Бітті сказав, що можна потримати її добу, але потім слід спалити. Якщо він сам її не спалить, пожежники це зроблять за нього".
Коли Бітті поїхав, Мілдред запропонувала чоловікові взяти машину і прокататися, щоб розвіяти поганий настрій. Він відповів, що почне, напевне, читати книжки. Він сказав, що має таємницю, а тоді зняв решітку кондиціонера і почав витягати книжки. Їх було біля двадцяти. Мілдред відсахнулась, наче вздріла мишей, що вискочили з-під підлоги. Жінка хотіла спалити книжки, але він не дозволив. У двері хтось дзвонив, та Монтег наказав не відчиняти. Вони почали читати.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ЧАСТИНА ДРУГА
РЕШЕТО І ПІСОК
Вони читали впродовж цілого дня. Монтег вважав, що у книгах є щось, що пов'язане з Кларіс. Коли за вхідними дверима почулося шкрябання, Мілдред сказала, що це просто собака. Жінці не сподобалися книги, їй хотілося до екранів.
Монтег подумав, що йому потрібен вчитель, щоб розібратися у книжках. І він згадав, як торік зустрів у парку старого чоловіка, який мав книжку (правда, він її швидко сховав, але Монтег помітив). Вони трохи говорили, і старий зізнався, що він колишній викладач англійської мови, став безробітним сорок років тому, коли за браком студентів і матеріальних дотацій закрився останній гуманітарний коледж. Старого звали Фабер, і він знав напам'ять вірші. Монтег мав його адресу.
Монтег подзвонив до старого і спитав, скільки примірників Біблії залишилося в їхній країні. Фабер не хотів розмовляти і кинув трубку. Монтег тримав у цей час в руках саме Біблію. Він вирішив їхати до старого.
У метро Монтег згадав, як у далекому дитинстві, одного спекотнього літнього дня він сидів на морському узбережжі й намагався наповнити піском решето, бо двоюрідний брат підступно обманув його, пообіцявши гроші, якщо він наповнить решето. Руки німіли, пісок обпікав їх, а решето все було порожнє. Сльози котилися по його щоках. Тепер, коли пневматичний поїзд мчав його, він пригадав жорстоку логіку решета і, опустивши очі, побачив, що в нього в руках розкрита Біблія. Раптом у нього сяйнула безглузда думка: якщо читати швидко і все поспіль, може, в решеті затримається хоч трохи піску. Монтег почав читати, але слова висипалися в дірки, хоч він хотів запам'ятати кожен рядок. Читати заважала реклама, що голосно лунала з рупорів. Люди у вагоні бачили книжку і вважали, що Монтег якийсь божевільний.
Фабер, побачивши книжку в руках Монтега, відразу впустив його до помешкання. Монтег розповів, що вкрав книжку, що його дружина вмирає, дівчина, яка була його другом, уже померла, а жінку, яка би могла стати його другом, була спалена живцем. "Ви єдиний, хто може допомогти мені. Я хочу бачити... Бачити!", — просив Монтег.
Фабер признався, що він боягуз, бо бачив, що робиться, знав, що буде, але нічого не робив. Він вважав, що тепер щось робити занадто пізно. Монтег запропонував друкувати книжки, та старий сказав, що двоє вже нічого зробити не зможуть. Монтег почав на очах старого виривати сторінки з Бібілії. Фабер не міг на це дивитися і сказав, що допоможе. Старий розповів, що має знайомого друкаря книжок. Можна надрукувати кілька книжок і чекати, коли почнеться війна, яка зруйнує заведений порядок і дасть потрібний поштовх.
Монтег попросив допомоги ще в дечому: увечері у нього мала бути розмова з брандмейстером Бітті, потрібна була підтримка. Фабер запропонував мініатюрний радіоприймач "черепашку", завдяки якому можна було знаходитися на зв'язку.
Монтег лишив Біблію Фаберу, попрощався і пішов. Він забрав гроші з банку, щоб мати на свої справи з Фабером. По "черепашці" він почув, що мобілізовано мільйон чоловіків, бо може початися війна.
Увечері до Монтегів прийшли подруги Мілдред — місіс Фелпс і місіс Бауелс. Жінки дивилися на екрани, та раптом Монтег вимкнув їх. Він спитав, коли, на їхню думку, почнеться війна. Місіс Фелпс сказала, що її чоловіка Піта вчора призвали, але він повернеться наступного тижня, бо війни тепер короткі. Монтег хотів поговорити з жінками і запитав, як поживають їхні діти. У пані Фелпс дітей не було, а місіс Бауелс мала двоє. Вона їх народила тільки тому, що люди мусять розмножуватися. Дев'ять днів з десяти її діти проводили в школі. З нею вони бували лише тричі на місяць, коли приходили додому, але й тоді вона вмикала їм екрани.
Монтег приніс жінкам книгу. Місіс Фелпс думала, що це теорія пожежної справи. Монтег сказав, що це поезія. Фабер в цей час зашепотів у навушнику, щоб Монтег тримав себе в руках. Ситуацію врятувала Мілдред: вона сказала, що пожежникам раз на рік дозволяють приносити додому книгу, щоб показати родині, якими дурницями колись захоплювалися люди. Задля розваги вона дала йому прочитати якийсь вірш. Він почав читати поезію, де були рядки:
"…цей примарний світ,
Що, як здається нам, цвіте, мов первоцвіт,
Прекрасний і новий, веселками сія —
Насправді це сумна, печальна круговерть,
Нема любові в ній, ні втіх, ні співчуття;
Він — темне поле битв, поразок сум'яття,
Це бродять втікачі, що пережили смерть,
Де ми — як решта військ, в бою розбитих геть".
