Батько впевнений, що Джульєтта полюбить Париса, і просить дружину поговорити з дочкою щодо шлюбу, який відбудеться в четвер. Батько вважав, що дочка сильно сумує через смерть Тібальдо, тому шлюб розвеселить її.
На світанку Ромео і Джульєтта прощаються:
"Ти йдеш уже? Ще день не скоро буде:
це соловей, не жайворон, тобі
в пусто́ті вуха сторожкій віддався,
Співає він на яблуні щоночі,
Вір, серденько, мені: це соловей".
Ромео:
"Ні, ні, це жайворон, світанку вісник,
не соловей. Глянь, завидущі смуги
легкі хмарки на сході обшивають.
Вже зорі догоріли й день веселий
на пальці сп'явся на верхівлях млистих.
Піду – життя; лишуся – смерть мені".
Мамка попереджує закоханих, що до Джульєтти іде мама. Ромео покидає кохану через вікно. Джульєтта ніби передбачає щось:
"О боже! Лиховісне в мене серце.
Коли на тебе вниз дивлюсь, мені
здається, що мерця в могилі бачу.
Чи це мені здається, чи ти зблід?"
Синьйора Капулетті розмовляє з дочкою і просить не плакати за Тібальдо, бо вона пошле в Мантую, де ховається Ромео, одного чоловіка, що дасть Ромео отруту, і той помре. Джульєтта каже, що сама зготує ту отруту. Мати повідомляє:
"Дитя моє, в четвер уранці рано
одважний, молодий і значний граф
Парис в Петра Святого церкві візьме
з тобою в добрий час щасливий шлюб".
Джульєтта каже, що не хоче заміж. Мама каже, щоб дочка сама сказала батькові. Тут саме приходить батько і мамка. Він дізнається думку дочки про шлюб і лютує, що вона невдячна за такого вельможного жениха. Батько каже, що сам поволоче Джульєтту до церкви, і говорить:
"…Знайшов їй хлопця
із роду доброго, хороших статків,
значного виховання, молодого,
набитого талантами (як кажуть),
напрочуд доброї у всьому міри —
а тут оця дурепа вересклива,
плаксива лялька — щоб зрадіти щастю,
так ні ж: завчила — не люблю", "не хочу",
"я надто молода", "простіть мене".
Не схоч мені, то я тебе прощу!
Пасись де знаєш, тут тобі не жити!
Зваж це, бо жартувати я не звик.
Четвер близенько вже. Порадься з серцем:
коли моя, віддам тебе за друга,
а ні — завісся, голодуй, старцюй, —
бо — присягаюся — зречусь тебе,
і що моє — тобі добра не зробить,
зміркуй же, я присяги не ламаю".
Мамка радить Джульєтті взяти шлюб з Парисом. Джульєтта каже, що йде сповідатися до отця Лоренцо, бо сильно образила батька.
Стислий переказ по актах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
АКТ ЧЕТВЕРТИЙ
Парис приходить до отця Лоренцо і просить дати шлюб. До отця приходить і Джульєтта. Парис йде, а дівчина просить поради в отця, що робити, інакше вона вб'є себе ножем. Лоренцо каже, щоб вона йшла додому, була весела та згодилася на шлюб. А вночі випила зілля, яке він їй дасть. Від цього зілля дівчина на сорок дві години стане "мертвою", її поховають у родинному склепі, а коли вона пробудиться, Ромео приїде з Мантуї і забере її з собою. Про це все отець планував повідомити Ромео у листах.
Вдома Джульєтта просить у батька пробачення, вдає веселу і щасливу. Вночі вона залишається сама і п'є зілля.
Зранку у домі Капулетті метушня, усі готуються до весілля. Прибуває Парис з музикантами. Капулетті наказує розбудити Джульєтту. Мамка йде у спальню, але Джульєтта мертва. Батьки плачуть над дочкою, Парис засмучений, а отець Лоренцо каже збирати Джульєтту і нести до церкви, щоб оплакувати.
Стислий переказ по актах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.
АКТ П'ЯТИЙ
У Мантуї Ромео отримує звістку від Балдасаро: Джульєтта померла і лежить у склепі. Ромео наказує найняти коней, бо він їде до дружини. У аптекаря хлопець купує отруту, щоб випити і померти біля Джульєтти.
До отця Лоренцо приходить брат Джованні і каже, що не зміг доставити листа для Ромео. Ченця не пустили до Мантуї, бо він був біля хворих, які мали пошесть. Лоренцо вирішує іти до склепу сам, без Ромео, адже через три години Джульєтта має прокинутися і їй треба допомогти вибратися з каплиці.
