Брата було нелегко розбудити, а коли той прокинувся, Том вдав, що помирає. Сід налякався і побіг кликати тітку. Вона не повірила Сіду, але прийшла. Обличчя в неї зовсім зблідло і губи тремтіли. Коли Том сказав, що у нього гангрена, тітка про все здогадалася і наказала покинути ці дурниці. Хлопець відчував, що пошився в дурні, але наважився сказати тітці, що у нього хитається і страшенно болить зуб. Тітка Поллі наказала Мері принести нитку, а тоді вирвала зуб.
Дорогою до школи Том зустрівся з Гекльберрі Фінном, сином місцевого п'янички. Всі матері в містечку ненавиділи Гекльберрі і водночас боялися, бо це був ледащо, поганий, невихований хлопчисько. Діти ж намагалися наслідувати його у всьому. Том заздрив Гекльберрі, який міг цілий день нічого не робити. Гекльберрі одягавсь у недоноски з плеча дорослих людей, блукав, де йому хотілося, не ходив ні до школи, ні до церкви.
Цього разу Гекльберрі ніс дохлу кішку, якою хотів вивести бородавки. Для цього потрібно було піти вночі з кішкою на цвинтар, у таке місце, де поховано якусь злу людину. І ось опівночі прийде чорт, а може й два-три. І коли вони потягнуть чолов'ягу геть, треба жбурнути кішку за ними і сказати: "Чорт за мертвяком, кіт за чортом, бородавки за котом, геть від мене всі разом". Хлопці довго говорили і домовилися цієї ночі піти на цвинтар. Гекльберрі мав прийти під Томів будинок і покликати його нявканням. Том виміняв у Гека кліща на свій зуб і пішов до школи.
Він запізнився, і вчитель спитав, чому це сталося. Том уже ладен був збрехати щось, коли раптом побачив ту саму дівчинку-незнайомку. Він побачив, що єдине вільне місце в тій половині класу, де сиділи дівчата, було біля неї, і миттю відповів, що зупинявся поговорити Гекльберрі Фінном. За це вчитель побив Тома різками, а потім посадив з дівчинкою. Том був щасливий.
Коли клас перестав звертати на них увагу, Том дав дівчинці персик, намалював малюнок на грифельній дошці, де зобразив і її. Дівчинка сказала, що звати її Беккі Течер. Томове ім'я вона уже знала. Хлопець написав на дошці "Я вас люблю", і хоч дівчинка боляче вдарила його по руці, було видно, що їй приємно. Раптом вчитель схопив Тома за вухо і посадив за його парту.
РОЗДІЛ СЬОМИЙ
ПЕРЕГОНИ КЛІЩА І РОЗБИТЕ СЕРЦЕ
Том чекав великої перерви, бо домовився з Беккі, що навчить її малювати. Та час тягнувся повільно, а Том усім серцем прагнув волі. Хлопець згадав про кліща і витяг його з коробки. Поруч Тома сидів його приятель і друг Джо Гарпер, якому теж було нудно. Друзі витягли шпильки і почали муштрувати кліща. Обидва дедалі більше захоплювалися цим спортом. Щоб не заважати один одному, Том поклав кліща на грифельну дошку і розділив її крейдою на дві половини. Хлопці домовилися, що кожен грається кліщем, коли той знаходититься на його половині. Кліщ часто переходив, але скоро Том не стерпів і почав підштовхувати кліща в свій бік. Вмить Джо розсердився. Друзі почали сваритися і не помітили, що підійшов вчитель. Він побив прутом Тома і Джо, а весь клас радів і сміявся.
