Звідси глибокий психологізм твору — одна з головних його новаторських ознак, що зумовлена своєрідністю творчої індивідуальності поета й тими історичними умовами, коли, за словами О. Герцена, "бідність сил, неясність цілей вказували необхідність... роботи попередньої, внутрішньої".
Лєрмонтов уперше в російській літературі вивів на сторінки свого роману героя, який прямо ставив перед собою найголовніші питання свідомого людського існування — про мету і зміст людського життя, "високе призначення" людини.
Система образів, як і вся композиційно-сюжетна структура твору, сприяють розкриттю образа Печоріна як героя особливої історичної доби, і в цьому помітний вплив романтичної поетики. Проте другорядні особи мають і самостійне значення як художні типи, що цілком відповідає реалістичним принципам зображення. На відміну від попередніх творів, при створенні " Героя нашого часу" Лєрмонтов не малював уявне життя, а описував його таким, яким воно було насправді. Він віднайшов нові художні засоби, яких ще не знали ні російська, ні західна література і які й по сьогодні викликають захоплення поєднанням вільного й широкого змалювання персонажів і характерів з умінням зображувати їх об'єктивно, розкриваючи одного героя крізь сприйняття іншого.
Роман Лєрмонтова відразу ж після виходу в світ був схвально оцінений видатним критиком того часу В. Бєлінським, який блискуче розкрив його соціально-психологічний і філософський зміст.