У каплицю Капулетті приходить Парис, він хоче, щоб ніхто не знав про його прихід. Парис приносить квіти і хоче оплакати дівчину. Паж повідомляє йому, що до каплиці хтось іде. Це приходять Ромео та Балдасаро. Ромео дає Балдасаро лист для свого батька, щоб віддати його вранці. Хлопець наказує Балдасаро йти геть, але той вирішує сховатися поблизу, бо щось запідозрює. Ромео розбиває двері каплиці, Паріс впізнає Ромео і кидається до нього, щоб битися. Ромео просить Париса йти:
"Юначе любий, не гніви шаленця.
Тікай, про тих, що сплять отут, подумай,
побійсь мерців. Прошу тебе, юначе,
не дай мені прийняти ще гріха,
розгнівавши мене. О, йди ж! Клянуся,
тебе люблю я більше, ніж себе,
бо я прийшов повстати сам на себе.
Тікай, живи. Сам потім скажеш ти:
безумець наказав тобі втекти".
Але Парис хоче битися, Ромео вбиває його і кладе до каплиці. Ромео говорить до Джульєтти:
"…Мила! О, дружино!
Смерть, спивши з вуст у тебе мед, не встигла
собі скорити ще краси твоєї.
Ти ще не зможена: краси клейнод
ще рожевіє на вустах і личку;
там блідний прапор смерти ще не має...".
Ромео п'є отруту і помирає. З другого кінця цвинтаря приходить отець Лоренцо з ліхтарем, плішнею та заступом. Отець зустрічає Балдасаро, який каже, що Ромео у каплиці. Отець боїться, щоб не сталося чогось поганого. Він бачить вбитого Париса і мертвого Ромео.
Джульєтта прокидається. Отець Лоренцо розповідає їй, що сталося, і каже, що заховає дівчину між черницями. Але Джульєтта каже, що нікуди не піде:
"Що? Шклянка в милого мого в руці?
Отрута, бачу, смерть звела на нього.
Недобрий! Не лишив мені й краплини?
Я цілуватиму твої вуста —
ще, може, є на них отрути трохи,
щоб я умерла від цього бальзаму,
твої вуста ще теплі!"
Джульєтта цілує Ромео і чує, що наближається сторожа. Дівчина бере кинджал Ромео і заколюється.
Сторожа знаходить тіла Париса, Ромео, Джульєтти, затримують отця Лоренцо, Балдасаро і пажа Париса.
Приходить герцог і почет, Капулетті, синьйора Капулетті, Монтеккі й інші. Монтеккі каже, що цієї ночі померла його жінка з туги за сином. Батько бачить, що і його син Ромео мертвий. Приводять отця Лоренцо, який розповідає:
"…Ромео — мертвий — був Джульєттин муж.
Вона йому була дружина вірна.
Я їх звінчав. І тайний день їх шлюбу
завчасну смерть приніс Тібальдо, цим
прогнавши з міста молодого мужа.
Вона за ним, не за Тібальдо, в'яла.
Ви, щоб облогу туги їй розбити,
хотіли силоміць її звінчати
з Парисом. Та вона вдалась до мене
і, страшно позираючи, просила
від шлюбу другого спасти її,
а то вона уб'є себе на місці.
Тоді я дав їй (бо на цім я знаюсь)
напою сонного, що так подіяв,
як я хотів, бо ніби смерть на неї
він звів. Я дав Ромео знати,
щоб він прибув у цю жахливу ніч
і визволив її з чужого гробу,
коли кінчитись мала сила трунку.
Та брат Джованні, вісник мій,
попавши, в пригоду, вчора повернув мій лист.
У час, коли вона збудитись мала,
прийшов я сам її зі склепу взяти
й переховати в келії у себе,
закіль я спосилаю за Ромео.
Прийшовши ж (за хвилину до її
пробудження) невчасно вмерлих тут
Париса і Ромео я побачив.
Вона встає. Благав її я вийти
й перенести терпляче волю неба —
та тут мене із склепу вигнав гомін.
Вона ж, в розпуці, не схотівши йти,
на себе (бачиться) наклала руки.
Оце й усе...".
Балдасаро теж розповів про усе, що знав:
"Про смерть Джульєтти пана я звістив
і з Мантуї він виїхав поспішно
й прибув сюди, до склепу. Лист оцей
сказав до батька однести раненько.
Коли ж у склеп відходив, наказав
під страхом смерти звідсіля піти".
Герцог читає листа Ромео до батька і дізнається про отруту від аптекаря. Герцог говорить:
"…Монтеккі! Капулетті!
Який вас бич скарав за ворожнечу,
що небо втіху вам любов'ю нищить!
І я, що чварам вашим потурав,
двох родичів згубив. На всіх нас кара!".
Капулетті:
"Монтеккі, брате мій! Подай же руку!
Це доччина вдовицька часть. Не можу
я вимагати більш".
Монтеккі:
"Я більше дам.
Я виллю їй стату́ю щирозлотну —
й поки Вероною Верона буде,
не знайдеться у ній над ту статую,
що я Джульєтті вірній подарую".
Герцог:
"…Не знав бо світ сумнішої планети
понад судьбу Ромео і Джульєтти".
Стислий переказ по актах, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.