Автор Невідомий — Пісня про Роланда (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Сторінка 2 з 3

Архієпископ Турпін запальною промовою закликав франків битися за короля і відпустив усім земні гріхи. Ставши на коліна, франки отримали благословення, а потім завмерли в чеканні битви.

Роланд сидів на коні Вельянтіфі. Граф мав "могутній стан, лице ясне й красиве". За ним сидів на коні його вірний друг і всі франки. Франки і маври зійшлися впритул.

ПЕРША БИТВА. ПОРАЗКА МАВРІВ

Поперед війська Марсілія їхав його племінник Аельрот. Він дуже хизувався і лаяв франків. Його слова почув Роланд і, весь охоплений гнівом, кинувся на Аельрота та вбив.

Був серед серед маврів герцог Фальзарон, рідний брат Марсілію-цареві. Герцог сприйняв смерть небожа, як справжнє горе. Та скоро Олів'єр вбив і цього мавра. Франки з криком "Монжуа!" кинулися на ворогів. Царя Корсабліса вбив Турпін, Мальпріма із Брігаля вразив Джерін, якогось вельможного еміра вбив граф Джер'єр. Самсон вразив мавра−альмасура, Отон убив поганця Есторганта, Берендж'єр знищив Естрамаріта. Таким чином з 12 перів ворогів було вбито десять. Лишилось тільки двоє: Шернубль і Маргаріт. Маргаріт зійшовся у битві з Олів'єром, який мало його не вбив. Та Маргаріт втік до маврів і засурмив в ріг, збираючи їх в лави. Граф Роланд у самім пеклі бою так бився, що зламав спис і тепер уже витяг свій меч − вірний Дюрандаль. Невтомно билися франки. У Олів'єра в руці теж лишився лиш уламок списа, коли вбивав мавра Мальзарона, Торджиса, Есторгуса. Роланд спитав друга, чому не витягає меча, який звався Альтеклер. Нарешті Олів'єр вийняв свій меч і напав на мавра з Валь-Ферре, Джустена. Січа ставала все нещаднішою.

Великий Карл усе журився і думав про зрадника−Ганелона, який у Сарагосі продав побратимів. У Франції в цей же час лютували грози і бурі, народ не розумів, що то вся природа плакала за Роландом.

Франки вбили багато маврів, та Марсілій уже йшов з новою раттю.

ДРУГА РАТЬ МАРСІЛІЯ. ЗАГИБЕЛЬ ФРАНКІВ

Роланд побачив нові сили маврів і сказав Олів'єру, що тепер їх чекає тяжка, жахлива битва. Другу рать на франків уже повів сам Марсілій. Попереду гарцював мавр Абім, якого вбив Турпін−архієпископ. Турпін закликав франків битися до останнього, просив не тікати з поля битви. Його підтримали і знову закричали: "Монжуа!".

Кліморін, який приймав присягу Ганелона, вбив Енджельєра. Тоді Олів'єр кинувся на Кліморіна і вбив. Граф також вбив герцога Алфайна, Ескабабу. Вальдабрун−мавр ударив герцога Самсона і вбив. Великий смуток охопив Роланда і він помстився Вальдабруну. Був серед маврів прибулий з Африки на ім'я Малькідант, він вбив Ансеїса, але мавру відразу помстився архієпископ,

Грандоній, нащадок Каппадокійського царя Капеля, вбив Джеріна, а потім вбив Джер'єра, Гюйона, Берендж'єра. Останнім впав Австорій, можний герцог. Франки лише тихо промовили: "Скільки наших вбито!"

І от зійшлися Роланд і Грандоній. Наш герой вбив Грандонія. Чотири наступи відбили франки, але п'ятий став згубним.

Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.

Авторські права на переказ належать Укрлібу

ОЛІФАНТ КЛИЧЕ

Роланд вирішив сповістити короля про скруту, та тепер уже Олів'єр забороняв це робити. Він вважав, що не потрібно сурмити у ріг, бо поле вже залите кров'ю. Олів'єр говорив, що треба було сурмити раніше: "Ви винуватець всьому! Розумна смілість − то не божевілля, Обачність важливіша, ніж завзяття. Згубила франків легковажність ваша! Геройство ваше призвело до скрути, І нашій дружбі край настав сьогодні. До вечора обом нам не дожити!" Турпін, почувши сварку друзів, попросив не сваритися і все ж таки засурмити, щоб заради помсти повернувся король.

Роланд приклав до вуст свій ріг Оліфант і засурмив. Король почув звук, та Ганелон усе переконував його, що то йому здається, та й Роланд занадто пихатий, щоб кликати на допомогу. Роланд вперто сурмив, аж вуста його залилися кров'ю. тоді король зрозумів, що треба негайно вирушати на допомогу, щоб застати Роланда ще живим. Король звелів схопити Ганелона і віддав його під варту кухарів, які потім всіляко знущалися зі зрадника. Йому навісили міцний ланцюг на шию і обв'язали, наче ведмедя.

Тим часом з Роландом лишилося лише 60 воїнів.

БИТВА ТРИВАЄ

Роланд побачив багато тіл полеглих франків і заридав. Це примусило його з новими силами кинутися на ворогів. Ніколи граф ще так не прагнув помсти! Цар Марсілій на скакуні Ганьйоні вбив Бевона, потім Іворія з Івоном, після них Джерарда з Руссільйона.

Неподалік бився Роланд, і він крикнув до царя, що проклинає його. Граф відсік голову синочку Марсілія − Джурфалену, а цареві відсік праву руку. Марсілій втік.

СМЕРТЬ ОЛІВ'ЄРА

На франків почали наступати чорношкірі. Роланд і Олів'єр підбадьорили своїх людей і знову кинулися в бій. Халіф смертельно поранив Олів'єра в спину, та француз встиг розтяти ворога на смерть. Олів'єр покликав до себе Роланда, бо відчував, що помирає. Друзі обнялися на прощання. Олів'єр з'єднав долоні рук, простяг до неба і попросив Бога, щоб прийняв його до раю. Олів'єр помер, а Роланд невгамовно заридав.

ОСТАННІЙ БІЙ

Як тільки граф Роланд прийшов до тями біля тіла друга, то побачив, що з усього війська лишилися тільки Турпін і Готьє, який мусив втекти в долину, бо його щит луснув, а спис зламався. Засмучений Роланд убив двадцять невірних, Готьє іще шістьох, а п'ятьох вбив Турпін. Маври уже боялися наближатися до трьох відважних франків. Першим загинув втомлений Готьє, Турпіну пробили наскрізь щит, а в тіло потрапило чотири стріли. Та поки сили не покинули Турпіна, він вбив ще багато ворогів.

Роланд знову засурмив в Оліфант. Король почув звук і зрозумів, що сьогодні його небіж загине. Карл наказав засурмити з усієї сили. Звуки почули маври і дуже налякалися, що король вернувся. Вони вирішили вбити Роланда і втекти з поля бою, щоб уникнути помсти. Та не так легко було взяти Роланда. Він відчув силу, гордість і відвагу, кинувшись в саму гущу сарацинів.

Сарацини кинулися врозтіч, а на полі лишився один Роланд. Він втратив свого коня і поспішив допомогти Турпіну. Граф розрізав одяг на Турпіні і став закривати його рани. Роланд вирішив зібрати усі тіла своїх друзів і скласти біля Турпіна.

ПРОЩАННЯ РОЛАНДА З ДРУЗЯМИ

Роланд поволі обійшов схили гір і доли та знайшов друзів. Першим побачив Джеріна, з ним лежав Джер'єр. Потім граф знайшов Берендж'єра і Отона, Ансеїса і Самсона, сивого Джерарда з Руссільйона. Усіх перів граф по черзі брав на руки і ніс туди, де був архієпископ. Там обережно клав їх коло нього. Турпін не міг утримати ридання. Нарешті Роланд знайшов тіло Олів'єра. Граф довго оплакував його і з жалю знепритомнів. Турпін побачив, що Роланд зомлів, і взявши Оліфант, пішов по воду для графа. Та архієпископ уже зовсім не мав сил, він упав навзнак і помер. Роланд прийшов до тями і схрестив руки Турпіна на грудях.

