Джоан Роулінґ — Гаррi Поттер i Фiлософський камiнь (скорочено)

Стислий переказ, виклад змісту скорочено

Сторінка 5 з 9

Рон стежив за часом, і за пів години до дванадцятої вони вирушили. Хлопці накинули халати, дістали свої чарівні палички й пробралися вниз. Герміона вже чекала хлопців, намагаючись спинити. Дівчина пішла разом з ними. По дорозі діти зустріли Невіла, який забув пароль, щоб дістатись до ліжка. Невіл теж пішов з друзями.

Гаррі боявся натрапити на Філча або Місіс Норіс, але їм щастило. Піднявшись сходами на четвертий поверх, діти навшпиньки пройшли до кімнати з трофеями. Мелфоя й Креба-секунданта ще не було. Почувся голос Філча. Діти почали тікати. Вони тікали кімнатами школи, загубивши шлях назад. Рон сказав, що треба вертати до ґрифіндорської вежі. Герміона вважала, що Мелфой просто набрехав Гаррі про дуель, а сам підіслав сторожа. Дітей помітив привид Півз. Він заволав, і Філч уже біг до дітей. Та Герміона, за допомогою закляття, зуміла відчинити замкнені двері. Друзів не зловили, але вони опинилися не в кімнаті, а в забороненому коридорі на четвертому поверсі! І аж тепер вони зрозуміли, чому туди не дозволяли ходити. Просто перед собою вони побачили очі величезного собацюри, що заповнював увесь простір між підлогою і стелею. Пес мав три голови. Діти сахнулися й вискочили в двері. Вони так бігли, що опинилися у своїй вітальні. Коли всі заспокоїлися, Герміона сказала, що собака сидів на величезному люкові, отже, щось охороняв. Здається, Гаррі зрозумів, де саме лежить маленький неохайний пакунок із сейфу сімсот тринадцять.

РОЗДІЛ ДЕСЯТИЙ

Гелловін

Мелфой не повірив своїм очам, побачивши наступного дня, що Гаррі й Рон ще й досі в Гоґвортсі. Вони мали втомлений, але цілком безжурний вигляд. Гаррі розповів Ронові про пакунок, який, здається, перенесли з "Ґрінґотсу" до Гоґвортсу, й вони довго міркували над тим, що могло потребувати такої поважної охорони. Друзі прагнули якось помститися Мелфою, і така нагода трапилася наступного тижня, коли прибула пошта.

Сова принесла для Гаррі новеньку мітлу "Німбус-2000", але Гаррі не мав розпаковувати мітлу при усіх учнях. Гаррі і Рон швиденько вийшли з зали. Вони сподівалися, що встигнуть розпакувати мітлу ще до початку уроків, але у вестибюлі дорогу нагору їм заступили Креб і Ґойл. Мелфой вихопив у Гаррі пакунок і обмацав його. Він зрозумів, що там мітла. Саме проходив професор Флитвік. Мелфой сказав йому, що Гаррі має мітлу, а це заборонено. Але професор уже все знав і був у захопленні від Гаррі.

Мітла була гладенька й лискуча, з держаком із червоного дерева, вона мала довгий хвіст з охайних, рівненьких прутиків, а вгорі було виписано золотом "Німбус-2000". Ввечері Гаррі пішов на тренування. Він ще ніколи не був на цьому стадіоні. На трибунах довкола поля було кілька сотень місць. Вони розміщалися так, щоб глядачі сиділи досить високо і все добре бачили. На кожному кінці поля стояли три позолочені стовпи з кільцями вгорі. Ці стовпи були п'ятнадцять метрів заввишки. Гаррі так кортіло літати, що він не став чекати Вуда.

