Місцем зустрічі була якась дамська кондитерська, зовсім не підходящий заклад для Роббі. Він чекав на дівчину і пив коньяк. Коли прийшла Пітріція, вони вирушили у бар Фреда. У барі був Валентин Гаузер, який майже постійно сидів тут. Роббі знав його із часів війни – вони були в одній роті. Зараз Валентин пропивав свою спадщину і тішився, що вижив на війні.
Патріція замовили сухого мартіні, а Роббі – рому. Хлопець не знав, з чого почати розмову, він давно не сидів отак удвох. Гаузер передав офіціантом сигару для Роббі. Хлопець пояснив дівчині, що це його товариш з часів війни. Роббі подумав, що якби замість нього тут був Ленц, то легко би повів розмову. Щоб позбутися задушливо важкого настрою, Роббі вирішив більше пити. Поступово його нерішучість зникла, слова з'явилися самі собою, але він не дуже зважав на те, що говорив.
Було вже темно, коли Роббі одвів Патріцію Гольман додому. Повертався він повільно, і раптом відчув себе самотнім і спустошеним. Хлопець зрозумів, що випив забагато, хоч твердо стояв на ногах. Роббі переживав, чи дівчина не подумає про нього погано. Але чим більше він тверезішав, тим більше злився. Та вдіяти вже нічого не можна було. Роббі вернувся назад до бару і тепер уже напився як слід.
IV
У п'ятницю Матільда Штос показала Роббі біля майстерні розквітлу стару сливу. Це дерево друзі використовували за зручну вішалку, і раптом за одну ніч вона перетворилася на ніжну рожевобілу хмаринку цвіту. Юпп нарізав гілочок і роздавав жінкам, що приїздили заправити свої машини.
У майстерні Ленц порадив Роббі зайнятися тією дівчиною, що була з Біндінгом. Роббі збрехав, що загубив її адресу. Ленц не вгавав і сказав, що дівчина красива і має гарні очі, хоч Роббі, напевне, дивився лиш у чарку. Натяк на чарку вразив Роббі, як по болячці, але він нічого не розповів другові.
Після роботи Роббі пішов у кафе "Інтернаціональ". Там було повно повій, що прощалися з однією подругою, яка мала вийти заміж, і покидала свою роботу. Роббі згадав запрошення Рози. Зараз він тут був єдиним запрошеним чоловіком. Сьогодні Роза була господинею святкування. Роббі дав їй іграшку для її дитини, а Ліллі (яка мала виходити заміж) дав квіти і ананас. Майбутній чоловік Ліллі тримав невеличку водопровідно-слюсарну майстерню. Він добре знав минуле Ліллі, і це йому було байдуже. Роббі знав, що коли повія виходить заміж, то з неї буде вірна дружина, бо таке життя усім остогиділо. Роббі оглянув усіх трудівниць божого виноградника, солдатів кохання: Валлі-красуня; Ліна з дерев'янкою замість однієї ноги; Фріці, дебела дівка, що кохала плоскостопого Алоїса; Марго, що завжди ходила вбрана, як домашня служниця, і цим приваблювала елегантних кавалерів; Маріон, наймолодша й безжурна; Кікі, що не правив за чоловіка, бо носив жіночу одіж і рум'янився; Мімі, якій з розширеними венами на ногах було тяжко бігати по вулицях... Крім Роббі був ще один почесний гість – матінка – маленька, сивенька, зморшкувата, довірена особа всіх, втіха й підтримка нічних мандрівців. Вона торгувала гарячими сосисками, сигаретами та гумовими виробами. Згодом Роббі заграв на піаніно, бо всі дівчата любили музику.
О восьмій вечора Роббі повернувся у майстерню. Ленц направив світло фар на квітучу сливу, і Роббі побачив чудове видовище. Кестер розповів йому, що буде брати участь у перегонах на своєму "Карлові". Отто, Готфрід і Роббі взялися готувати "Карла" до перегонів, а потім Роббі запитав Ленца, чи завжди закохані поводяться по-дурному. Ленц сказав, що кохання – омана, а з жінкою ніколи не треба бути діловим і розсудливим. Роббі запитав, чи бувало у Ленца напитися у присутності жінки. Ленц сказав, що таке бувало часто. І коли щось накоїв, не треба перепрошувати. Найкращий вихід – відправити квіти.
Вдома Роббі сидів і довго думав про різні речі: про те, як усі повернулися з війни і хотіли рушити в похід проти брехні, егоїзму, жадоби й інертності душ, але все завалилося, перевернулось, забулося.
Зранку Роббі відіслав Патріції букет троянд.
V
Кестер, одягнувши свій найстаріший костюм, поїхав до фінінспекції. Хотів добитися зниження податків. Роббі з Ленцом лишилися в майстерні удвох. Друзі надіялися, що хтось прийде купувати кадилак. Готфрід і Ленц зробили, усе що могли, щоб кадилак мав гарний вигляд і м'яко їхав, а потім взялися ремонтувати форд булочника.
Того дня подивитися на кадилак прийшов маленький присадкуватий чоловік. Він мав вигляд солідного буржуа. Роббі дуже довго показував йому машину, але не було зрозуміло, чи машина подобається покупцю. Роббі сказав, що хоче за машину 7 тисяч марок, і пан Блюменталь сказав, що це занадто багато. І саме тепер Роббі зрозумів, що кадилак цікавить чоловіка. Щоб допомогти другові, Ленц перевдягнувся у майстерні у костюм Кестера і вийшов до Роббі і Блюментала. Ленц вдавав, що теж хоче купити кадилак, але Роббі попросив його почекати, завів у майстерню і назвав ідіотом.
Блюменталь пішов геть, нічого ясно не сказавши. А Роббі розповів Готфріду, що той чоловік має великі гроші і є дуже хитрим. Ленц був впевнений, що Блюменталь ще прийде.
На обід Роббі зайшов додому, і йому повідомили, що до нього дзвонила якась жінка.
Ввечері у пансіоні було маля, яке принесла пані Бендер. Усі жінки зібралися біля дитини в коридорі. Саме в цей час до Роббі подзвонила Патріція, щоб подякувати за квіти. Телефон був у коридорі, і немовля раптом заревло на всю силу. Крізь плач дитини Роббі таки зумів домовитися з дівчиною про зустріч у наступний вечір.
Згодом Роббі пішов до Готфріда. По дорозі він купив новий галстук, бо пообіцяв собі бути відтепер серйозним перед дівчиною. Готфрідова комірчина нагадувала музей. Вся вона була завішена сувенірами, які він привіз з Південної Америки. Там були барвисті килими, маски, засохлий людський череп, якісь кумедні глечики, списи, колекція фото з індіанками та креолками.
Окрім Ленца й Кестера, були ще Браумюллер і Грау. Тео Браумюллер був гонщиком від автозаводу і здавна приятелював з Кестером. Шостого числа Браумюллер мав узяти участь в тих перегонах, на які Отто записав "Карла". Фердінанд Грау був уже добре напідпитку. Він був художник. Та проте він давно вмер би з голоду, коли б не спеціалізувався на одній справі – по фотографії він чудово малював життєвірні портрети померлих, які замовляли їх шанобливі родичі.
Роббі попросив у Кестера дати йому на завтрашній вечір кадилак. Кестер дозволив, і друзі запідозрили, що Роббі піде на побачення. Грау сказав, що Робі є з чим іти: "Адже щоб кохати, треба бути простецьким хлопцем. А ти такий. Бережи свою наївність і простоту". Роббі знав, що Грау наче закопався в своєму великому ательє. Він жив з своєю економкою. Жінка вона була з характером, груба, а Грау – навпаки, дарма що був огрядний, — чутливий і нестримний. Позбутися цієї жінки він не міг. Йому вже минуло сорок два роки. Він любив пити в ательє на самоті, а це губило людину найшвидше.
VI
Патріція Гольман жила в одному з великих жовтих будинків, що тяглися на цілий квартал. Роббі зупинив кадилак перед будинком. На хлопцеві були нові галстук, капелюх і рукавички, а ще він вдягнув демісезонне пальто Ленца з шотландської вовни. Роббі хотів звести нанівець те враження, що справив на дівчину, коли був напідпитку.
Він посигналив і вийшла Патріція. Дівчина раділа свіжому повітрю і весні, бо цілий день не виходила з кімнати. Вона відмовилися їхати в дорогий ресторан, тому Роббі повіз її до Альфонса – хазяїна пивнички, хорошого приятеля. Альфонс був огрядний, лагідний чолов'яга. Він мав маленькі очі, руки, як горили, випнуті вилиці. Альфонс запропонував Роббі і Патріції бігос і горілку. Роббі дуже подобалось, що дівчина підтримує компанію і відчуває себе в пивничці, як удома. Згодом Альфонс поставив пластинку з хоровим співом. Чоловічий змішаний хор був його пристрастю, а всі відвідувачі мусили виявляти повагу до його музики, навіть якщо вона грала надто голосно. Колись покійна дружина (її портрет у виконання Фердінанда Грау висів у пивничці) втихомирювала Альфонса саме за допомогою такої музики.
Після вечері Роббі і Патріція повільно поїхали містом просто так, навмання. У передмісті хлопець дозволив дівчині сісти за кермо, хоч вона не вміла їздити. Патріція розповіла, що Біндінг ніколи не дозволяє їй сідати за кермо своєї машини. Роббі було цікаво, що ж пов'язує Патріцію і Біндінга, але запитати не міг.
Дівчина легко вчилася вести машину, старанно і уважно спостерігала, сидячи біля руля, все, що Роббі їй показував. Хлопець подумав, що це навчання допомогло їм спізнатися краще, аніж коли б вони розповіли одне одному повну свою автобіографію.
Потім вони вирішили піти у бар і випити чогось. Дівчина хотіла у той бар, де сидів Валентин, бо їй там сподобалося. Роббі не хотів її вести туди, бо там міг бути Ленц і Отто. Хлопець спершу зайшов у бар сам і переконався, що друзів там нема (вони були, але недавно пішли). Та як тільки Патріція і Роббі сіли у барі, прийшов Ленц. Роббі кинув йому погляд, яким настирливо благав забратися геть. Але Ленц підійшов. Він був у чудовому настрої, сказав, що тільки що заходив до Роббі, але не знайшов його. Готфрід запропонував йти на атракціони, і дівчині дуже сподобалася ідея.
Друзі пішли у парк розваг, де лунала музика, було безліч атракціонів та продавали всячину. Вони пішли на "американські гірки", літаючу карусель з дирижаблями і аеропланами. Готфрід пішов ще на чортове колесо. Це було велике і гладеньке, трохи опукле кружало, що оберталося все швидше й швидше, і треба було вдержатися на ньому. Під кінець втримався лише Готфрід і якась товста куховарка. Інших усіх поскидало. Нарешті, Готфрід теж поточився, просто в обійми куховарки, і скотився разом з нею з диска. Ленц схопив куховарку на ім'я Ліна під руку і повів на пиво.
Роббі з дівчиною пішли у лабіринт привидів. Там їм було смішно, але одного разу дівчина раптом кинулася назад від якогось освітленого зеленим черепа. На якусь мить вона опинилася в обіймах Роббі, він відчув на обличчі її віддих, а на устах – її волосся. Він випустив її з рук, але щось у ньому самому не випускало її.
Ленц зустрів їх вже сам: його Ліна пила з якимось ковалем. Хлопці вирішили взятися до серйозної чоловічої роботи – накидати кільця і вигравати призи.