Коли, нарешті, пробило дванадцять і настала велика перерва, Том підбіг до Беккі Течер і прошепотів їй на вухо, щоб вона вдала, ніби йде додому на обід, але повернулася до порожньої школи. Дівчинка так і зробила, і ось Том, водячи її рукою, намалював будинок. Хлопець запропонував Беккі заручитися з ним. Він пояснив, що вона повинна пообіцяти, що ніколи ні за кого не піде, крім нього, а потім вони поцілуються. Дівчинка соромилася, але все ж таки прошепотіла Томові на вухо, що любить його, а потім він поцілував її в червоні губки. Том був такий щасливий, що раптом згадав у розмові Еммі Лоренс. Беккі відразу здогадалася, що вона не перша, з ким заручений Том. Дівчинка заплакала, Том не хотів перепрошувати, але довелося. Він запропонував дівчинці найкращу свою дорогоцінність — мідну кульку від камінної решітки. Дівчинка відмовилася брати кульку, і Том пішов зі школи, щоб цього дня більше не повертатися. Згодом Беккі кликала його, та було пізно. Вона почувала себе винною.
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ ВОСЬМИЙ
МАЙБУТНІЙ СМІЛИВИЙ ПІРАТ
Том пішов у ліс біля будинку вдови Дуглас на вершині Кардіфської гори. Хлопець пробрався у самісіньку хащу і сів відпочити під дубом. У лісі було тихо і душно. Серце у Тома краяла туга, і він заздрив Джіммі Роджесу, який недавно вмер. Та Том не вмів довго сумувати. Він почав думати, що ж йому робити: йти світ за очі і більше не повертатися, йти в солдати і повернутися через багато років, приєднатися до індійців і полювати з ними на буйволів. Найкращою йому здалася ідея стати піратом.
Хлопець вирішив завтра ж тікати з дому, а збиратися почав ще сьогодні. Спершу він хотів перевірити свої запаси. Біля одного гнилого пня він мав схованку. У ній, на Томове розчарування, лежала тільки одна кулька, хоч він повторював закляття, щоб замість однієї кульки знайшлися всі, що він коли-небудь загубив.
Раптом у хащі пролунав звук іграшкової бляшаної сурми. Том витяг з купи хмизу саморобний лук, стрілу, дерев'яний меч і бляшану сурму, миттю озброївся і, босий, в одній тільки сорочці, помчав назустріч ворогові. Це був Джо Гарпер, так само легко одягнений і теж озброєний з голови до ніг. Хлопці почали гру в Робін Гуда.
Коли хлопці поверталися додому, то дуже жаліли, що тепер нема розбійників. Обидва запевняли, що вони скоріше згодилися б бути протягом року розбійниками в Шервудському лісі, ніж президентами Сполучених Штатів ціле життя.
РОЗДІЛ ДЕВ'ЯТИЙ
ТРАГЕДІЯ НА ЦВИНТАРІ
Того вечора Том чекав сигналу від Гека Фінна. Об одинадцятій годині ночі Том почув сумне нявчання кішки. Хлопець скочив, миттю одягся, виліз у вікно і порачкував по даху. Разів зо два він тихенько нявкнув, потім перескочив на дах дровника і звідти сплигнув на землю. Гекльберрі Фінн чекав його внизу з своєю дохлою кішкою в руках.
Через пів години вони вже були на цвинтарі. Хлопці знайшли свіжу могилу і стали за кілька кроків від неї, біля трьох великих ясенів. Чекали вони, як їм здалося, досить довго. Хлопцям було моторошно, і раптом вони почули, що хтось йде. Том і Гек заховалися і побачили три постаті, які несли ліхтар. Спершу вони думали, що це чорти, але Гекльберрі впізнав вічно п'яного Мефа Поттера, індійця Джо і молодого лікаря Робінзона.
Поттер та індієць Джо несли ноші з мотузкою і двома лопатами. Вони почали копати могилу, до якої прийшли хлопці. Лікар сидів біля одного з ясенів. Він був так близько, що хлопці могли доторкнутись до нього. Поттер і Джо витягли домовину, скинули віко, витягли труп, поклали на ноші, вкрили ковдрою і прив'язали мотузкою. Поттер витяг великого складаного ножа, відрізав кінець мотузки, що теліпався, і сказав лікареві доплатити ще. Лікар сказав, що вже за усе заплатив, та індієць Джо сказав, що має інші рахунки. Джо говорив, що колись приходив на кухню лікаря і попросив їсти, але той вигнав його, а коли Джо присягнувся відплатити за це, хоч би через сто років, батько лікаря запроторив його в тюрму.
Зав'язалася сутичка, і лікар ударом кулака звалив індійця Джо на землю. Поттер від несподіванки впустив ножа і кинувся на лікаря. Індієць Джо скочив на ноги і підняв ножа, впущеного Поттером. Раптом лікар вирвався з рук Поттера, схопив важку дошку з могили і гепнув нею Поттера так, що той повалився на землю. В цю саму хвилину Джо встромив у лікаря ніж і вбив його.
Перелякані хлопці притьмом кинулися тікати не оглядаючись. Тим часом Поттер отямився, а в його руці уже був ніж, який поклав туди індієць. Джо сказав Поттеру, що це саме він убив лікаря. Поттер пополотнів і весь тремтів. Він нічого не пам'ятав і вважав, що це тому, що ввечері він випив. Меф Поттер просив Джо не видавати його. Індієць пообіцяв не казати нікому, і вони розійшлися.
РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ
ВИТТЯ СОБАКИ ВІЩУЄ БІДУ
Налякані Том і Гекльберрі сховалися у старій чинбарні. Гекльберрі вважав, що без шибениці цей злочин не обійдеться, а їм треба мовчати, бо якщо вийде так, що індійця Джо не повісять, то він неодмінно вб'є і його, і Тома. Хлопці вирішили мовчати і поклялися кров'ю нікому не розповідати. Том нашкрябав на дощечці таке: "Гек Фін і Том Сойєр клянуться, що триматимуть язика за зубами щодо цієї справи, і хай вони впадуть мертві на місці, якщо коли-небудь розкажуть, і хай загинуть". Том мав з собою голку, тож кожен хлопець по черзі вколов собі пальця і видавив по краплі крові. Цю дощечку вони закопали біля самого муру.
У дірку на другому кінці будинку, де сховалися друзі, пролізла якась постать. Раптом біля хлопців моторошно завив собака, а це був поганий знак. Гекльберрі і Том аж почали схлипувати, бо вели себе погано і могли потрапити у пекло. На щастя, Том помітив, що собака стоїть до них задом і виє на якусь людину, що лежить і хропе. Друзі підійшли туди і побачили Мефа Поттера. На нього і вив собака.
Коли Том уліз у вікно своєї спальні, ніч уже майже минула. Він не помітив, що Сід, який тихенько хропів, насправді не спав уже майже годину.
Зранку за сніданком усі поводилися дивно: Томові ніхто не дорікав, всі уникали його погляду. Він намагався бути веселим, але ніхто навіть не посміхнувся на його жарти. Після сніданку тітка відвела його вбік, почала плакати і скаржитись на нього, але сказала, що вже не буде намагатися виправити його. Це було гірше за тисячу різок, і серце у бідного Тома боліло тепер більше, ніж його тіло. Похмурий і сумний прийшов Том до школи і разом з Джо Гарпером підставив спину під різки за те, що вчора не з'явився до школи. А ще гірше йому було, бо Беккі повернула йому мідну кульку.
РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ
ТОМ ЗАЗНАЄ МУК СОВІСТІ
Годині о дванадцятій вдень по всьому містечку раптом пронеслася жахлива звістка. Біля вбитого лікаря було знайдено скривавленого ножа, і хтось пізнав, що цей ніж належав Мефові Поттеру. Говорили також, що вночі хтось бачив, як Поттер вмивався в струмку, а помітивши людину, негайно втік. Все місто зібралося на цвинтарі. Том і Гекльберрі теж були там і вдавали, наче не знають один одного. Одні люди жаліли лікаря, інші вважали, що це наука крадіям трупів.
Том затремтів, побачивши індійця Джо.