Марк Твен — Пригоди Тома Сойєра (стислий переказ)

Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Сторінка 4 з 4

Тоді Гек покличе Тома і вони викрадуть скриньку.

РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ДЕВ'ЯТИЙ

ГЕК РЯТУЄ ВДОВУ

У п'ятницю вранці Том почув радісну звістку: з канікул повернулася родина судді Течера. Том зустрівся з Беккі, і вони чудово провели час. Наступного дня мав відбутися пікнік, на який були запрошені всі діти містечка.

Тієї ночі Гек не подав сигналу. Зранку усі діти під крильцем кількох юних леді і джентльменів сіли на пароплав, який повіз їх на другий берег. За три милі від містечка пароплав зупинився навпроти порослої лісом долини і причалив до берега. Юрба посунула на берег, а коли всі поїли і відпочили, то вирушили до печери на горі.

Головна галерея печери Мак-Дугала розгалужувалася на багато ходів. Говорили, що тут можна блукати протягом довгих днів і ночей і ніколи не знайти виходу. Діти почали заходити в бічні ходи, зустрічали одне одного у тих місцях, де коридори знову з'єднувалися. Помалу мандрівники купками вибігали до виходу. Уже був вечір, і діти пішли на пароплав, щоб відправитися додому.

Цього вечора Гек побачив, як два злочинці, тримаючи клунок, кудись йдуть. Хлопець прослідкував за ними і виявив, що індієць збирається пробратися у будинок вдови Дулас. Джо розповів напарнику, що хоче помститися, бо чоловік вдови був суддею і колись запроторив його до тюрми. Почувши це, Гек кинувся тікати і прибіг до будинку валлійця. Там хлопець розповів про спланований напад на вдову. Старий валлієць і два його сини, прихопивши зброю, пішли до будинку вдови.

Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

РОЗДІЛ ТРИДЦЯТИЙ

ГЕКОВА РОЗПОВІДЬ

У неділю вранці Гек довідався від старого валлійця, що злочинці втекли, бо валлієць чхнув і видав себе. Гек розчарувався, бо у клунку, який загубили злочинці, вияивлися грабіжницькі інструменти, а не скарби і гроші.

Гек признався валлійцеві, що глухонімий іспанець не хто інший, як індієць Джо. Хлопець попросив старого, щоб ніхто не знав, що це саме він натрапив на слід злочинців, бо індієць може його вбити.

Коли вдова Дуглас і ще деякі люди прийшли до валлійця, Гек сховався. Жінка була дуже вдячна старому за порятунок.

Батьки Беккі і тітка Поллі виявили, що дівчинка і хлопець кудись зникли після пікніка на пароплаві. Беккі мала заночувати в однієї жінки, але вона там не з'являлася. А тітка Поллі думала, що Том ночував у друга. Та от виявили зникнення дітей. Інші діти зовсім не помітили, чи були вчора Том і Беккі на пароплаві, коли всі поверталися додому.

Про подію біля будинку вдови Дуглас відразу забули, бо всі вирушили до печери, щоб шукати Тома і Беккі. Чоловіки досліджували найвіддаленіші закутки печери, але дітей ніде не було. Так минуло три жахливі дні й ночі. Містечко впало в безнадійний відчай. За цей час у корчмі, в номері другому, знайшли горілку, але ніякого скарбу там не було.

РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ПЕРШИЙ

ЗАБЛУДИЛИСЬ У ПЕЧЕРІ

У день пікніка Том і Беккі гралися у печері разом з усіма дітьми, але потім відійшли надто далеко і загубилися. Вони знайшли струмок, потім водоспад, довго йшли покрученим коридором то праворуч, то ліворуч, забираючись дедалі глибше в таємниче підземелля. Тож коли вони вирішили повернутися, то виявили, що дороги назад не знають. Свічки, які вони мали з собою, догоріли. Дітям хотілося їсти, та у них була лише вода, бо Том знайшов підземний струмок.

Діти не знали, скільки часу вони вже провели у печері. Та от Томові спало на думку дослідити бічні коридори. В одному з коридорів він побачив людську руку зі свічкою. Том радо скрикнув, та раптом побачив… індійця Джо. Хлопчик налякався, але індієць кинувся тікати і незабаром зник. Беккі була уже занадто квола, та Том вирішив дослідити ще один хід.

РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ДРУГИЙ

"ВИХОДЬТЕ! ЗНАЙШЛИСЯ!"

У вівторок загублених дітей не знайшли. Місіс Течер була дуже хвора і майже весь час марила. Тітка Поллі так глибоко сумувала, що її сиве волосся майже побіліло. Та ось уночі діти нарешті знайшлися. Усі зібралися у будинку судді, де Том розповідав про свою дивовижну пригоду. Він розповів, що в одній галереї знайшов маленьку дірку, проліз крізь неї і побачив широкі хвилі Міссісіпі. На річці був човен з людьми, і Том попросив у них допомоги.