Місіс Фелпс заридала. Монтег сам був зворушений і приголомшений. Місіс Бауелс сказала, що поезія — це хвороба. Монтег мусив спалити книжку на очах жінок, а тоді сказав місіс Фелпс: "Ідіть додому й подумайте про свого першого чоловіка, якого ви покинули, про другого чоловіка, який розбився в реактивному автомобілі, про третього чоловіка, який теж незабаром розтрощить собі голову! Йдіть і подумайте про десятки зроблених вами абортів, про ваші кляті кесареві розтини, про ваших дітей, які вас глибоко ненавидять…".
Коли гості пішли, Монтег сховав свої книжки на подвір'ї у кущах, бо дружина уже декілька спалила. Згодом він відправився на роботу, а Фабер через "черепашку" розраджував його і просив бути обережним.
На роботі Монтег не побачив механічного пса в буді, а книжку віддав Бітті. Той жбурнув її в кошик для сміття. Гая запросили до гри в покер. Двічі протягом пів години Монтег підводився і йшов до вбиральні мити руки. Повернувшись, він ховав їх під стіл. Бітті радів, що заблудна вівця повернулася до отари. Гай хвилювався, але Фабер шепотів йому, щоб тримався і не піддавався на провокації.
Задзеленчав сигнал тривоги. Бітті записав собі адресу і сказав, що це особливий випадок. Звичайно Бітті не сідав за кермо, але сьогодні він правив машиною-"саламандрою". Монтег разом з іншими прибув до свого будинку. Він подумав, що підпалити власне житло не зможе.
Стислий переказ скорочено, автор: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
ЧАСТИНА ТРЕТЯ
ВОГОНЬ ГОРИТЬ ЯСНО
Бітті сказав Монтегу, що той мав здогадатися про все ще тоді, коли під дверима його будинку був механічний пес. Коли Монтег поглянув на будинок, де жила Кларіс, брандмейстер спитав, чи його обдурила та маленька зайдиголова зі своїм заяложеним репертуаром.
У дверях будинку з'явилася Мілдред з валізою. Вона сіла в таксі і не відповіла на запитання Монтега, чи це вона подала сигнал тривоги пожежникам. Раптом до Монтега обізвався Фабер і сказав, що треба втекти. Монтег подумав, що це Мілдред подзвонила, бо книжки з подвір'я були в будинку.
Бітті наказав Монтегу самому підпалити усе. Фабер підказував тікати. Але Монтег не хотів тікати через механічного пса. Він почав палити книжки, а Бітті попередив, що його арештують.
Було пів на четверту ранку. Будинок уже майже згорів. Нарешті Бітті сказав, що це дружина, а ще раніше — її подруги, дали сигнал пожежникам. Фабер досі нашіптував тікати.
Бітті щосили вдарив Монтега в голову. Навушники випали і Бітті побачив їх. Він сказав, що приятеля Монтега теж вистежать і спіймають. "Ми завжди палили не те, що треба..." — тільки й спромігся вимовити Монтег, а тоді вогнеметом спалив Бітті. Два інших пожежники закам'яніли. Монтег ударив по голові одного, другого. Вони впали і застигли. Раптом на нього кинувся механічний пес і встромив свою голку в ногу. Тоді Монтег спалив його.
Нога заніміла, але Монтег змушував себе йти у нічній пітьмі. Раптом він згадав про книжки, повернувся і знайшов книжки, бо Мілдред забрала не всі. Монтег знову кинувся тікати, а тоді впав і заплакав. Він зрозумів, що Бітті хотів померти, адже навіть не захищався, а навмисне під'юджував його.
Монтег побіг до Фабера. Книжки він ніс у руках, гроші були при ньому. В одній із кишень він знайшов звичайну радіо-"черепашку", по якій передавали, що поліція його розшукує. У небі літали поліційні вертольоти. На якійсь заправці Монтег почув, що оголошено війну. На шосе його навмисно мало не збили підлітки на машині, яким було дивно бачити пішохода. Монтег подумав: "Може, це вони вбили Кларіс?" На його очах виступили сльози.
Монтег зайшов через чорний хід у будинок одного з пожежників — Блека, і сховав книжки на кухні. Згодом він зайшов у телефонну кабіну й подав сигнал тривоги, щоб дім Блека спалили.
Прибігши до Фабера, Гай сказав, що швидко мусить тікати бозна-куди. Він дав старому гроші, а той порадив тікати до річки, біля якої є покинута залізнична колія, що веде з міста в глиб країни. У глушині подекуди ще є табори бродяг. Треба тільки відійти далі від міста й добре придивлятися. Фабер чув, ніби вздовж залізничної колії до Лос-Анджелеса можна зустріти чимало колишніх вихованців Гарвардського університету. Багатьох із них розшукує поліція, їм не можна жити в містах. Але їм усе-таки пощастило вижити. Фабер радив пожити з тими людьми, а потім вони зустрінуться в Сент-Луїсі.
По новинах друзі дізналися, що Монтега розшукує інший механічний пес. Монтег наказав Фаберу, спалити все, чого він торкався, протерти речі і ручки на дверях спиртом, ввімкнути вентиляцію і поливальну систему в саду. Вони попрощалися, а Фабер сказав, що коли пощастить, скоро зустрінуться у Сент-Луїсі.
Прибігши до річки, Монтег помився і натягнув на себе старий Фаберів одяг, який прихопив з собою. Тоді кинувся в течію, яка понесла його далі. Річка ліниво й лагідно несла свої води і Монтега. Чоловік плив і думав, що десь знову має початися процес збереження й накопичення духовних цінностей, хтось має знову зібрати й зберегти все, що створила людина, зберегти в книжках, платівках, в людських умах, будь-якою ціною вберегти від молі, плісняви, іржі, гниття і паліїв.
Течія прибила його до берега.