СМЕРТЬ РОЛАНДА

Роланд відчував, що близько і його смерть. Він взяв свій ріг Оліфант, меч Дюрандаль, бо так має вмирати лицар. Роланд зайшов углиб землі іспанських маврів і біля двох дерев на пагорбі впав у траву та знепритомнів. За ним давно пильнував сарацин, який валявся серед тіл, прикинувшись мертвим. Ворог схопив Дюрандаль, але Роланд відчув − меча хтось забирає. Своїм рогом Оліфантом граф розбив череп ворога. Роланд лиш жалів, що ріг тріснув посередині. Перед смертю Роланд хотів розбити свій меч, щоб він не дістався ворогам, та це було неможливо, бо сталь була дуже міцною. У рукояті меча зберігалися мощі святих, тож Роланд не хотів допустити, щоб нехристи володіли мечем.

Роланд ліг, підклав під себе меч і ріг, зрозумівши, що життя його скінчилось. Він лежав на пагорбі лицем до маврів і так помер.

ПЛАЧ ФРАНКІВ І ПОЧАТОК ПОМСТИ

Нарешті Карл прибув до Ронсевалю і побачив трупи маврів та франків. Король дуже затужив, бо втратив своїх дванадцять кращих перів. Найбільше ж сумував старий герцог Найм. Не було лицаря чи барона, який не лив би гірких сліз од жалю. Герцог Найм побачив раптом, що раті поганців, і всі вирішили помститися їм. Карл, залишивши тисячу бійців для охорони тіл полеглих франків, рушив на ворогів.

Франки кинулися в погоню за іспанцями. Починався вечір, але Карл молив Бога, щоб затримав сонце, аби тривав ще день, а ніч скоротилась. Бог вчинив для Карла чудо, бо сонце залишилося на місці. Військо наздогнало невірних у Валь-Тенебрі і гнало їх, б'ючи, до Сарагоси. Перед річкою Ебро іспанці стали беззахисними: вони не могли переправитися і всі втопилися. Карл подякував Богу за перемогу, а потім військо стало на нічліг, бо повертатися у Ронсеваль було вже пізно.

СНОВИДІННЯ КАРЛА

В цю ніч Карлу приснилося два сни. У першому він побачив, що скоро буде велика битва. Король бачив град, вітри і грози, бурі, урагани, і це все рушило на військо франків. Усяка нечисть хотіла з'їсти франків. Король помчав на поміч до свого війська, та на нього напав лев. Сон закінчився, а Карл не побачив, хто ж переміг: він чи лев.

Другий сон переніс Карла у Ахен. Король тримав на ланцюзі ведмедя. Ще тридцять вийшли із арденнських лісів, вони просили віддати їм звіра. Але з палацу вибіг хорт і зчепився з ведмедем у страшній битві. Карл теж не побачив, хто ж переміг.

ВІЙСЬКО БАЛІГАНТА

Цар Марсілій втік до Сарагоси. У битві втратив він свою правицю,і цариця Брамімонда гірко оплакувала рану. Вона проклинала усіх богів, які не вберегли її чоловіка.

Ще на початку війни Марсілій надіслав послання до вавилонського еміра Баліганта з проханням про допомогу, інакше зречеться ідолів і охреститься. Тепер Балігант зібрав величезне військо і поспішив до Сарагоси. Емір доручив своїм двом вірним баронам Кларіфану і Клар'єну збиратися в Сарагосу і повідомити Марсілію, що він йде на поміч.

Посли прибули до царя і побачили, що він втратив руку і хворий. Марсілій сказав послам, що скоро помре, тому всю владу передає Баліганту, бо сина вчора вбили, а більше дітей він не має. Цар передав послами і ключ від Сарагоси.

Посли вернулися до Баліганта і розповіли про все. Емір викликав свого друга Джемальфіна і наказав збирати військо та рушати до Сарагоса. Прибувши до Марсілія, Балігант прийняв усю владу.

ПЛАЧ КАРЛА

Карл і його піддані повернулися до Ронсеваля. Король побачив вбитих і заплакав, а потім сам почав шукати Роланда.

1 2 3

Дивіться також: