П'єр Корнель — Сід (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Сторінка 2 з 2

Хімена просить його не здаватися без бою, бо вона мусить мститися, а він мусить боронитися. Врешті, вона просить взяти зброю і захистити її від шлюбу з нелюбим Санчо, а потім каже:

"І пам'ятай, що хто поборе в цім бою, −

Той руку матиме у дар собі мою...".

Після цієї розмови у грудях Родріго прокинулася надія.

Тепер, коли Родріго мав звання Сід, інфанта надіялася, що він може стати її парою. Та Леонора переконує її, що у майбутньому двобої хлопець або умре, або піде під вінець з Хіменою, і інфанта нічого тут не вдіє, адже навіть смерть батька не стерла кохання дівчини до Родріго. Вихователька просить інфанту шукати спокій у власній гідності, в високій крові. Уррака вирішує, що віддасть Родріго у руки Хімени і докінчить те, що почала.

Хімена скаржиться Ельвірі, що тепер їй суджено вийти заміж або за вбивцю свого батька, або за вбивцю свого коханого. Дівчина надіється, що переможе Родріго, бо нелюбий Санчо навіки зав'яже їй світ.

Після бою дон Санчо приносить Хімені шпагу з кров'ю і хоче щось сказати, та дівчина не дає йому говорити, називаючи зрадником. Вона біжить до короля і просить скасувати приречення, щоб не виходити заміж за Санчо. Дівчина хоче йти в монастир, і дон Дієго бачить, що вона дійсно кохає його сина. Тоді король Фернандо оголошує, що Родріго живий, а Санчо саме хотів сказати про це. Виявляється, коли Родріго переміг Санчо, то мовив ворогу:

"Краще вже хай буде невідомість,

Та на Хімену кров не упаде натомість.

На очі королю я зараз маю стать, −

Ти ж поспіши, щоб їй всю правду розказати".

Санчо сказав усім, що хоч прийшов кінець його сподіванкам, він радий, що уторував шлях прекрасному коханню. Тоді король сказав Хімені, що:

"Родріго тим уже спокутував свій гріх,

Що стільки небезпек зазнав од рук твоїх,

Ти бачиш, що само так присудило небо;

Про батька думала − подумай же й про себе,

Веління виконай покірливо моє,

Що мужа любого і жданого дає".

Інфанта теж просить Хімену прийняти нареченого. З'являється Родріго і каже, що готовий:

"Шукати подвигів, світи перевертати,

Ще слави більшої до слави додавати.

Коли ж вас тільки смерть моя задовольнить,

Коли так ваша честь і гордість вам велить, −

Убийте винного ви власною рукою".

Хімена питає у короля дозволу стати дружиною Родріго, а той відповідає, що:

"Час відміняє все. Що гніває нас нині,

Те взавтра можемо простити ми людині.

Родріго мужністю навік тебе здобув,

Та ворогом тобі я б непрощенним був,

Якби прискорював, що з часом має статись…"

Тож король дає закоханим ще рік, "щоб сльози осушить", і тим часом посилає Родріго вести війська на вороже плем'я маврів, щоб стати у них королем. Щасливий Родріго говорить, що не побоїться найстрашнішого походу, а король обіцяє йому в нагороду Хімену.

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

1 2

Дивіться також: