров показав себе навіть гіршим, ніж побоювався капітан. Він часто пиячив, і ніхто не знав, звідки він бере спиртні напої. Ясно було, що як він не кине пити, то довго не протягне. Тим-то ніхто особливо не здивувався й не зажурився, коли однієї темної буряної ночі він зник з корабля, і ніхто його вже більш не бачив. Капітан вважав, що Ерров впав за борт. Боцман Джоб Ендерсон почав виконувати обов'язки штурмана.
Досвідченим, вправним, але й хитрим був стерничий Ізреєл Гендс, який при потребі міг виконувати майже будь-яку роботу на судні. Він дуже приятелював з Довгим Джоном Сілвером. Сам Джон дуже добре справлявся зі всіма обов'язками, хоч мав лиш одну ногу. Вся команда поважала його і навіть слухалася. Сілвер вмів гарно говорити і кожному вмів прислужитися. З Джімом він завжди був ласкавий. Хлопець часто заходив до нього в камбуз, де було дуже охайно й чисто. Там висіла клітка з папугою, якого звали Капітан Флінт.