Прийшов Олівер Вуд. Він розповів правила гри: у кожній команді – семеро гравців, троє з них – загоничі. Загоничі кидають квафел (яскраво-червоний м'яч завбільшки, як футбольний) один одному і намагаються закинути його в одне з кілець, щоб забити гол. За кожен забитий квафел команда дістає десять очок. У кожній команді є ще воротар. Вуд був саме воротарем. Воротар має літати довкола своїх кілець і заважати суперникам забити гол. Також Вуд приніс ще два бладжери (два однакові чорні м'ячі, трохи менші від червоного квафела). Гаррі помітив, що вони мовби хотіли вирватися з-під ременів, які притримували їх у коробці. Ці м'ячі дійсно самі літали. Бладжери мали на меті збити гравців з їхніх мітел. Ось чому в кожній команді є по два відбивачі. Їхнє завдання – захищати своїх гравців від бладжерів і відбивати їх у бік команди суперників. "Троє загоничів стараються забити гол квафелом; воротар захищає стовпи з кільцями; відбивачі захищають гравців своєї команди від бладжерів", — скоромовкою випалив Гаррі. Вуд сказав, що останній член команди – ловець. Вуд витяг з коробки четвертого, останнього, м'яча. Проти квафела і бладжера він був маленький, як великий горіх. Був золотавий і мав невеличкі срібні крильця. Це був золотий скич, найважливіший м'яч. Його дуже важко зловити, бо він дуже швидкий і ледве помітний. І ловить його ловець. Гаррі повинен був постійно снувати між загоничами, відбивачами, бладжерами і квафелом, щоб упіймати його швидше, ніж ловець суперників, бо ловець, який зловив снича, здобуває для команди сто п'ятдесят очок, і цього майже завжди вистачає для перемоги. Ось чому проти ловців так часто порушують правила. Матч закінчується тільки тоді, коли хтось упіймає снича, тому гра може тягнутися скільки завгодно. Вуд тренував Гаррі спочатку за допомогою м'ячиків для гольфу. Гаррі не проґавив жодного м'яча, і Вуд був у захваті. Коли споночіло, тренування припинили.

Минуло два місяці, відколи Гаррі у Гоґвортсі. Він почувався в цьому замку як удома, уроки ставали щораз цікавіші, бо учні вже добре засвоїли основи всіх предметів.

Настав Гелловін. На уроці заклинань професор Флитвік оголосив, що діти вже готові змушувати літати різні предмети. Професор Флитвік розділив усіх учнів на пари. Партнером Гаррі став Шеймус Фініґан. Рон опинився в парі з Герміоною. Флитвік, забравшись, як завжди, на купу книжок, нагадав, щоб діти були уважні. Гаррі з Шеймусом махали-вимахували своїми паличками, але перо, яке хлопці мали підняти вгору, незрушно лежало на столі. Ронові теж не щастило. Зате Герміоні усе вдалося. Ронові це не подобалося, він трохи образив Герміону. Під кінець уроку Рон був у кепському настрої.

Гаррі й Рон почули, як дівчата говорили, що Герміона плакала в дівочій убиральні й хотіла, щоб її лишили саму. Ронові стало прикро.

Велика зала була святково прибрана. Діти їли, коли до зали в перехнябленому тюрбані увірвався переляканий на смерть професор Квірел. Він сказав Дамблдору, що у підвалах є троль. Старости, за наказом Дамблодора, повели учнів у свої кімнати. Раптом Гаррі згадав про Герміону, яка не знає про троля. Рон і Гаррі вислизнули, щоб попередити дівчинку. Раптом вони обачили, що за ними йде Снейп. Він пішов на четвертий поверх, хоч усі вчителі пішли боротися з тролем.

Друзі почули жахливий сморід, а тоді почули рохкання й човгання здоровезних ніг. Хлопці побачили велетенське, заввишки майже з чотири метри, незграбне тіло в темно-сірій шкурі. Вгорі була маленька лиса голова. Це був троль. Хлопцям вдалося замкнути за ним двері. Але там з тролем виявилася замкнена Герміона. Хлопці почули її крик і кинулися рятувати. Гаррі розігнався, підскочив і схопив троля ззаду за шию. А тоді запхав свою чарівну паличку тролеві просто в ніздрю. Нажахана Герміона сповзла на підлогу. Рон вихопив свою чарівну паличку і, не знаючи, що робитиме з нею, раптом викрикнув заклинання, яке спало йому на гадку: "Вінґардіум Левіоза!". Довбня вилетіла тролеві з рук і гепнулася просто на голову свого господаря. Троль впав долілиць. Гаррі витяг свою паличку зі шмарками троля.

За мить до кімнати влетіла професорка Макґонеґел, слідом за нею біг Снейп, а позаду плентався Квірел. Професорка лютувала, але Герміона сказала, що хлопці рятували її, бо вона сама хотіла впоратися з тролем. Хлопці були здивовані, що всю вину дівчина взяла на себе. Професорка Макґонеґел зняла п'ять очок з Ґрифіндору і вигнала Герміону. Але хлопцям сказала, що кожен здобув по п'ять очок для гуртожитку. З того моменту Герміона Ґрейнджер стала приятелькою Гаррі і Рона.

РОЗДІЛ ОДИНАДЦЯТИЙ

Квідич

Почався листопад, а з ним і великий холод. Гори довкола школи стали скидатися на брили сірої криги, а озеро виблискувало, як сталь. Землю щоранку вкривала паморозь. Починався сезон гри у квідич. Після кількох тижнів тренувань, Гаррі мав брати участь у своєму першому матчі: Ґрифіндор проти Слизерину. Якщо Ґрифіндор виграє, то підніметься на друге місце в чемпіонаті гуртожитків.

Герміона тепер товаришувала з Гаррі. Вона допомагала з домашніми завданнями, дала книжку "Квідич крізь віки", яка виявилася дуже цікавою. Герміона вже трохи спокійніше ставилася до порушень дисципліни, та й узагалі стала приємнішою. Напередодні першого Гарріного матчу з квідичу вони усі троє стояли на замерзлому подвір'ї. До них підійшов Снейп, який кульгав. Снейп побачив "Квідич крізь віки", сказав, що книги виносити не можна і зняв з гуртожитку 5 очок.

Ввечері Гаррі, Рон і Герміона сиділи разом біля вікна. Герміона перевіряла домашні завдання Гаррі й Рона з заклинань. Гаррі хотів забрати "Квідич крізь віки", тому пішов до вчительської і постукав у двері. Відповіді не було. Гаррі відчинив двері і побачив, як Філч перев'язує ногу Снейпа. Вчитель жалівся на собаку з трьома головами. Гаррі розповів усе друзям. Він сказав, що Снейп, напевно, хотів забрати те, що стереже пес. І, може, це він пустив троля, щоб відвернути загальну увагу.

На ранок усі чекали цікавого матчу з квідичу. Гаррі почувався жахливо через вчорашню пригоду. Починався матч. Рон і Герміона сіли у верхньому ряду поруч із Невілом, Шеймусом і Діном. Вони підготували плакат для Гаррі.

У роздягальнях Гаррі та його команда вдягали яскраво-червону форму (гравці Слизерину були вбрані в зелене). Гаррі вийшов із роздягальні слідом за Фредом та Джорджем і, стримуючи тремтіння в колінах, під рев трибун попрямував на поле. Суддею була мадам Гуч. Капітаном Слизерину був шестикласник Маркус Флінт. Гаррі побачив плакат і зрадів.

П'ятнадцять мітел шугонули високо-високо вгору. Почалася гра. Матч – під пильним наглядом професорки Макґонеґел – коментував Лі Джордан, товариш близнюків Візлі. Ґрифіндор відкрив рахунок. Геґрід теж прийшов на гру і всівся біля Герміони і Рона.

Гаррі кружляв високо над полем, стежачи за грою і намагаючись не проґавити мить, коли з'явиться снич. Це було частиною плану гри, який вони виробили з Вудом. Гаррі помітив снича і збуджено пірнув униз услід за золотою смужкою. Слизеринський ловець Теренс Гіз також його побачив. Плече в плече вони помчали за сничем, а загоничі немов забули, що мали робити, й зависли в повітрі, стежачи за ними. Маркус Флінт зненацька налетів на Гаррі збоку, штурхнувши його мітлу так сильно, що Гаррі ледве втримався на ній.

1 2 3 4 5 6 7