Про те, як Пантагрюель зустрів Панурга і полюбив його на все життя
Якось Пантагрюель, гуляючи з друзями неподалік од абатства святого Антонія, побачив високого ставного чоловіка. Він був дуже обірваний, а обличчя було в синцях. Його звали Панург. Він говорив, що повертається з турецького полону і дуже хоче їсти. Пантагрюель повів Панурга до себе додому й добре почастував. Панург повечеряв, ліг, ситий та вдоволений, спати і прокинувся другого дня перед самісіньким обідом. Не встиг Пантагрюель і рота роззявити, як його новий товариш уже сидів за столом і трапезував.
РОЗДІЛ 5. Про те, як Пантагрюель розсудив двох дворян – позивача Плазувана і відповідача П'янюго
Під ту саму пору в паризькому суді позивалися двоє шляхетних дворян – Плазуван і П'янюго. Суд збирався кілька разів і нічого не розсудив. Навіть король втручався у справу, але нічого не вирішив. Тому вирішили звернутися до Пантагрюеля. Хлопця запросили до суду й виклали йому справу – хай винесе свій рішенець. Пантагрюель наказав спалити усі документи щодо цієї справи, а сам вислухав позивача і відповідача. Пантагрюель присудив позивача до трьох повних склянок сиру – розбавленого, розведеного, розкаламучено-го, приправленого, присмаченого, пригірчиного, присолодженого, — відповідно до тутешнього звичаю! Вищезгадані склянки сплатити в травневій половині серпня! І присудити відповідача постачити сіна та клоччя – як затичку для дірок у горлянці, що їх проточили слимаки, пропущені через вушко від голки! Позивачеві й відповідачу помиритися й знову міцно подружити!
Був цей присуд такий мудрий, що і Плазуван, і П'янюго сприйняли його з невимовним захватом, а всі державники, вчені та й сам король знепритомніли – так були приголомшені. Після цього випадку парижани казали, що Пантагрюель – наймудріший та найученіший муж!
РОЗДІЛ 6. Про те, як Панург утік з турецького полону
Панург розповів, як турки хотіли зготувати з нього печеню: нашпигували його салом, а потім наштрикнули на рожен і почали смажити живцем. Коли кухар закуняв, Панург надумав втекти і влаштував пожежу. Кухар почав кликати на допомогу. Прибіг паша рятувати добро, але з розпачу, що все згоріло, вирішив сам себе вбити. Схопивши рожен, він тицьнув себе в груди, та рожен був тупий. Панург запропонував допомогу, і паша погодився. Панург зв'язав йому руки й ноги, в рота засунув затичку, настромив його на рожен і розклав під ним вогонь. А сам схопив гаман з грошима та й кинувся навтіки.
РОЗДІЛ 7. Про вдачу і звички Панурга
Панургові було 35 років. На зріст ні високий, ні низький; лице довгасте, з горбкуватим носом. Обходженням був ґречний. Він умів добувати гроші 63 способами. Найчесніший і найбезпечніший із них – крадіжка. А ще був Панург першорядний шалапут, пройдисвіт, гультяй і махляр. Надто полюбляв Панург робити капості міським стражникам: пускав на них згори візок, насипав пороху і підпалював його, коли стражі мали йти. А вчених мужів і богословів Панург просто ненавидів.
Куртка, яку повсякдень носив Панург, мала двадцять шість кишень, великих і малих, і всі вони були напхом напхані. Якось він обійшов багато соборів, церков і скрізь купував індульгенції. А в його кишенях збільшувалось грошей. І ось як це сталося. У церквах він на кожну тацю клав усього один деньє. Ченцеві, який продавав індульгенції, здавалося, що Панург кладе велику монету. А другою рукою Панург брав здачу – десяток деньє, десяток ліарів, а може, й десяток дублів. І так у всіх церквах, у яких побував. Але знав Панург не тільки 63 способи добувати гроші, але щонайменше 214 способів їх розтринькувати.
РОЗДІЛ 8. Про те, як один учений англієць викликав Пантагрюеля на диспут і як його переміг Панург
Один учений англієць, на ймення Таумаст прочувши, що в Парижі живе високовчений і високомудрий чоловік Пантагрюель, захотів із ним познайомитись і впевнитися, чи справедлива йде про нього слава. Таумаст приїхав у Париж, подався до Пантагрюеля і викликав його на диспут на мигах. Пантагрюель погодився, та замість нього захотів диспутувати Панург, а велетня призначили головою диспуту. Весь Париж зійшовся на диспут.
Панург переміг у диспуті на мигах. Таумаст сказав глядачам, що учень Пантагрюеля надзвичайно розумний, а сам Пантагрюель має неосяжну мудрість і вченість. Пантагрюель подякував Таумастові й запросив його на обід. Згодом Таумаст написав про диспут великий трактат і видрукував його в Лондоні.
РОЗДІЛ 9. Про те, як Пантагрюель дістав звістку, що дипсоди (спраглі) напали на країну амавротів
Через якийсь час Пантагрюеля повідомили про те, що чарівниця Моргана занесла його батька Гаргантюа в Чарівну країну. А дипсоди, почувши про це, перейшли кордон, захопили країну Утопію, зруйнували її й обложили столицю амавротів. Пантагрюель і його четверо вірних друзів: Епістемон, Панург, Евсфен і Карпалім поїхали у Руан.
Друзі припливли до гавані Утопії, від якої до столиці амавротів було всього три з гаком милі. Відпочивши після плавання, Пантагрюель порадився з друзями, що робити далі. Панург, Епістемон, Евсфен і Карпалім готові були до бою.
РОЗДІЛ 10. Про те, як Пантагрюелеві друзі вигубили шістсот шістдесят рицарів
Аж тут друзі побачили, що до гавані мчать на бистрих конях рицарі. Було їх 660. Рицарі хотіли спершу дізнатися, що це за корабель увійшов у гавань, потім захопити в полон команду, а корабель пограбувати.
Друзі відправили Пантагрюеля на корабель, а самі чекали на ворога. Панург влаштував хитру пастку на рицарів, і друзі за допомогою пороху спалили усіх ворогів. Вцілів тільки один рицар, якого зловив Карпалім.
Пантагрюель, побачивши, що ворог переможений, дуже зрадів. Бранець, дивлячись на Пантагрюеля, тремтів із жаху. Панург хитрістю домігся того, чого силою домогтися годі.
РОЗДІЛ 11. Про те, як Пантагрюель та його друзі поставили на березі два стовпи на честь власних подвигів
Пантагрюель та його друзі знесли з корабля на берег харчі й заходились обідати. Карпалім сказав, що йому надоїла солонина, тому він пішов і вполював багато дичини. Приготувавши та поївши, друзі почали розпитувати бранця про його військо. Той розповів, що у його війську є триста велетів, які трохи менші від Пантагрюеля, крім велета Вовкулака, який командує. І всі велети – в кам'яних латах, а Вовкулак – в обладунку з циклопових ковадл. Крім того, військо налічує 163000 хоробрих і бувалих піших вояків у панцерах із шкур упирів та 11400 латників. Король дипсодів теж тут, його звати Анарх.
Пантагрюель звернувся до Панурга, Епістемона, Евсфена й Карпаліма і спитав, чи підуть з ним. Друзі сказали, що готові до бою. Перед дорогою друзі поставили на березі пам'ятний стовп – на честь подвигу, який вони звершили. А Панург поставив іще один стовп, такий самий. На стовпах друзі написали вірші.
РОЗДІЛ 12. Про те, як Пантагрюель переміг дипсодів та велетів
Пантагрюель звелів покликати полоненого рицаря і сказав йти до свого короля і розповісти, яке велике військо Пантагрюеля завтра сюди прибуде. Пантагрюель передав королю ще слоїчок з молочаєм та зернами червоного перцю, вимоченими в горілці. Анарх мав скуштувати цього зілля: якщо проковтне бодай ложечку, то він – достойний супротивник Пантагрюеля. Відпустивши рицаря, Пантагрюель скликав друзів на раду і сказав, що передав королю, що нападатиме завтра опівдні, але насправді напасти треба вночі.
Рицар повідомив Анарха про плани Пантагрюеля, а потім король спробував зілля. Його стала палити нестерпна спрага. Придворні почали через лійку лити королеві в горло вино. Та скільки не лили – все було марно, пекуча спрага не згасала. Королівським підданцям теж закортіло скуштувати таємничого зілля. І всі попеклись, і всі накинулись на вино. Згодом усі напились вина, навіть солдати, і поснули, як мертві.
Пантагрюель та його друзі рушили до Анархового табору. Коли вже підійшли зовсім близько, Пантагрюель доручив Карпаліму пробратися в місто і сказати городянам, щоб вони зараз же, поки анархівці сплять, напали на них. Потім Карпалім мав взяти смолоскип і підпалити усі намети та шатра анархівців.
Жоден із Анархових солдатів не прокинувся. Карпалім підпалив намети і порохові склади, а тоді почав кричати. Анархівці прокинулись, але, п'яні й очманілі, вони не були здатні ні на опір, ні на те, щоб гасити вогонь. Усі анархівці здалися Пантагрюелеві без бою. Прийшов Пантагрюелеві час стати на прю із велетами та їхнім проводирем Вовкулаком.
РОЗДІЛ 13. Про те, як Пантагрюель знищив триста велетів, закутих у кам'яні лати, і Вовкулака, їхнього проводиря
Велети, уздрівши, що весь табір палає, побігли до намету Анарха і врятували короля. Вовкулак із своїми велетами підступився зовсім близько до друзів. Побачивши, що біля Пантагрюеля нема вояків, Вовкулак хвальковито сказав, що сам впорається. Велети одійшли вбік. Пантагрюелеві друзі зробили те саме
Вовкулак вийшов на герць з Пантагрюелем, озброєний величезною сталевою палицею. Пантагрюель сипонув на Вовкулака сіллю. Не давши Вовкулакові спам'ятатися, Пантагрюель ударив його в груди щоглою. Ще мить – і він ляснув ворога по шиї. Вовкулак хотів був ушкварити палицею Пантагрюелеві по голові. Та Пантагрюель пригнувся, палиця пролетіла над ним і влучила у високу скелю. Вовкулак завовтузився біля своєї палиці, а Пантагрюель кинувся до нього, аби враз відтяти йому голову, але щогла торкнулася палиці й переломилася у кількох місцях. Проте Пантагрюель схопив оцупки щогли в обидві руки та й ну лупцювати ними Вовкулака. А потім пхнув ногою в живіт Вовкулака так, що той полетів шкереберть. Пантагрюель схопив його за ноги та й почав гатити ним велетів. А що Вовкулак був закутий у лати з залізних ковадл, то Пантагрюель за якусь хвилину на всіх них розтрощив кам'яні обладунки. Панург, Карпалім, Епістемон і Евсфен добивали тих велетів, що їх повалив Пантагрюель. Коли Пантагрюель побачив, що знищив геть усіх велетів, він розмахнувся й зажбурнув Вовкулака на головний майдан міста.
Друзі сіли до столу святкувати перемогу, Анарха теж запросили. Пантагрюель подарував короля Панургу.
Стислий скорочений переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
РОЗДІЛ 14. Про те, як Пантагрюель увійшов у столицю амавротів, як Панург оженив короля Анарха й зробив його продавцем зеленої підливи
Здобувши таку блискучу перемогу й пишно її відсвяткувавши, Пантагрюель з друзями урочисто увійшли у столицю амавротів.