А коли вона вночі пішла у "Світ Диснея", то залишила на своєму ліжку Мінні-Маус.
Згодом детектив поговорив з Квентином наодинці. Чоловік сказав, що батьки Марго не здатні виховувати дитину. Він питав Квентина, хто може бут організатором усіх тих схем, в яких бере участь Марго. Наприклад, коли одного разу двісті будинків обмотали вночі туалетним папером. Квентин сказав, що думає, що сама Марго усе це планує та організовує. Він розповів детективові усе про ту ніч, і після того чоловік сказав: "Буває так: хтось – як правило, дівчисько – настільки волелюбний, що не надто ладнає з батьками. Такі діти – мов наповнені гелієм кульки, прив'язані за ниточку. І ниточка ця постійно напнута. А потім щось стається, і вона рветься, і вони летять геть. Може, ти цієї кульки більше ніколи не побачиш… коли ниточку перерізують, назад її вже не прикріпити".
Батьки Марго і детектив пішли, а Квентин розповів Бену про те, що відбулося. Незабаром прийшов Радар, друзі пішли грати комп'ютерну гру. Квентин розповідав друзям, що надіється на повернення Марго. Говорив про те, що Марго просто ненавидить Орландо, вона його називає "паперовим містом". У вікні Квентин побачив, що жалюзі у кімнаті Марго хтось (певно детектив) опустив. На них був чорно-білий плакат. На знімку був зображений трохи згорблений чоловік, що дивиться вперед. На губі висить цигарка. На плечі – гітара, а на ній виведено фарбою: "Цей інструмент убиває фашистів". Квентин згадав, що Марго лишає підказки, і розповів про це друзям. Радар почав шукати ту цитату у своїй "Омніпедії". Він знайшов, що це фото Вуді Гатрі, співака, натхненника Боба Ділана. Друзі вирішили піти в кімнату Марго.
4
Вони зачекали, коли мама й тато Марго підуть. Руті лишилася вдома. То було гарненьке дівча років, напевно, одинадцятьох. Вона відчинила друзям, але попросила 5 доларів за те, що пустить їх у кімнату Марго. Радар відразу сів за комп'ютер Марго, а Квентин і Бен намагалися знайти якісь підказки. Квентина здивували соті вінілових платівок. У програвачі була "А Love Supreme" саксофоніста Джона Колтрейна. Платівки стояли в алфавітному порядку за іменем виконавця. Вуді Гатрі не було. Квентина захопила музична колекція Марго. На платівці Біллі Брегга була фотографія міської блочної забудови, а зі звороту дивився Вуді Гатрі. На губі повисла цигарка, на плечі – гітара з написом: "ЦЕЙ ІНСТРУМЕНТ УБИВАЄ ФАШИСТІВ". Квентин поставив платівку. Якийсь хлопець співав пісню Вуді Гатрі. І набагато краще, ніж він сам. Пісня "Племінниця Волта Вітмена" була обведена чорною ручкою.
Квентин згадав, як мама дівчини казала, що підказки нікуди не приводили, але тепер хлопець розумів, що тих підказок є цілий ланцюжок, і призначені вони, здається, йому. Радар знайшов, що за тиждень до зникнення Марго довго сиділа на сайті "Омніпедії", але вона стерла всю історію. А Бен знайшов "Листя трави" Волта Вітмена. Радар сказав, що Марго завжди залишала підказки батькам, чому це раптом вона їх зоставила Квентину. Той знизав плечима. Відповіді Квентин не знав, хоч надія, певна річ, була: Марго хотіла переконатися, що він зможе діяти впевнено. Може, потому як вона обрала його в ту найдовшу ніч, вона обрала його ще раз.
Удома Квентин розглядав книжку Вітмена. Там було кілька підкреслень, зроблених синім маркером, усі – в довгому вірші під назвою "Пісня про себе". А два рядки були підкреслені зеленим:
Зривайте замки з дверей!
Зривайте і двері з одвірків!
Синім були підкреслені рядки:
…Пускаюсь у вічну мандрівку…
…Померти – це зовсім не так,
як уявлялося, це щастя.
Підкреслені були й останні строфи "Пісні про себе".
Заповідаю себе землі, нехай проросте
травою, яку я так люблю,
Якщо знову потягне до мене, шукай мене під своїми підошвами.
Навряд чи пізнаєш мене і чого я хочу,
Та я все одно даруватиму тобі здоров'я,
Я промию й покріплю кров твою.
Як не вдасться одразу піймати мене, не падай духом,
Як не знайдеш в одному місці, шукай в іншому,
Десь я зупинився і чекаю на тебе.
5
У понеділок сама Лейсі Пембертон прийшла до репетиційної. Вона покликала Квентина, Бен пішов з ним. Лейсі уже знала, що то Квентин з Марго кинули їй рибину в машину. Дівчина спитала, за що Марго була на неї ображена. Квентин відповів, що за те, що Лейсі не сказала про Джейса й Бекку. Лейсі сказала, що про Джейса з Беккою не знала. Хлопець Лейсі – Крег, знав про це, а вона не знала. Лейсі це так розлютило, що вона порвала з Крегом, і тепер не має з ким іти на бал. Квентин метнув погляд на Бена. Бен метнув погляд на друга. Квентин сказав, що йде на урок, а Бен залишився з Лейсі. Квентин подумав, що Бенові нізащо не переконати Лейсі, щоб вона пішла з ним на бал, але він заслужив бодай на шанс це спробувати.
Квентину дякували хлопці і дівчата, які отримали по 200 доларів, і хлопець почувався щасливим: він відновив справедливість, з ним заговорила красуня Лейсі Пембертон, а Чак Парсон перепросив його.
Після уроків Квентин побачив Бена з Лейсі. Дівчина розповіла, що в кімнату Марго ніхто ніколи взагалі не заходив: батьки не дозволяли їй запрошувати гостей. Лейсі вважала, що подруга могла поїхати у Нью-Йорк. До того ж, Вітмен був звідти, і Вуді Гатрі там досить довго прожив.
Бен радів, бо Лейсі погодилася йти ним на бал. Тепер вони довго обговорювали, що вдягнуть.
Радар сказав Квентину, що фраза Вітмена про двері – єдина, що виділена іншим кольором, до того ж вона дивніша, ніж усі інші, незакінчена думка, тож, треба копати тут. Раптом Бен придумав, що це пряма вказівка, і треба зірвати двері у кімнаті Марго. "Іноді дурість Бена обертається геніальністю", — сказав Радар до Квентина.
6
Хлопці знову пішли у будинок Марго. Її батьків саме не було, була лиш Руті. Коли друзі скинули двері, то ніякого послання не знайшли. Вони пішли до Бена, і той раптом придумав, що Квентину треба летіти в Нью-Йорк, а Лейсі, певно, довірена особа Марго, і повідомить їй, коли Квентин виїде. Радар сумнівався, що це правда, і сказав: якщо Марго з Лейсі тільки вдають, ніби посварилися, то Лейсі і з хлопцем своїм порвала не по-справжньому?
Квентину не хотілося летіти в Нью-Йорк, бо закінчувалося навчання, і батьки не похвалили б його за такий вчинок. До того ж, Квентин любив монотонне і нудне життя. Тому він не надто переймався з приводу свого рішення не летіти в Нью-Йорк: це ж усе одно була дурна ідея. Але його гризла думка, що рутина віддаляє його від зустрічі з Марго.
Стислий переказ по частинах і главах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу
7
Марго не було вже шість днів. Квентин розповів усе батькам. Він сказав, що Марго залишила йому в книжці Вітмена якусь підказку. Мама вважала, що дівчині подобається, щоб на неї звертали увагу. Батьки просили сина закінчити школу, і довіряти Марго – вона може сама про себе подбати, ця здатність у неї добре розвинена.
Ввечері подзвонив Бен і розповів, що йде з Лейсі купувати взуття на бал. Після розмови з другом на Квентина навалилися депресивні думки з приводу балу. Він не засмучувався від того, що не іде туди, але мріяв про те, щоб устигнути знайти Марго й умовити її піти туди разом. І все це мало б статися в останній момент, в суботу ввечері. І тоді вони б увійшли у бальну залу в джинсах і поношених футболках, встигаючи тільки на останній танець, і всі тицяли б на них пальцями і дивувалися поверненню Марго. Раптом Квентину прийшла думка, що треба скидати двері з завісів у своїй кімнаті. Він так і зробив, і знайшов клаптик з газети "Вартовий Орландо" за той день, коли втекла Марго. Записка була від неї. Хлопець впізнав почерк: бартлсвіль-Авеню, 8328. Про таку вулицю він раніше ніколи не чув. Вона була за тридцять чотири і шість десятих милі від нього, їхати потрібно було по Колоніал-драйв майже до міста з назвою Різдво, штат Флорида. Набравши Бена, Квентин розповів про знахідку. Друзі вирішили поїхати вранці наступного дня і пропустити школу.
8
Уранці Квентин сказав мамі, що хворий, бо з'їв щось не те. Він лишився вдома сам. Бен з Радаром приїхали рівно о восьмій. Друзі погнали до Колоніал-драйв. Ця поїздка була для Квентина краща від попередніх, тому що в школі зараз ішли початки аналізу, друзі були разом, і він думав, що знайде сьогодні Марго.
Через двадцять миль Орландо, нарешті, здався і поступився місцем уцілілим апельсиновим гаям і недобудованим ранчо. По дорозі щомилі з нізвідки виникали поселення: купки будиночків, поміж якими петляли вузенькі вулички. Друзі побачили дерев'яну вивіску "Маєтність Гроувпойнт". Порепана асфальтована дорога незабаром скінчилася, а далі йшла просто сіра земля, яка свідчила про те, що "Маєтність Гроувпойнт" належить до присілків, які мама Квентина називала "недосілками" — їх покинули, так і не забудувавши. Незабаром друзі під'їхали до закинутого торгівельного центру. Бен зупинився на стоянці, де вже навіяло піску: природа знову відвойовувала своє. Колись на цих чотирьох крамницях висіли й вивіски. Крамниці містилися в одноповерховій будівлі з пласким дахом, подекуди вже просвічували шлакоблоки. Фарба на стінах полущилася. Дерево, яким позабивали вікна, вже побрижилося. Тут відчувався гидкий, тухлий сморід. Від того запаху Квентина охопив жах і відчай. Але друзі вирішили, що мусять потрапити в середину будівлі.
9
Бен знайшов мертвого єнота, і тепер друзі зрозуміли, звідки йшов неприємний запах. Квентин згадав слова з Вітмена: "Померти – це зовсім не так, як уявлялося, це щастя", і подумав, що Марго могла тут накласти на себе руки. Радар потягнув за ручку одних з чотирьох замкнених сталевих дверей. Усі троє хлопців вперлися і потягнули за ручку, та лише відірвали її. Потім Бен з Радаром намагалися вибити дошки, якими були затулені вікна. Бенові вдалося вибити у одній дошці тріщину. Хлопці розколупали невеликий отвір з гострими краями. Квентин заліз в дірку вперед ногами і приземлився на щось подібне до стосу паперу. Усередині було темно, ліхтариків хлопці не мали, лише Радар мав на ключах маленький ліхтарик.
Зблиснуло світло ліхтарика і Квентин побачив, що вони опинилися в досить великому приміщенні з лабіринтом металевих полиць. Папір, на який він став, — це сторінки старого відривного календаря.