Гек захворів, і вдова Дуглас заборонила Тому розповідати про події в печері. Тижнів через два Гек одужав і Том вирушив до нього, щоб все розповісти. Будинок судді Течера був по дорозі, і Том зайшов побачитися з Беккі. Там Том дізнався, що суддя Течер ще два тижні тому наказав оббити двері до печери бляхою і замкнути їх на три замки. Том відразу сказав судді, що у печері сидить індієць Джо.

РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ТРЕТІЙ

ДОЛЯ ІНДІЙЦЯ ДЖО

Індійця Джо знайшли мертвим під дверима печери. Він намагався вибратися, але двері були підперті каменем. Недалеко від індійця стояв камінь з ямкою, куди дуже повільно капала вода зі сталактита. За добу набиралась одна десертна ложка. Капля падає й тепер, і падатиме й тоді, коли всі згадані події відійдуть у вічність. Досі туристи найдовше стоять біля цього каменя, який називається "Чаша індійця Джо". Індійця поховали коло входу в печеру.

Наступного ранку після похорону Том сказав Геку, що гроші і скарби не в "номері другому", а в печері. Друзі прихопили їжі, люльки, порожні мішки, сірники і подалися туди.

Вони забралися у печеру через дірку, яку знав тільки Том. Хлопці знайшли на скелі хрест, зроблений димом від свічки. Саме там Том бачив індійця Джо із свічкою в руці. Друзі довго міркували, поки зрозуміли, що гроші таки під скелею. Вони почали копати і знайшли хід, що вів під скелю. Хлопці знайшли там скриню із скарбом. Вони склали усе в мішки і вирішили сховати у вдови Дуглас на горищі її дровника.

Дійшовши до будинку валлійця, хлопці зупинилися перепочити. Старий валлієць побачив хлопців і повів до вдови. Друзі уже встигли скласти мішки на візок і потягли його з собою, а старому збрехали, що збирають брухт.

У вдови Дуглас зібралися всі імениті жителі містечка. Тут були Течери, Гарпери, Роджерси, тітка Поллі, Сід, Мері, священник, редактор газети. Вдова зустріла хлопців дуже лагідно і наказала їм одягнути нові костюми, які уже підготувала для них.

РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ ЧЕТВЕРТИЙ

ТОМІВ СЮРПРИЗ

Поки хлопці вдягалися, Сід відкрив їм таємницю, чому влаштували вечірку: валлієць хоче розповісти усім, що це Гек вислідив розбійників, але Том зрозумів, що Сід усім уже про це роздзвонив.

За святковою вечерею у вдови старий валлієць, містер Джонс, розкрив перед слухачами таємницю участі Гека в оцій усій справі. Усі вдали здивування, а місіс Дуглас заявила, що вирішила взяти Гека до себе в дім і дати йому хороше виховання, а згодом, допоможе йому розпочати яке-небудь скромне діло.

Раптом Том сказав, що Гекові це не потрібно, бо той багата людина. Том приніс мішки і висипав на стіл купу золотих монет. Том про все розповів, а згодом полічили гроші. Їх виявилося трохи більше за 20 000 доларів.

РОЗДІЛ ТРИДЦЯТЬ П'ЯТИЙ

ЗВОРОТНА СТОРОНА БАГАТСТВА

Така величезна сума грошей, та ще золотом, здавалася майже неймовірною. Де б не з'являлися Том і Гек, їх шанували, вихваляли, милувалися з них. Місцева газетка надрукувала їхні біографії.

Вдова Дуглас віддала Гекові гроші в банк під шість відсотків річних, а суддя Течер, на просьбу тітки Поллі, зробив те саме з Томовими грошима. Та дуже швидко Геку набридло таке правильне і нудне життя. Йому не подобалося, коли вдовині слуги умивали його, чистили йому одяг, причісували його гребінцем і щіткою, щоночі клали його спати на огидно чисті простирала. Він мусив їсти виделкою і ножем, мусив користуватися серветками, тарілками, чайними чашками, мусив учитися по книзі, мусив ходити до церкви.

Через три тижні Гек зник. Том знайшов його у діжці за старою різницею. Гек уже вирішив не повертатися до вдови, але Том переконав його повернутися. Він сказав, що Гека не приймуть у розбійники, коли він не матиме пристойного вигляду, бо здебільшого розбійники належать до вищих кіл. Гек пообіцяв повернутися до вдови Дуглас, а Том пообіцяв, що сьогодні вони зберуть хлопців, організують ватагу і опівночі виголосять присягу на труні і розпишуться кров'ю.

ЗАКІНЧЕННЯ

Тут кінчається наш літопис. Оскільки це історія хлопчика, вона повинна зупинитися саме тут: якби її вести далі, то вона перетворилася б на історію дорослої людини. Більшість героїв цієї книги живе й досі; вони благоденствують і цілком щасливі.

Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

1 2 3 4

Інші твори Марка Твена скорочено: