Звідти визирнуло чисто виголене, схвильоване обличчя. Чоловік витяг нагору свого спільника, теж маленького та гнучкого, з блідим обличчям і кучмою яскраво-рудого волосся. "Шлях вільний, — прошепотів він. — Ти взяв мішки й зубило? О, чорт! Стрибай, Арчі, стрибай, а я їх затримаю!". Шерлок Холмс рвонув уперед і вхопив Джона Клея за комір. Другий пірнув назад у нору. Джонс учепився йому в поли, але лише відірвав шматок піджака. Клей був спокійним і просив називати його "сер", бо він герцогського роду. А на його спільника уже чекав інспектор.
Меріуезер сказав Холмсу, що навіть не знає, як дякувати. Детектив сказав, що має власні невеличкі рахунки з містером Джоном Клеєм.
Зранку Холмс сидів з Вотсоном на Бейкер-стріт за склянкою віскі з содовою. Детектив говорив, що зразу було зрозуміло, що переписування "Британської енциклопедії" переслідувало єдину можливу мету – щодня на кілька годин усувати з дому лихваря. Чотири фунти на тиждень – це проста принада, на яку спіймався Вілсон, та й що вони важили для злодіїв, коли гра йшла на тисячі! Почувши про помічника, який найнявся у лихваря за половину платні, Холмс зразу збагнув, що в нього є на це поважні причини.
Холмс пояснив, що коли стукав тоді палицею по бруківці, почув глухий звук, а коли питав дорогу у Клея, побачив, що коліна його штанів зношені, м'яті, брудні. Вони свідчили про довгі години копання. Найзручніший день для злочинців був саме вчора: субота давала їм два дні на втечу. Холмс казав, що цей випадок врятував його від нудьги, хоч вона знову наступає. "Все моє життя – безперервне зусилля врятуватися від банальної одноманітності існування. А отакі маленькі загадки допомагають мені в цьому", — сказав Холмс і згадав рядки, які писав Гюстав Флобер у листі до Жорж Санд: "Людина – ніщо, робота – все".
Стислий переказ, автор переказу: Світлана Перець.
Авторські права на переказ належать Укрлібу.